Постанова
Іменем України
21 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 357/1256/21
провадження № 61-6872св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: Комунальний заклад Білоцерківської міської ради "Білоцерківська музична школа № 3", Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2021 року в складі судді Цуранова А. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року в складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Голуб С. А., Таргоній Д. О., у справі за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Комунального закладу Білоцерківської міської ради "Білоцерківська музична школа № 3", Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області про визнання незаконним та скасування наказу про розірвання трудового договору, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кожен окремо звернулися до суду з позовами до Комунального закладу Білоцерківської міської ради "Білоцерківська музична школа № 3" (далі - КЗ БМР "Білоцерківська музична школа № 3"), відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області, який перейменовано на Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області, про визнання незаконним та скасування наказу про розірвання трудового договору, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі наказу від 10 січня 2018 року № 1-к ОСОБА_1 прийнято на роботу з 12 січня 2018 року до КЗ БМР "Білоцерківська музична школа № 3" на посаду слюсаря-сантехніка за безстроковим трудовим договором, а ОСОБА_2 прийнято на роботу з 03 жовтня 2017 року на посаду завгоспа та за суміщенням на 0,5 ставки костюмером за безстроковим трудовим договором згідно з наказом від 29 вересня 2017 року № 24-к.
16 грудня 2020 року без жодних попереджень було видано накази № 32-к та № 33-к за підписом т.в.о. директора КЗ БМР "Білоцерківська музична школа № 3" Кучерук О. П., завірені печаткою відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради, якими позивачів було звільнено з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Свої звільнення позивачі вважали незаконними, оскільки їх проведено з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема статті 49-2 КЗпП України, оскільки, як убачається з тексту оскаржуваних наказів № 32-к та № 33-к, їх було звільнено у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці, скороченням чисельності працівників відповідно до наказу від 16 грудня 2020 року № 18-ОД "Про внесення змін до штатного розпису Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3 та скорочення чисельності працівників" та у зв`язку зі зменшенням обсягу робіт із організаційно-виробничими обставинами, а також необхідністю проведення змін в організації виробництва і праці, постійного перебування працівника у простої відповідно до наказу від 19 червня 2020 року № 11-к, відсутністю педагогічного навантаження на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Зазначали, що вони не були ознайомлені з жодним із зазначених наказів, які стали підставою для їх звільнення з роботи, ліквідацію музичної школи було скасовано в судового порядку та змін в організації виробництва і праці чи скорочення чисельності або штату працівників у відповідача не відбулося.
У порушення вимог статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору відбулося без попередньої згоди первинної профспілкової організації. 23 квітня 2020 року начальником відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради було незаконно звільнено з посади директора КЗ БМР "Білоцерківська музична школа № 3" ОСОБА_3 . На місце звільненого директора ОСОБА_3 було призначено в.о. директора ОСОБА_4, з якою у позивачів склалися неприязні стосунки. 24 листопада 2020 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду ОСОБА_3 було поновлено на посаді директора у вказаному закладі та допущено негайне виконання рішення суду в цій частині. Отже, на час видачі наказів про звільнення позивачів з роботи ОСОБА_4 не була директором закладу.
Накази про звільнення позивачів із роботи прийнято посадовою особою КЗ БМР "Білоцерківська музична школа № 3" без належних повноважень. Жодних заяв про звільнення позивачі не подавали і про майбутні скорочення штатних одиниць їх не повідомляли. Звільнення відбулося в період карантинних заходів пандемії на COVID-19 та в скрутний для позивачів період, коли єдиним джерелом доходу є мінімальна заробітна плата. Позивачі є особами пенсійного віку і відсутність роботи та ті невеликі кошти, що недоотримані ними, є значною втратою для їх сімейного бюджету.
Посилаючись на зазначене, позивачі просили суд:
- визнати протиправними та скасувати накази КЗ БМР "Білоцерківська музична школа № 3" від 16 грудня 2020 року № 32-к "Про розірвання трудового договору з слюсарем-сантехніком КЗ БМР "Білоцерківська музична школа № 3" ОСОБА_1" та № 33-к "Про розірвання трудового договору з сумісним костюмером КЗ БМР "Білоцерківська музична школа № 3" ОСОБА_2";
- поновити ОСОБА_1 на посаді слюсаря-сантехніка, а ОСОБА_2 - на посаді костюмера КЗ БМР "Білоцерківська музична школа № 3" із 17 грудня 2020 року;
- стягнути з відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області на користь позивачів середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі та компенсацію моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн кожному.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2021 року за клопотанням представника позивачів об`єднано цивільну справу № 357/1256/21 за позовом ОСОБА_1 з цивільною справою № 357/1341/21 за позовом ОСОБА_2 в одне провадження та замінено відповідача відділ культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області у справі на належного відповідача Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області.
Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2021 року позови задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано накази КЗ БМР "Білоцерківська музична школа № 3" від 16 грудня 2020 року № 32-к та № 33-к.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді слюсаря-сантехніка КЗ БМР "Білоцерківська музична школа № 3" із 17 грудня 2020 року.
Поновлено ОСОБА_2 на посаді костюмера (0,5 ставки) КЗ БМР "Білоцерківська музична школа № 3" із 17 грудня 2020 року.
Стягнено з Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 27 381,50 грн, судовий збір у розмірі 908,00 грн та 4 000,00 грн моральної шкоди.
Стягнено з Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 9 127,55 грн, судовий збір у розмірі 908,00 грн та 2 000,00 грн моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивачів на роботі.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання наказів про звільнення незаконними та поновлення позивачів на роботі, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачами не було дотримано порядку та процедури їх звільнення з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України та не доведено підстав для розірвання трудових договорів. Дійшовши висновку про поновлення позивачів на роботі, суд ухвалив виплатити незаконно звільненим працівникам середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи із мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет на 2021 рік". Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходив із засад розумності та справедливості.
Постановою Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року апеляційну скаргу КЗ БМР "Білоцерківська музична школа № 3", Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області залишено без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2021 року - без змін.
Погоджуючись із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про визнання наказів про звільнення незаконними та поновлення позивачів на роботі, апеляційний суд виходив із того, що у наказі про попередження працівників про скорочення штату та чисельності працівників зазначено лише посади, що підлягають скороченню, проте наказ не містить прізвищ тих працівників, яких необхідно попередити про скорочення, а штатний розпис КЗ БМР "Білоцерківська музична школа № 3", затверджений начальником відділу культури і туризму БМР Ковальською Ю. І., до внесення змін до нього та скорочення чисельності працівників відповідачі суду не надали. Крім того, роботодавцем не виконано вимог закону щодо попередження позивачів про майбутнє вивільнення, не запропоновано будь-яку іншу роботу, а також порушено порядок отримання згоди на звільнення від виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членами якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
22 липня 2022 року Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради в особі представника Іченської О. Р. звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2021 року і постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судами обставин, які мають значення для справи, а також застосування судами положення статей 40, 43, 49-2 КЗпП України без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 127/27008/19, від 27 травня 2020 року у справі № 229/267/18, від 11 червня 2020 року у справі № 359/9332/17, від 24 червня 2020 року у справі № 742/1209/18, від 27 травня 2021 року у справі № 201/6689/19, від 13 жовтня 2021 року у справі № 360/2308/20 (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявник посилається на те, що роботодавцем дотриманий порядок звільнення позивача з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди ухвалили оскаржувані рішення на підставі рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року в справі № 810/4996/18, яке скасовано постановою Верхового Суду від 13 квітня 2022 року. Робота ліквідаційної комісії поновлена, КЗ БМР "Білоцерківська музична школа № 3" ліквідується, що свідчить про те, що суди поновили працівників у заклад, який ліквідується. Крім того, суди помилково встановили реорганізацію КЗ БМР "Білоцерківська музична школа № 3" замість ліквідації школи, що розпочалася в 2018 році, та зазначили про зобов`язання роботодавця працевлаштувати працівників нібито реорганізованої установи.
Також суди позбавили права надавати представнику профспілкової організації згоду на звільнення та надали статус виборному органу первинної профспілкової організації, який в свою чергу не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, що не відповідає Закону України "Про профспілки, їх права та гарантії діяльності" від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV.
Зазначає, що позивачі були повідомлені про скорочення їх посад, однак вони відмовилися поставити свої підписи про їх повідомлення, про що були складені відповідні акти.
Зазначає, що посилання позивачів на те, що питання щодо призначення та звільнення з посад працівників відноситься до повноважень директора Білоцерківської музичної школи № 3 ОСОБА_3 є помилковим, оскільки остання була звільнена із займаної посади 23 квітня 2020 року, тобто станом на 16 грудня 2020 року (день винесення оспорюваних наказів) вона не була директором цієї школи.
Оспорювані накази були видані 16 грудня 2020 року в.о. директора КЗ БМР "Білоцерківська музична школа № 3" ОСОБА_4 . Хоча рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2020 року в справі № 357/4897/20 було поновлено ОСОБА_3 на посаді директора КЗ БМР "Білоцерківська музична школа № 3", однак зазначене рішення станом на 16 грудня 2020 року виконане не було, ОСОБА_3 не була поновлена на роботі, тому повноваження ОСОБА_4 припинені не були, що в свою чергу свідчить про наявність у неї повноважень на видачу спірних наказів.
Також заявник у касаційній скарзі посилається на те, що згідно зі штатним розписом КЗ БМР "Білоцерківська музична школа № 3" від 01 вересня 2020 року у навчальному закладі обліковується одна посада на 0,5 ставки костюмера, яку займала ОСОБА_2, та яка підлягала скороченню, та одна посада слюсаря-сантехніка, яку займав ОСОБА_1, яка також підлягала скороченню. Інші вакантні посади були відсутні, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників. Крім того, ОСОБА_2 працювала на посаді костюмера 0,5 ставки за суміщенням, документи щодо її фаху і кваліфікації відсутні, на основній роботі працює в музичній школі на посаді завгоспа, іншої роботи, яку вона могла виконувати в КЗ БМР "Білоцерківська музична школа № 3", немає. ОСОБА_1 неодноразово пропонувалося перейти на вакантну посаду слюсаря-сантехніка в школу мистецтв для обслуговування того ж приміщення, без істотних змін роботи, що є також структурним підрозділом відділу культури і туризму, однак останній відмовився, про що складено акти від 23 вересня 2020 року та від 30 вересня 2020 року.
У серпні 2022 року Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради подало до Верховного Суду заяву, в якій, посилаючись на те, що управління не є належним відповідачем у справі, оскільки позивачі працювали за трудовим договором, укладеним із КЗ БМР "Білоцерківська музична школа № 3", від імені якої діяла директор, тому суд першої інстанції безпідставно стягнув саме з Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду, просило суд: визнати неналежним відповідачем Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради; скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2021 року в частині стягнення з Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради на користь позивачів середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду та судові витрати.
Також у серпні 2022 року Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради подало до Верховного Суду заяву про нововиявлені обставини, в якій посилаючись на те, що 01 серпня 2022 року КЗ БМР "Білоцерківська музична школа № 3" ліквідований, просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2021 року і постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи інших учасників справи
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказують на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків судів не спростовують. Тому просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
Справа надійшла до Верховного Суду у жовтні 2022 року.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що згідно з наказом від 10 січня 2018 року № 1-к ОСОБА_1 був прийнятий на посаду слюсаря-сантехніка КЗ БМР "Білоцерківська музична школа № 3" із 12 січня 2018 року із посадовим окладом 2 176,00 грн (т. 1 а. с. 9).
Згідно з наказом від 29 вересня 2017 року № 24-к ОСОБА_2 прийнята на посаду завгоспа КЗ БМР "Білоцерківська музична школа № 3" із 03 жовтня 2017 року з посадовим окладом 2 176,00 грн та за суміщенням на 0,5 ставки костюмера з посадовим окладом 1 744,00 грн (т. 1 а. с. 73).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 Статуту КЗ БМР "Білоцерківська музична школа № 3", затвердженого рішенням Білоцерківської міської ради Київської області від 22 грудня 2016 року № 398-22-VII, КЗ БМР "Білоцерківська музична школа № 3" - початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад (школа естетичного виховання) - є початковою ланкою спеціалізованої мистецької освіти, належить до системи позашкільної освіти у сфері культури, заснований Білоцерківською міською радою Київської області на комунальній формі власності. Заклад має статус державного закладу освіти, підзвітний та підпорядкований відділу культури та туризму Білоцерківської міської ради.
Пунктом 2.1 Статуту передбачено, що заклад є юридичною особою, діє на підставі статуту, затвердженого засновником, має круглу печатку, кутовий штамп та інші штампи і обслуговується централізованою бухгалтерією відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради.
Керівництво закладом здійснює його директор, який призначається та звільняється з посади начальником відділу культури та туризму Білоцерківської міської ради (пункти 5.1, 5.2 Статуту).
Відповідно до пункту 5.3 Статуту керівник закладу, зокрема, призначає на посади та звільняє з посад педагогічних та інших працівників закладу, за дорученням відділу культури представляє заклад в усіх підприємствах, установах та організаціях (т. 1 а. с. 14-19).
Рішенням Білоцерківської міської ради Київської області від 06 вересня 2018 року № 2788-56-VII "Про організаційно-правові заходи щодо створення Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська школа мистецтв № 3 в місті Біла Церква" вирішено створити Комунальний заклад Білоцерківської міської ради "Білоцерківська школа мистецтв № 3" та припинити юридичну особу - Комунальний заклад Білоцерківської міської ради "Білоцерківська музична школа № 3" (код за ЄДРПОУ 02227088) шляхом ліквідації.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року у справі № 810/4996/18 позов Білоцерківської міської організації Профспілки працівників культури до виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області, Білоцерківської міської ради Київської області, треті особи: Міністерство культури України, відділ культури і туризму виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області, про визнання протиправним та скасування рішення задоволено. Рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 06 вересня 2018 року № 2788-56-VII "Про організаційно-правові заходи щодо створення Комунального закладу Білоцерківської міської ради "Білоцерківська школа мистецтв № 3 в місті Біла Церква"" скасовано (т. 1 а. с. 20).
27 серпня 2020 року за підписом в. о. директора КЗ БМР "Білоцерківська музична школа № 3" Кучерук О. П. видано наказ № 07/2-ОД "Про внесення змін до штатного розпису та скорочення чисельності працівників", згідно з яким у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці та відсутністю обсягу робіт та з організаційно-виробничими обставинами щодо затвердженого контингенту учнів на 2019-2020 навчальний рік у кількості 81 відповідно до рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 13 серпня 2019 року № 565, вирішено підготувати та внести зміни до штатного розпису у зв`язку із скороченням чисельності працівників за посадами з 15 грудня 2020 року та вивести із штатного розпису шляхом скорочення посади: викладач-спеціаліст 1 категорії - 0,25 ставки; концертмейстер-спеціаліст 1 категорії - 0,25 ставки; викладач-спеціаліст 1 категорії - 0,89 ставки; секретар - 0,5 ставки, костюмер - 0,5 ставки, завідувач господарством - 0,5 ставки, слюсар-сантехнік - 1 ставка (т. 2 а. с. 84, 85).
01 вересня 2020 року в. о. директора КЗ БМР "Білоцерківська музична школа № 3" Кучерук О. П. у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці, за відсутності обсягу робіт та чисельності працівників видано наказ № 10-ОД "Про попередження працівників комунального закладу про майбутнє скорочення штату та чисельності працівників музичної шкоди". Так, у наказі зазначено: підготовити та внести зміни в штатний розпис музичної школи № 3, вивести зі штатного розпису шляхом скорочення чисельність працівників, а саме за посадами: викладач-спеціаліст 1 категорії - 0,25 ставки; концертмейстер-спеціаліст 1 категорії - 0,25 ставки; викладач-спеціаліст 1 категорії - 0,89 ставки; секретар - 0,5 ставки; костюмер - 0,5 ставки; завідувач господарством - 0,5 ставки; слюсар-сантехнік - 1 ставка. Вказаним наказом зобов`язано голову профспілкового комітету ОСОБА_5 довести до відома кожному працівнику, посада якого може бути скорочена відповідно до зазначеного наказу. ОСОБА_5 ознайомлена з указаним наказом під підпис 01 вересня 2020 року (т. 2 а. с. 87).
09 вересня 2020 року та 29 вересня 2020 року в. о. директора "Білоцерківська музична школа № 3" Кучерук О. П. направила на адресу голови первинної профспілкової організації КЗ БМР "Білоцерківська музична школа № 3" Гримашевич Л. С. повідомлення та подання, відповідно до яких повідомляла про зміни в організації виробництва і праці та відсутність обсягу робіт у зв`язку з організаційно-виробничими обставинами, майбутнім скороченням штату та чисельності працівників, та просила дати згоду на звільнення, зокрема, позивачів та повідомити їх, що їх посади з 15 грудня 2020 року будуть скорочені, а вони будуть звільнені на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України (т. 2 а. с. 88, 103, 104).
На вказані звернення головою первинної профспілкової організації ОСОБА_5 була надана доповідна про належне сповіщення працівників щодо скорочення штату та повідомлення "Про надання згоди на звільнення працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату" (т. 1 а. с. 174).
Наказом в. о. директора КЗ БМР "Білоцерківська музична школа № 3" Кучерук О. П. від 16 грудня 2020 року № 18-ОД "Про внесення змін до штатного розпису та скорочення чисельності працівників" введено в дію з 17 грудня 2020 року новий штатний розпис закладу та зі штатного розпису шляхом скорочення чисельності працівників виведені працівники за посадами: викладач-спеціаліст 1 категорії - 0,25 ставки; завідуючий відділу баян-акордеон - 1; концертмейстер-спеціаліст 1 категорії - 0,25 ставки; викладач-спеціаліст 1 категорії - 0,89 ставки; секретар - 0,5 ставки; костюмер - 0,5 ставки; завідувач господарством - 0,5 ставки; слюсар-сантехнік - 1 ставка (т. 2 а. с. 107).
Наказом від 16 грудня 2020 року № 32-к розірвано трудовий договір зі слюсарем-сантехніком ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України (т. 1 а. с. 10).
Наказом від 16 грудня 2020 року № 33-к розірвано трудовий договір із костюмером ОСОБА_2 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України (т. 1 а. с. 74).
Підставою прийняття зазначених наказів стали накази від 01 вересня 2020 року № 10-ОД "Про попередження працівників комунального закладу про майбутнє скорочення штату та чисельності працівників музичної школи" та від 16 грудня 2020 року № 18-ОД "Про внесення змін до штатного розпису та скорочення чисельності працівників", видані за підписом в. о. директора КЗ БМР "Білоцерківська музична школа № 3" Кучерук О. П.
Відповідно до наказу від 28 грудня 2020 року № 118 начальника відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради "Про зняття з фінансування на 2021 рік КЗ БМР "Білоцерківська музична школа № 3" школу знято з фінансування на 2021 рік та виключено цей заклад з облікової та фінансової документації у 2021 році, повідомлено фінансове управління Білоцерківської міської ради і інші установи, організації про виключення цього закладу з переліку всіх закладів, що фінансуються на 2021 рік (т. 2 а. с. 174).
Рішенням Білоцерківської міської ради Київської області від 29 грудня 2020 року № 84-06-VIII "Про внесення змін до загальної структури і штатної чисельності апарату Білоцерківської міської ради та її виконавчих органів" міська рада перейменувала відділ культури і туризму Білоцерківської міської ради в Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради (т. 1 а. с. 51, 52).
Згідно з наказом Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради від 04 січня 2021 року № 02 переміщено заклади культури відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради, зокрема КЗ БМР "Білоцерківська школа мистецтв № 3", в Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час розгляду справи судами юридична особа КЗ БМР "Білоцерківська музична школа № 3" зареєстрована.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Положеннями частин другої, третьої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.
Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 755/6539/18-ц (провадження № 61-4367св20), від 04 вересня 2020 року у справі № 760/26233/17 (провадження № 61-9301св19), від 02 червня 2021 року у справі № 753/23520/18 (провадження № 61-3700св20).
Відповідно до частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.
При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.