Постанова
Іменем України
21 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 522/8412/19
провадження № 61-10353св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідачі: споживче товариство "Право на відпочинок", ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом), ОСОБА_3,
треті особи: Перша донецька нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Халявка Наталія Миколаївна, приватний нотаріус Білоцерківського нотаріального округу Федоряка Ольга Сергіївна, державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі Шевцова Ольга Володимирівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якої діє адвокат Рибак Андрій Вікторович, та доповнення до неї на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року у складі судді Чернявської Л. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до споживчого товариства "Право на відпочинок" (далі - СТ "Право на відпочинок"), ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договору недійсним, про визнання довіреності недійсною, про витребування майна з чужого незаконного володіння, про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Позовну заяву мотивовано тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 08 листопада 2017 року позивач придбав у СТ"Право на відпочинок" дачу № 17 загальною площею 58,2 кв. м на АДРЕСА_1 . На момент продажу право власності на вказану дачу належало продавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого 30 червня 2000 року Приморською районною адміністрацією виконкому Одеської міської ради. Продаж дачі було здійснено на підставі рішення загальних зборів членів СТ "Право на відпочинок", оформленого протоколом від 05 листопада 2017 року.
У березні 2019 року позивачу випадково стало відомо, що ще нібито
у 2009 році СТ "Право на відпочинок" за договором дарування від 16 жовтня 2009 року, посвідченого державним нотаріусом Першої донецької державної нотаріальної контори Мірошниковою Н. В., подарувало зазначене майно громадянину ОСОБА_3 . Від імені СТ "Право на відпочинок" договір дарування дачного будинку було підписано представником за нотаріально посвідченою довіреністю від 16 жовтня 2009 року ОСОБА_7 . Право власності ОСОБА_3 на спірне нерухоме майно було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно лише 29 грудня 2015 року за рішенням приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Федоряки О. С. Пізніше, 16 та 17 лютого 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 були укладені договори купівлі-продажу дачного будинку, які були посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Халявкою Н. М.
Позивач вважає, що договір дарування дачного будинку від 16 жовтня 2009 року та довіреність від 16 жовтня 2009 року є недійсними, оскільки СТ "Право на відпочинок" не видавало жодних довіреностей на ім`я ОСОБА_7, не уповноважувало інших громадян на відчуження від його імені спірного дачного будинку та не приймало з цього приводу жодних рішень.
З огляду на недійсність договору дарування від 16 жовтня 2009 року ОСОБА_8 набула право власності на дачний будинок без достатніх правових підстав, а тому дане нерухоме майно має бути витребувано з її чужого незаконного володіння на користь позивача, а відповідні рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_8 права власності на дачний будинок, зокрема від 16 та 17 лютого 2016 року, мають бути скасовані.
У липні 2019 року ОСОБА_8 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, СТ"Право на відпочинок", в якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної дачі від 08 листопада 2017 року, укладений між СТ"Право на відпочинок" та ОСОБА_4 , а також визнати протиправним та скасувати рішення державного нотаріуса Шостої одеської державної нотаріальної контори Шевцової О. В. від 08 листопада 2017 року, індексний номер 38015283, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Зустрічну позовну заяву мотивовано тим, що станом на 08листопада 2017 року право власності ОСОБА_8 на дачний будинок
АДРЕСА_1 не було оскаржено, скасовано чи припинено, а тому виключно вона мала право на розпорядження майном, зокрема на його відчуження будь-яким третім особам. В свою чергу, ОСОБА_8 ніколи не відчужувала належний їй дачний будинок (а в подальшому житловий будинок) ні ОСОБА_4, ні будь-яким іншим третім особам, а також не уповноважувала жодних осіб, зокрема і СТ "Право на відпочинок", на продаж майна ОСОБА_4 чи будь-яким іншим третім особам.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_8 задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 08 листопада 2017 року, укладений між СТ "Право на відпочинок" та ОСОБА_4, посвідчений державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори Шевцовою О. В. та зареєстрований у реєстрі за № 7-918.
Визнано протиправним та скасовано рішення державного нотаріуса Шостої одеської державної нотаріальної контори Шевцової О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 листопада 2017 року за індексним номером 38015283.
Судові рішення в частині вирішення первісного позову мотивовані тим, що на момент вибуття спірного дачного будинку на підставі договору дарування від 16 жовтня 2009 року із власності СТ "Право на відпочинок" до
ОСОБА_3, а потім на підставі договорів купівлі-продажу
від 16 та 17 лютого 2016 року від ОСОБА_3 до ОСОБА_8, ОСОБА_4 не був законним власником чи титульним володільцем спірного дачного будинку та таке майно не вибувало із його володіння у власність вказаних осіб, оскільки відповідне право власності було набуте ОСОБА_4 значно пізніше, а саме 08 листопада 2017 року. Таким чином, ОСОБА_4 не доведено суду належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами обставин правомірності його вимог про витребування спірного дачного будинку з чужого незаконного володіння ОСОБА_8, зокрема фактів, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно та незаконне вибуття такого майна саме з його володіння.
ОСОБА_4 в даному випадку також не підтверджено порушення відповідачами будь-яких його прав чи законних інтересів з огляду на вчинення оскаржуваних правочинів, прийняття оскаржуваних рішень про державну реєстрацію прав та внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно оскаржуваних записів про право власності ще у 2009-2016 роках, тобто до набуття самим ОСОБА_4 будь-яких прав на спірний дачний будинок.
Судові рішення в частині вирішення зустрічного позову мотивовані тим, що відчуження 08 листопада 2017 року СТ "Право на відпочинок" на користь ОСОБА_4 спірного дачного будинку було здійснено з порушенням вимог чинного законодавства та належного ОСОБА_8 речового права (права власності) на дане нерухоме майно, а тому, з урахуванням приписів статей 203, 215 ЦК України, укладений між СТ "Право на відпочинок" та ОСОБА_4 договір купівлі-продажу від 08 листопада 2017 року необхідно визнати недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
До Верховного Суду 18 жовтня 2022 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні його позовних вимог про визнання недійсним договору дарування дачного будинку, визнання довіреності недійсною, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_8 і в цій частині передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що відчуження спірного майна на користь ОСОБА_3 відбулося з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки СТ "Право на відпочинок" не видавало жодних довіреностей на ім`я ОСОБА_7, не уповноважувало інших громадян на відчуження від його імені спірного дачного будинку та не приймало з цього приводу жодних рішень.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 14 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі свідоцтва про право власності, виданого 30 червня 2000 року Приморською районною адміністрацією виконкому Одеської міської ради, СТ "Право на відпочинок" було власником дачі, розташованої в АДРЕСА_1 .
16 жовтня 2009 року між СТ "Право на відпочинок" (дарувальник), від імені якого діяв представник за довіреністю ОСОБА_10, та ОСОБА_3 було укладено договір дарування зазначеного дачного будинку, посвідчений державним нотаріусом Першої донецької державної нотаріальної контори Мірошниковою Н. В. та зареєстрований в реєстрі за № 9-819.
29 грудня 2015 року приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Федоряка О. С. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 27659003, щодо реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 права власності на дачний спірний дачний будинок загальною площею 59, 8 кв. м, житловою площею 17,9 кв. м.
16 та 17 лютого 2016 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_8 (покупець) були укладені договори купівлі-продажу дачного будинку (по 1/2 частині).
16 та 17 лютого 2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Халявка Н. М. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексні номери 28270950 та 28291906, щодо реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_8 права власності на дачний будинок (номери запису про право власності 13280342 та 13298077).
На підставі висновку щодо технічної можливості зміни цільового призначення дачного будинку у житловий будинок від 19 серпня 2016 року, виготовленого ПП "Одеське БТІ" на замовлення ОСОБА_8, було змінено цільове призначення нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 з дачного будинку на житловий будинок та внесено відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Склад новоутвореного об`єкту нерухомого майна та адреса: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який складається з: літ. "Ж" - загальною площею 59,8 кв. м,житловою площею 17,9 кв. м, №1-2 огорожа, за адресою: АДРЕСА_1 .
19 серпня 2016 року на замовлення ОСОБА_8 ПП "Одеське БТІ" виготовлено технічний паспорт (інвентаризаційна справа № 149/5/2016) на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 . Загальна площа житлового будинку складає 59, 8 кв. м, житлова площа 17,9 кв.м та складається з двох житловий кімнат, двох коридорів, веранди, комори, кухні та санвузла.
05 листопада 2017 року загальними зборами членів СТ "Право на відпочинок" прийнято рішення: 1) продати дачу за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі товариства з наданням повноважень керівнику товариства підписати від імені товариства необхідні документи для оформлення купівлі-продажу та договору купівлі-продажу; 2) укласти з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу дачі, що знаходиться на балансі товариства.
08 листопада 2017 року між СТ "Право на відпочинок" (продавець) в особі виконавчого директора ОСОБА_9 та ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу дачі АДРЕСА_1 , яка складається в цілому з одного дачного будинку літ. "Ж", загальною площею 58,2 кв. м, житловою площею 12, 2 кв. м, та надвірних господарських будівель та споруд, зазначених: № 1-3 - огорожа, 1 - вимощення, розташованих на земельній ділянці площею 0,0747 га, яка знаходиться у фактичному користуванні, кадастровий номер земельної ділянки 5110137500:50:004:0271. За умовами договору, продавець гарантує, що до укладення цього договору нерухоме мейно раніше іншим особам не продане, не подароване, а також будь-яких прав у третіх осіб щодо дачі немає.
08 листопада 2017 року державний нотаріус Шостої одеської державної нотаріальної контори Шевцова О. В. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 38015283, щодо реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_4 права власності на зазначену дачу.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Щодо позовних вимог ОСОБА_4 .
Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).
Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
При цьому правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи" (статті 215, 216 ЦК України).
З огляду на зазначені приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.
Таким чином, захисту у суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
У Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині згаданого Рішення Конституційного Суду України.