Постанова
Іменем України
21 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 460/3702/17
провадження № 61-19602 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Домажирська сільська рада Яворівського району Львівської області, правонаступником якої є Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області;
третя особа - ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Савуляка Р. В., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області, правонаступником якої є Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області, третя особа - ОСОБА_2, про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, після смерті якої залишилось спадкове майно - житловий будинок АДРЕСА_1 .
За життя 11 грудня 2013 року ОСОБА_3 склала заповіт, за яким усе належне майно заповіла їй. На даний час вона бажає оформити право власності на успадкований житловий будинок після смерті ОСОБА_3, проте це унеможливлюється відсутністю свідоцтва про право власності на вказаний будинок.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 12 листопада 2019 року у складі судді Карпин І. М. позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний житловий будинок числиться за ОСОБА_3, відповідає технічним вимогам, ОСОБА_3 на законних підставах володіла даним житловим будинком, однак не зареєструвала право власності у передбаченому законом порядку. ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за заповітом майна померлої ОСОБА_3, спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині ОСОБА_3, судом не встановлено. Ураховуючи те, що відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок унеможливлює позивачу належне оформлення спадкових прав, суд вважав, що за ОСОБА_1 слід визнати право власності на житловий будинок.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 12 листопада 2019 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що громадяни, які збудували житлові будинки до 05 серпня 1992 року, могли б за умови прийняття їх до експлуатації відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючих документів.
Проте площа спірного житлового будинку, який, згідно погосподарських книг, належав померлій та того, на який претендує позивачка значно відрізняється. Тому, слід вважати, що позивачка бажає визнати право власності на будинок, площа якого збільшилася по відношенню до того будинку, який належав ОСОБА_3 .
Відповідно, позивачка претендує на визнання права власності на будівлю, яка спадкодавиці на час смерті не належала. Такий об`єкт, що є предметом спору, міг бути самовільно збудованим, самовільно реконструйованим, частково реконструйованим, тощо, однак аж ніяк не належить до спадкового майна, як об`єкт права власності.
Доказів про те, що в цілому будівля, про визнання права власності на яку просить позивачка, відповідає та не порушує істотно будівельні норми і правила немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржуване судове рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що передбачають вимоги пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2022 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 460/3702/17 з Яворівського районного суду Львівської області.
У квітні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що спірний житловий будинок збудований до 05 серпня 1992 року і не вважається самовільним будівництвом, Приналежність будинку померлій ОСОБА_3 підтверджується погосподарською книгою та довідками Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області, належний технічний стан будинку підтверджується технічним паспортом на будинок та довідкою обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки".
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що стверджується актовим записом про смерть від 01 грудня 2016 року № 17, складеним керівником органу реєстрації актів цивільного стану Стойко І. І .
Житловий будинок АДРЕСА_1 побудований у 1958 році та згідно погосподарських книг домоволодіння № 0334-1 за 2016-2020 роки був закріплений за вказаним домоволодінням, головою якого до дня смерті була ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 . Із витягу з погосподарської книги за 2016-2020 роки вбачається, що площа житлового будинку АДРЕСА_1 в 2016-2018 роках становила 72,3 кв. м з яких 36,6 - житлова площа (а.с. 99-100).
Із технічного паспорта на житловий будинок АДРЕСА_1 від 16 березня 2017 року вбачається, що площа житлового будинку становить 80,8 кв. м, з яких 15,6 кв. м та 20,4 кв. м є житловою (а.с. 13-16).
Згідно з довідкою Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 17 лютого 2017 року № 2/879 право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 на праві особистої власності не зареєстроване і свідоцтво про право власності не видавалося, проте даний будинок відповідає технічним вимогам, що підтверджується технічним паспортом, який виготовлено 16 березня 2017 року (а.с. 39).
31 липня 2008 року ОСОБА_3 склала заповіт, за яким на випадок своєї смерті усе своє майно заповіла ОСОБА_5 . Даний заповіт посвідчено секретарем Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області Кульчицькою О. Д.
11 грудня 2013 року ОСОБА_3 склала заповіт, за яким на випадок своєї смерті усе своє майно заповіла ОСОБА_1 . Даний заповіт посвідчено секретарем Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області Лаба І. В. (а.с. 8).
Таким чином заповіт, складений ОСОБА_3 11 грудня 2013 року скасував дію попереднього її заповіту, складеного 31 липня 2008 року.
З рішення Яворівського районного суду Львівської області від 28 липня 2017 року убачається, що ОСОБА_1 пропустила строк, визначений законом для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3, однак даним рішенням суду їй було визначено додатковий строк строком у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини (а.с. 28).
ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Яворівського нотаріального округу Скобало Р. В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, однак постановою нотаріуса від 06 вересня 2016 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на даний будинок (а.с. 10).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.