Постанова
Іменем України
21 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 483/88/21
провадження № 61-20531 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
третя особа - Перша Очаківська державна нотаріальна контора Миколаївської області;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 серпня 2021 року у складі судді Куцарова В. І. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Темнікової В. І., Бондаренко Т. З., Крамаренко Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Перша Очаківська державна нотаріальна контора Миколаївської області, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що їй на праві власності належала трикімнатна квартира АДРЕСА_1 .
Вказувала, що з 08 січня 2011 року по 16 січня 2013 року вона хворіла, перенесла два інфаркти та мала безліч інших супутніх захворювань, зокрема, гіпертонічне захворювання ІІ-ІІІ ступеня з дуже великим ризиком СН ІІА ст, дисцирекуляторну енцефалопатію І ст. з церебрастеніческим синдромом, цукровий діабет 2 типу, ангіопатію сітчатки, макулолодистрофію обох очей. У вказаний період була одинока, потребувала стороннього догляду, будучи пенсіонеркою, отримувала невелику пенсію, яка складала у 2012 році - 948,10 грн-1 110,10 грн на місяць, у 2013 році - 1 120,10 грн-1175,10 грн на місяць.
Наприкінці грудня 2012 року внаслідок захворювання серця їй необхідно було проведення оперативного хірургічного втручання, яке коштувало значних грошових коштів.
Дізнавшись про її проблеми зі здоров`ям, ОСОБА_2, скориставшись її безпорадним станом, запропонував свою допомогу, яка полягала у наданні їй грошових коштів на проведення операції і лікування, а вона за це мала в нотаріальному порядку укласти з ним договір довічного утримання, а також укласти з ним шлюб.
Стверджувала, що у період з 03 січня 2013 року по 16 січня 2013 року їй було проведено оперативне хірургічне втручання, яке повністю оплатив відповідач, надавши грошові кошти близько 4 500 грн на ліки та відповідні препарати для операції.
14 червня 2013 року ОСОБА_2 змінив свої умови та замість укладення договору довічного утримання наполіг на укладенні договору купівлі-продажу належної їй квартири, у іншому випадку вона мала повернути йому витрачені грошові кошти. Оскільки на той період вона ще хворіла, потребувала стороннього догляду, а родичів, які б могли надати допомогу, не було, 14 червня 2013 року між нею та ОСОБА_2 був укладений та нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
Вказувала, що підписання оспорюваного договору вчинено під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, та посилаючись на правові підстави частини першої статті 233 ЦК України, просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між нею та ОСОБА_2, посвідчений нотаріусом Першої Очаківської державної нотаріальної контори Миколаївської області Чорною Л. С. 14 червня 2013 року, зареєстрований в реєстрі за № 168.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 серпня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено, що оспорюваний нею договір купівлі-продажу укладено під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах.
Судом встановлено, що оперативне хірургічне втручання ОСОБА_1 проведено 11 січня 2013 року, тобто за шість місяців до укладення оспорюваного правочину, тому підстави вважати, що цей правочин укладено саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах, відсутні. Позивач у судовому засіданні підтвердила, що на час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу квартири загрози її життю не було, підставою для укладення договору було побоювання, що відповідач вимагатиме повернення грошей.
Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, а позивачем подано заяву про визнання причин пропуску строку для звернення до суду поважними, проте суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 серпня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що ОСОБА_1 не доведено обставин, на які вона посилається як на підставу для задоволення позову, а саме, що оспорюваний нею договір купівлі-продажу був укладений під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, тому є правильним висновок суду першої інстанції про відсутність передбачених частиною першою статті 233 ЦК Українипідстав для визнання правочину недійсним.
Крім того, суд першої інстанції правильно не застосував строки позовної давності до спірних правовідносин, а також не знайшов підстав для поновлення строків позовної давності, оскільки у позові відмовлено за недоведеністю. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не навів мотивів, спираючись на докази, за яких відхилив заяву позивача про визнання поважними причини пропущення позовної давності, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 серпня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року й ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказував, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 6-551цс16, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2766цс16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14,постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 589/5976/14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2022 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 483/88/21 із Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області.
У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими,
що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства.
Судами залишено поза увагою, що ОСОБА_1 є одинокою людиною похилого віку, має тяжкі хвороби та за станом здоров`я потребує стороннього догляду, уклала оспорюваний договір купівлі-продажу квартири, яка є єдиним її житлом, під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних для неї умовах, її волевиявлення не відповідало внутрішній волі й не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором, а тому цей договір підлягає визнанню недійсним на підставі частини першої статті 233 ЦК України.
Крім того, суди помилково відмовили у задоволенні позову за недоведеністю позовних вимог, вказавши одночасно і про сплив позовної давності (статті 256, 257, 261 ЦК України), що є порушенням норм процесуального права. У той же час, суди не навели мотивів, спираючись на докази, за яких відхилили заяву позивача про визнання поважними причини пропущення позовної давності.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого кардіологічного центру № 124/53 від 16 січня 2013 року, 11 січня 2013 року ОСОБА_1 було проведено стентування, а 16 січня 2013 року її виписано з лікарні (а. с. 57-59, т. 1).
Згідно копії рахунку на оплату № 24 від 09 січня 2013 року було придбано обладнання для проведення стентування на суму 26 850 грн (а. с. 71, т. 1).
14 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, якій посвідчено нотаріусом Першої Очаківської державної нотаріальної контори Миколаївської області Чорною Л. С. та зареєстрований в реєстрі за № 168 (а. с. 72-74, т. 1).
Допитана у судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_5 пояснила, що є соціальним працівником соціального центру. Позивача ОСОБА_1 знає близько 15 років. Приблизно сім років тому ОСОБА_1 було зроблено операцію, зі слів останньої їй відомо, що кошти за лікування в розмірі 30 000 грн сплатив ОСОБА_2 . Того ж року, коли було укладено договір купівлі-продажу квартири, ОСОБА_1 їй сказала, що замість договору довічного утримання було укладено договір купівлі-продажу квартири.
Під час розгляду справи відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності, а позивачем подано заяву про визнання причин пропуску строку для звернення до суду поважними.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.