Постанова
Іменем України
22 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 537/974/16
провадження № 61-7626св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк",
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом - ОСОБА_2,
відповідач за зустрічним позовом - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк",
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 18 травня 2022 року в складі колегії суддів Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Обідіної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
27 січня 2016 року ПАТ "Альфа -Банк" звернулося з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
В обґрунтування позовних вимог вказувало, що 27 грудня 2006 року між ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", правонаступником якого є ПАТ "Альфа -Банк", та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит № 238-06/КР, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 60 000 дол. США з відсотковою ставку 12% річних з кінцевим терміном повернення кредиту та відсотків за ним не пізніше 26 грудня 2016 року. Кредит надавався на добудову та облаштування об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Кредит забезпечено іпотечним договором № 179-06/3 від 27 грудня 2006 року, відповідно до якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передали банку в іпотеку належне їм майно, а саме: об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок та земельну ділянку площею 537 м2 на АДРЕСА_1, які їм належать на праві спільної власності.
ОСОБА_1 не виконує взяті на себе зобов`язання, в результаті чого станом на 31 грудня 2015 року утворилася заборгованість: за кредитом - 15 198,48 дол. США, за відсотками - 1 670,26 дол. США, за комісією - 330 дол. США.
19 січня 2016 року банк направив відповідачам вимогу про дострокове повернення кредиту № 03671-102 б/б від 18 січня 2016 року, яка ними у встановлений договором строк не виконана.
Таким чином у рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит № 238-06/КР від 27 грудня 2006 року, яка станом на 31 грудня 2015 року становить 17 198,74 дол. США, ПАТ "Альфа-Банк" просить звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 537 м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцям на праві власності, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України "Про виконавче провадження", за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
У лютому 2017 року ОСОБА_1 подав зустрічний позов до ПАТ "Альфа-Банк" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про поновлення законних прав та інтересів споживача банківських послуг та визнання недійсним договору про іпотечний кредит.
В обґрунтування позову зазначав, що:
27 грудня 2006 року між ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит №238-06/КР, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у сумі 60 000 дол. США з відсотковою ставкою 12% річних (п. 2.2 договору) з кінцевим терміном повернення кредиту та відсотків за ним не пізніше 26 грудня 2016 року (п. 2.3 договору). Кредит надавався на добудову та облаштування об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку з господарськими будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 (пункт 2.5 договору);
перед укладенням договору кредитодавець не повідомив його як споживача у письмовій формі про умови кредитування відповідно до статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, не попередив про валютні ризики, що спричинило порушення балансу рівності прав сторін договору про надання споживчого кредиту;
під час укладення кредитного договору банк приховав від позичальника повну та об`єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту та вказав занижені значення показників суттєвих умов договору, чим фактично ввів його як позичальника в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному у кредитному договорі;
посилаючись на статті 15, 19 Закону України "Про захист прав споживачів" вважав, що умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу сумлінності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на погіршення становища споживача, а тому ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір про іпотечний кредит №238-06/КР від 27 грудня 2006 року, укладений між ним та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк".
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 лютого 2017 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом ПАТ "Альфа - Банк".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 грудня 2021 року в задоволенні позову ПАТ "Альфа-Банк" про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено;
зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено;
визнано недійсним договір про іпотечний кредит № 238-06/КР від 27 грудня 2006 року, укладений між ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_1 ;
вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 19 січня 2016 року банк засобами поштового зв`язку направив на адресу відповідачів вимогу про дострокове повернення кредиту № 03671-102 б/б від 18 січня 2016 року, відповідно якої вимагав від позичальника та поручителя у строк до 30 (тридцяти) днів з дати відправлення отримання цієї вимоги, але не пізніше 3 днів з дати отримання цієї вимоги, достроково повернути кредит, сплатити нараховані проценти за користування кредитом і нараховані штраф/пеню. 27 січня 2016 року банк звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, не дотримавши строків, встановлених у вказаній вимозі для повернення коштів, у зв`язку з чим суд першої інстанції вважав, що ПАТ "Альфа-Банк" звернувся з цим позовом передчасно.
Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції, врахувавши висновки проведеної по справі судово-економічної експертизи № 1018 від 29 липня 2021 року, вважав, що зміст договору про іпотечний кредит суперечить положенням статей 11, 18, 21 Закону України "Про захист прав споживачів", статті 1056-1 ЦК України, Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, Законам України "Про банки та банківську діяльність", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Кредитор перед укладенням кредитного договору не надав позичальнику повну у доступній формі інформацію про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням варіантів погашення кредиту, включаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; у матеріалах справи не містяться первинні документи, які б відображали видачу кредитних коштів в готівковій формі ОСОБА_1 через касу ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" з зазначенням кореспонденції рахунків; щодо відповідних валютних ризиків, чим введено його в оману, поставлено в нерівні несправедливі умови з банком, які призвели в подальшому до значного подорожчання продукції за кредитним договором, що свідчить про нечесну підприємницьку практику.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 18 травня 2022 року апеляційну скаргу АТ "Альфа-Банк" задоволено; рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 грудня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким:
позовні вимоги АТ "Альфа-Банк" про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено;
у рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит № 238-06/КР від 27 грудня 2006 року, яка станом на 31 грудня 2015 року складає 17 198,74 дол. США звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на: земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарські будівлі і споруди (присадибна ділянка) загальною площею 537 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить в рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України "Про виконавче провадження", за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;
вирішено питання про розподіл судових витрат;
у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
договір про іпотечний кредит № 238-06/КР від 27 грудня 2006 рокупідписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору; при підписанні договору ОСОБА_1 мав необхідний обсяг цивільної дієздатності. Позичальник не довів, що його волевиявлення не було вільним і не відповідало його внутрішній волі. Він був ознайомлений із умовами кредитування у банку, інформацією щодо сукупної вартості кредиту, порядком погашення основної суми кредиту, відсотків за користування кредитом, загальним розміром зазначених сум та розміром сукупних витрат, необхідних для укладення кредитного договору. Договірні умови, передбачені зазначеним кредитним договором, не створюють дисбаланс прав та обов`язків на користь будь-якої сторони цієї кредитної угоди, а тому ці умови не можна кваліфікувати як несправедливі та дискримінаційні, що порушують права ОСОБА_1 як споживача фінансових послуг;
ОСОБА_1 не довів факт введення його в оману під час укладення із банком договору про іпотечний кредит № 238-06/КР від 27 грудня 2006 року. Будь-яких зауважень з приводу встановлених умов договору позичальник не зробив, а при укладенні договору прийняв умови кредитного договору, викладені у його тексті. За наведених обставин суд зробив висновок, що немає підстав вважати недійсним договір про іпотечний кредит;
пунктом 3.3 договору про іпотечний кредит № 238-06/КР від 27 грудня 2006 року, до якого внесені зміни та доповнення, встановлено, що за управління/обслуговування кредитними коштами банк встановлює щомісячну комісійну винагороду в розмірі 0,05% від суми виданого кредиту. Зазначена комісійна винагорода є платою за послуги, що супроводжують кредит, а саме: за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним в силу частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" (в редакції, яка діяла на час укладання кредитного договору), якою встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, і це є підставою для визнання таких положень недійсними. Отже, пункт 3.3 договору про іпотечний кредит підлягав би визнанню недійсним. Врахувавши заяву АТ "Альфа-Банк", викладену у відзиві на позов ОСОБА_1, апеляційний суд застосував до вказаних правовідносин наслідки спливу позовної давності та відмовив у задоволенні позову у цій частині з підстав пропуску позовної давності.
Задовольняючи позов банку, апеляційний суд вказав, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитом не виконав, а тому починаючи із грудня 2015 року у нього виникла прострочена заборгованість. Доказів на підтвердження виконання умов кредитного договору боржник суду не надав, а тому є підстави для стягнення заборгованості за кредитом. Оскільки сторони передбачили в договорі іпотеки судовий спосіб звернення стягнення, позов АТ "Альфа-Банк" підлягає задоволенню шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості.
Аргументи учасників справи
У серпні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції. При цьому посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції:
помилково не звернув увагу, що умови договору є несправедливими, так як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду його інтересам як споживача.
порушив статтю 19 Закону України "Про захист прав споживачів", відповідно до якої забороняється нечесна підприємницька практика, а також частину п`яту статті 18 Закону України прав споживачів", відповідно до якої якщо положення договору є несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним;
безпідставно застосував до спірних правовідносин наслідки пропуску позовної давності, адже для вимоги про визнання правочину недійсним перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про вчинення цього правочину. ОСОБА_4 зазначає, що про порушення своїх прав він дізнався 27 липня 2015 року після ознайомлення з ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2014 року в справі № 6-26251св14 та проведеним аналізом договору про іпотечний кредит;
задовольняючи позовні вимоги банку, не встановив фактичний розмір кредитної заборгованості та не визначив початкову ціну предмета іпотеки;
безпідставно відмовив у клопотанні про відкладення розгляду справи.
05 грудня 2022 року від АТ "Альфа-Банк"до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому банк просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, правильність та обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів у справі.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху; надано для усунення недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року касаційну скаргу в частині посилання на рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року в справі № 15-рп/2011, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2014 року в справі № 6-26251св14, постанову Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року як на підставу касаційного оскарження повернуто особі, яка її подала; відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
14 листопада 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду та передані судді-доповідачу.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
В ухвалі Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що суд апеляційної інстанції при вирішенні справи не застосував висновків викладених у постановах Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року в справі № 6-152цс14, від 21 грудня 2016 року в справі № 6-2839цс16, від 01 березня 2017 року в справі № 6-2284цс16, від 08 червня 2016 року в справі № 6-1239цс16, від 13 травня 2015 року в справі № 6-53цс15, 6-63цс15, від 16 вересня 2015 року в справі № 6-495цс15, 6-1193цс15, від 27 травня 2015 року в справі № 6-332цс15, від 10 червня 2015 року в справі № 6-449цс15, від 07 жовтня 2015 року в справі № 6-1935цс15, від 21 жовтня 2015 року в справі № 6-1561цс15, від 04 листопада 2015 року в справі № 6-340цс15, від 03 лютого 2016 року в справі № 6-2026цс15, постановах Верховного Суду від 08 травня 2018 року в справі № 711/2804/16-ц, від 23 січня 2018 року в справі № 310/9293/15, від 21 лютого 2018 року в справі № 910/5226/17, від 23 січня 2018 року в справі № 755/7704/15-ц, від 26 травня 2020 року в справі № 638/13683/15-ц, від 17 червня 2020 року в справі № 173/2158/16-ц, від 04 серпня 2021 року в справі № 727/7578/16, від 04 серпня 2021 року в справі № 727/7578/16-ц.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 27 грудня 2006 року між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит № 238-06/КР, яким ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 60 000 дол. США з цільовим використанням кредиту - на добудову та облаштування об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1, строком повернення не пізніше 26 грудня 2016 року.
Банк надає позичальнику іпотечний кредит одноразово в повному обсязі шляхом видачі йому готівкою з його позичкового рахунку № НОМЕР_1, відкритого Банком в філії "Відділення Промінвестбанку в м. Кременчук Полтавської області". На кредит, отриманий в іноземній валюті, розповсюджуються умови та правила валютного регулювання та валютного контролю, встановленого чинним законодавством (пункт 3.1. договору).
На забезпечення умов виконання договору про іпотечний кредит № 238-06/КР від 27 грудня 2006 року укладено іпотечний договір № 179-06/03 від 27 грудня 2006 року між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідно до умов якого банку передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) загальною площею 537 м2 за адресою: АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцям на праві власності.
Умови іпотеки визначаються у відповідності до укладеного між сторонами Іпотечного договору № 179-06/З від 27 грудня 2006 року( пункт 4.2 Договору).
17 грудня 2012 року між ПАТ "Альфа -Банк" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" укладено договір відступлення прав вимоги за кредитними договорами, укладеними між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та фізичними особами.
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 31 грудня 2015 року заборгованість позичальника становить 17 198,48 дол. США, з яких 15 198,48 дол. США за тілом кредиту, 1 670,26 дол. США за відсотками, 330 дол. США комісія, в рахунок погашення якої банк просив звернути стягнення на земельну ділянку, належну іпотекодавцям.
19 січня 2016 року АТ "Альфа-Банк" засобами поштового зв`язку направив на адресу відповідачів вимогу про дострокове повернення кредиту № 03671-102 б/б від 18 січня 2016 року, відповідно якої вимагав від позичальника та поручителя у строк до 30 (тридцяти) днів з дати відправлення отримання цієї вимоги, але не пізніше 3 днів з дати отримання цієї вимоги, достроково повернути кредит, сплатити нараховані проценти за користування кредитом і нараховані штраф/пеню.
27 січня 2016 року банк засобами поштового зв`язку звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
15 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зустрічним позовом до ПАТ "Альів-Банк" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання недійсним договору про іпотечний кредит від 27 грудня 2006 року № 238-06/КР.
У відзиві на зустрічний позов ОСОБА_1 банк просив застосувати наслідки спливу позовної давності за зустрічними позовними вимогами.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 вересня 2020 року в справі призначено судову економічну експертизу.
У висновку експерта № 1018 від 29 липня 2021 року за результатами проведення судової економічної експертизи з тих чи інших причин, зазначених експертом, відсутні відповіді на поставлені судом запитання.
Позиція Верховного Суду
Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору про іпотечний кредит
Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 при укладенні кредитного договору ознайомився з усією необхідною інформацією, погодився з його умовами, підписав договір і тривалий час виконував його умови.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).