Постанова
Іменем України
14 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 308/4987/15-ц
провадження № 61-16286св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
представник відповідача (позивача за зустрічним позовом)- ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 25 лютого 2019 року у складі судді Данко В. Й. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Фазикош Г. В., Кожух О. А., Бисаги Т. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду позовом
до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості.
Позовну заяву мотивовано тим, що на 17 березня 2008 року між
ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір
№ MKMOGA00000022 у вигляді непоновлювальної лінії у розмірі
100 000,00 доларів США на споживчі цілі, а також у розмірі 24 300,00 доларів США на сплату страхових внесків терміном до 16 березня 2028 року.
На забезпечення виконання за вказаним кредитним договором 17 березня 2008 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_3 укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх кредитних зобов`язань станом на 23 січня 2015 року, утворилась заборгованість у розмірі
120 801,78 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом - 93 485,23 доларів США; заборгованості за відсотками - 15 841,83 доларів США; заборгованості за комісією за користування кредитом - 485,28 доларів США; пені - 5 221,90 доларів США; штрафу (фіксована частина) -
15,83 доларів США; штрафу (процентна складова) - 5 751,71 доларів США.
З урахуванням викладеного, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на його користь заборгованість за кредитним договором від 17 березня 2008 року
№ MKMOGA00000022 у розмірі 120 801, 78 доларів США (1 907 460,18 грн).
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання кредитного договору недійсним.
Зустрічний позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 не був ознайомлений
з усіма умовами кредитування. Позивач був ознайомлений лише з тією інформацією, яка була фактично викладена безпосередньо у змісті самого договору, що був розроблений банком.
На думку ОСОБА_1, всупереч вимогам статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" належно не наведено детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача. Встановлена банком умова щодо обов`язку сплати комісії суперечить вимогам частини п`ятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів". Умови кредитного договору є несправедливими, оскільки
є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив визнати кредитний договір від 17 березня 2000 року № MKMOGA00000022 недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 25 лютого 2019 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість
за кредитним договором від 17 березня 2008 року № MKMOGA00000022
у розмірі 120 801,78 доларів США (1 907 460,18 грн).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що у порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконував, у результаті чого у нього утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з нього.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того,
що договір поруки припинився, оскільки відсоткова ставка за кредитним договором від 17 березня 2008 року № MKMOGA00000022 була збільшена,
а поручитель ОСОБА_3 на це згоди не давала.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що цей позов не підтверджений належними та допустимими доказами.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 26 серпня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
та апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 25 лютого 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог
ПАТ КБ "ПриватБанк", оскільки у зв`язку із неналежним виконанням
ОСОБА_1 своїх кредитних зобов`язань утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з останнього.
Разом із цим, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про припинення дії договору поруки, оскільки відсоткова ставка
за кредитним договором від 17 березня 2008 року № MKMOGA00000022 була збільшена, а поручитель ОСОБА_4 на це згоди не давала.
Щодо вирішення вимог зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним, то у його задоволенні суд першої інстанції обґрунтовано відмовив, оскільки такий належними та достатніми доказами не підтверджений.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2021 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, зокрема на те, що суди
в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 175/1543/16-ц, від 06 березня 2019 року у справі № 916/4692/15,
від 14 березня 2018 року у справі № 562/592/16-ц, від 23 березня 2018 року
у справі № 444/9519/12, від 26 вересня 2018 року у справі № 711/8798/2012, від 03 жовтня 2018 року у справі № 366/1358/16-ц, від 10 жовтня 2018 року
у справі № 278/2615/15-ц, від 23 листопада 2018 року у справі № 922/4404/17, від 12 грудня 2020 року у справі № 444/484/15-ц, від 27 грудня 2018 року
у справі № 695/3474/17 та не дослідили зібрані у справі докази
(пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини
третьої статті 411 ЦПК України), просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що задовольняючи позовні вимоги
ПАТ КБ "ПриватБанк" судами першої та апеляційної інстанцій не було враховано, що банк неправомірно та без повідомлення позивача збільшив
в односторонньому порядку відсоткову ставку за кредитним договором.
Вважає, що всі нарахування та сума боргу у наданому банком розрахунку,
на підставі якого суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, визначив розмір заборгованості, є необґрунтованими та не підтвердженими.
Разом із цим, на думку представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, зазначений у кредитному договорі обов`язок сплачувати крім відсотків
за користування кредитом, ще й додаткову комісію є таким, що суперечить нормам діючого законодавства, є несправедливою умовою договору щодо споживача відповідно до статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", а тому є недійсним з моменту його укладення.
У частині відмови у задоволенні зустрічного позову, на думку представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, судами попередніх інстанцій допущено неправильне застосування норм процесуального права, а саме
не застосовано частину шосту статті 81 ЦПК України, а також не застосовано норми матеріального права - статтю 207 ЦК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 308/4987/15-ц
із Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
У грудні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2022 року цивільну справу
№ 308/4987/15-ц призначено до розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу.
У січня 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від ПАТ КБ "ПриватБанк", у якому заявник посилалася на те, що касаційна скарга є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки судами попередніх інстанцій в повному обсязі з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного вирішення скарги, надано належну оцінку всім доказам, поясненням та запереченням, наданим сторонами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17 березня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № MKMOGA00000022 у вигляді не поновлювальної лінії
у розмірі 100 000,00 доларів США на споживчі цілі, а також у розмірі
24 300,00 доларів США на сплату страхових внесків терміном до 16 березня 2028 року.
Пунктом 8.1 вказаного договору позичальнику відкрилася кредитна лінія
у розмірі 24 300,00 доларів США на сплату страхових платежів у випадку
та у порядку, передбачених пунктами 2.1.3, 2.2.7 цього договору.
Згідно із пунктом 2.1.3 кредитного договору позичальник звертається
до банку про надання йому кредиту на оплату страхових платежів відповідно до договорів страхування, укладених відповідно до пункту 2.2.7 цього договору, і доручає банку щорічно перераховувати необхідну для цього суму коштів згідно договорів страхування, Банк за наявності вільних коштів здійснює перерахування кредитних коштів у випадку непред`явлення позичальником документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел, до дат їхньої сплати, передбачених договорами страхування. Перерахування коштів на сплату чергових страхових платежів здійснюється в національній валюті України. Якщо кредит надається в іноземній валюті, то позичальник доручає банку одержати з каси банку суму іноземної валюти готівкою, необхідну для сплати чергового страхового платежу на підставі договору страхування укладеного згідно пункту 2.2.7 цього договору. Зазначене доручення позичальника
не підлягає виконанню банком тільки у випадку пред`явлення позичальником документів, що підтверджують сплату чергових платежів
за рахунок інших джерел.
Пунктом 2.2.7 кредитного договору у випадку не подання позичальником банку підтверджуючого документу про оплату чергових страхових платежів по погодженим з банком договорам страхування, банк сплачує страхові платежі за рахунок кредиту, відповідно до пункту 2.1.3 кредитного договору від 17 березня 2008 року № MKMOGA00000022.
Позичальник зобов`язаний протягом 30 календарних днів відшкодувати банку суму сплачених страхових платежі та інші витрати, пов`язані
із здійсненням таких платежів. У разі непогашення позичальником цієї заборгованості у вказаний строк, вона вважається простроченою.
17 березня 2008 року між ОСОБА_1 та страховою компанією "Інгосстрах" було укладено два договори страхування, а саме договір особистого страхування та договір страхування іпотечного майна.
Своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків
за користування кредитними грошима ОСОБА_1 належним чином
не виконував, внаслідок чого станом 23 січня 2015 року у нього виникла заборгованість за кредитом у розмірі 120 801,78 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом - 93 485,23 доларів США; заборгованості за відсотками - 15 841,83 доларів США; заборгованості
по комісії за користування кредитом - 485,28 доларів США; пені -
5 221,90 доларів США; штрафу (фіксована частина) - 15,83 доларів США; штрафу (процентна складова) - 5 751,71 доларів США.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно
до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду
і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1
частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Аналізуючи підстави звернення до суду з указаною скаргою, зміст ухвалених у справі судових рішень та доводи касаційних скарг, колегія суддів виходить з такого.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою
(стаття 546 ЦК України).
Частиною першою статті 553 ЦК України передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)
(стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 89 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин
і вимог статей 12, 81 ЦПК України, обґрунтовано виходив із доведеності позову ПАТ КБ "ПриватБанк" та наявності передбачених
статтями 526, 1050, 1054 ЦК України підстав для стягнення заборгованості
за кредитним договором, оскільки ОСОБА_1 не виконував належним чином взятих на себе за кредитним договором зобов`язань, що призвело
до утворення заборгованості.
Проте визнаючи розмір заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що такий розмір складає 120 801,78 доларів США, який складається із: заборгованості за кредитом - 93 485,23 доларів США; заборгованості за відсотками - 15 841,83 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом - 485,28 доларів США; пені -
5 221,90 доларів США; штрафу (фіксована частина) - 15,83 доларів США; штрафу (процентна складова) - 5 751,71 доларів США, виходячи
з наступного.
Відповідно до умов кредитного договору від 17 березня 2008 року передбачено комісію за проведення додаткового моніторингу погашення кредиту.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 зробив висновок, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за додатковий моніторинг погашення кредиту та за резервування ресурсів є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою