Постанова
Іменем України
23 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 362/4609/17
провадження № 61-8092св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Васильківська міська рада,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та змісту рішення суду першої інстанції
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Васильківської міської ради та, уточнивши в подальшому позовні вимоги, просила суд встановити їй додатковий строк до 14 лютого 2018 року для прийняття спадщини у вигляді ј частини житлового будинку АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на вказане майно у порядку спадкування.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк до 14 лютого 2018 року для прийняття спадщини у вигляді ј частини житлового будинку АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування на вказане нерухоме майно.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_2, оскаржила його в апеляційному порядку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2017 року.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року апеляційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Васильківської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2017 року закрито на підставі пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_2 не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у неї права щодо спірного майна, зокрема права на спадкування, а також на підтвердження того, що вона є учасником спірних правовідносин.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15 серпня 2022 року ОСОБА_2 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу від 15 вересня 2022 року ОСОБА_1 просить суд у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
07 грудня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).