Постанова
Іменем України
21 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 147/50/22
провадження № 61-9576св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на постанову Вінницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Шемети Т. М., Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,
від 08 вересня 2022 року.
Зміст заявлених позовних вимог
18 січня 2022 року ТОВ "Кредитні ініціативи" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позов мотивовано тим, що 17 грудня 2012 року між ТОВ "Кредитні ініціативи" та ПАТ "Акціонерний промислово-інвестиційний банк" було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 04-2.1/280 від 11 квітня 2005 року, укладеним між ПАТ "Акціонерний комерційно-інвестиційний банк" та
ОСОБА_1 на суму 4 500 доларів США, та за іпотечним договором, укладеним на забезпечення виконання цього кредитного договору.
Оскільки станом на 07 жовтня 2021 року утворилася заборгованість у розмірі 22 382, 45 доларів США, що складається з: 2 682, 04 доларів США - заборгованість за кредитом; 5 641, 09 доларів США - заборгованість за відсотками; 657, 60 доларів США - заборгованість по комісії;
13 401, 72 доларів США - заборгованість по пені, позивач просив позов задовольнити, звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, загальною площею 109,2 кв. м, житловою площею 46,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0841 га.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області у складі судді Борейко О. Г. від 16 червня 2022 року позовні вимоги ТОВ "Кредитні ініціативи" задоволено частково.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок, загальною площею 109, 2 кв. м, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,0841 га, які належать на праві власності ОСОБА_1, на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 7 678, 24 дол. США, шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України "Про виконавче провадження" за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що кредитором було пред`явлено вимогу про дострокове виконання зобов`язання та заборгованість за кредитним договором стягнута рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 06 грудня 2010 року у справі № 2/661 у розмірі 3 485, 19 доларів США, яке не виконане. Оскільки у кредитному договорі було передбачено розмір процентів за порушення строків виконання зобов`язання - 40 % річних, кредитор вправі їх нараховувати в порядку, передбаченому частиною другою статті 625 ЦК України до повернення боргу. Тому суд визначив загальний розмір заборгованості у сумі 7 678,24 грн (3 485, 19 доларів США за судовим рішенням та 4 193,05 доларів США процентів у порядку застосування частини другої статті 625 ЦК України). З урахуванням дострокової вимоги про стягнення боргу за кредитним договором підстав для стягнення пені, комісії не встановлено. Суд відмовив у застосуванні наслідків спливу строку позовної давності до заявлених вимог, пославшись на те, що сторони погодили у договорі збільшену позовну давність тривалістю у 10 років, а з урахуванням того, що з 07 червня 2014 року набув чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", на період дії зазначеного закону перебіг строку позовної давності було зупинено (пункт 2 частина перша статті 263 ЦК України), а тому на момент звернення до суду з цим позовом строк позовної давності не сплинув. Оскільки основне зобов`язання не виконане, іпотека не є припинено, отже позов підлягає до задоволення.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 08 вересня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено. Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 16 червня
2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, щобанк скористався правом дострокової вимоги, надіслав позичальнику вимогу від 20 квітня 2010 року про дострокове добровільне повернення коштів за кредитним договором та ця обставина встановлена рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 06 грудня 2010 року у справі № 2/661. У зв`язку із встановленням нового строку повернення кредитних коштів строк позовної давності розпочався 21 травня 2010 року та тривав до 21 травня 2020 року. Змінивши строк виконання основного зобов`язання, банк скористався своїм правом та звернувся з позовом про стягнення заборгованості, проте не скористався своїм правом звернути стягнення на предмет іпотеки як вид забезпечення виконання зобов`язання. Натомість з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки теперішній кредитор звернувся лише 13 січня 2022 року, тобто з пропуском строку позовної давності, що, з урахуванням поданої відповідачем заяви, є самостійною підставою для відмови у позові.
Апеляційний суд зазначив, що Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", не передбачав зупинення перебігу позовної давності на період його дії, а був лише правовою підставою для зупинення виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Отже, апеляційним судом не встановлено підстав для зупинення строків позовної давності.
Узагальнені доводи касаційної скарги
30 вересня 2022 року ТОВ "Кредитні ініціативи" засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 08 вересня 2022 року та залишити в силі рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 16 червня 2022 року.
Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначив порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, посилаючись на те, що суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня
2018 року у справі № 202/4494/16-ц (пункт 1 частини другої
статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої
статті 389 ЦПК України).
У касаційній скарзі заявник вказує, що апеляційним судом неправильно застосовано до спірних правовідносин положення пункту 2 частини першої статті 263 ЦК України. За погодженням між собою сторони збільшили строк позовної давності до 10 років. Іпотекою було забезпечено валютний кредит, а тому на звернення стягнення на предмет іпотеки з урахуванням Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" з 07 червня 2014 року по 21 квітня 2021 року застосовувався мораторій (відстрочення), а згідно з пунктом 2 частини першої статті 263 ЦК України перебіг позовної давності зупинявся на період дії мораторію.
Також заявник посилається на те, що нарахування штрафних санкцій за користування кредитом передбачено частиною другою статті 625 ЦК України, крім того вказана норма права дає сторонам можливість збільшити у договірному порядку розмір процентів за неправомірне користування кредитом і встановити проценти у більшому розмірі ніж 3 % річних.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 147/50/22.
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
11 квітня 2005 року між ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 04-2.1/280, на підставі якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 4 500 доларів США, із встановленням процентної ставки у розмірі 15 % річних за користування кредитом (пункти 2.1, 2.2 договору).
Пунктом 3.5 зазначеного договору сторони погодили, що у випадку порушення позичальником строку погашення одержаного кредиту (пункт 2.3 цього договору) він сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 40 % річних, порядок нарахування та сплати яких визначається відповідно до пунктів 3.2 та 3.3 цього договору.
Кінцевий строк повернення кредиту та процентів за ним визначено сторонами - не пізніше 04 квітня 2015 року (пункт 2.3 договору).
Пунктом 6.6 кредитного договору сторони передбачили, що будь-які протиріччя, що можуть виникнути між сторонами при виконанні умов цього договору, вирішуються шляхом переговорів між ними, а у випадку недосягнення згоди - у судовому порядку відповідно до чинного законодавства України. При цьому строк позовної давності встановлюється тривалістю 10 років.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, цього ж дня 11 квітня 2005 року між ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір, який зареєстрований в реєстрі за № 1026 приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу Вінницької області Вірською А. І. На підставі іпотечного договору ОСОБА_1 надала в іпотеку банку житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,0841 га.
У пункті 6.4 іпотечного договору сторони погодили, що будь-які протиріччя, що можуть виникнути між сторонами, вирішуються шляхом переговорів, а у випадку недосягнення згоди - у судовому порядку відповідно до чинного законодавства України. При цьому строк позовної давності у відповідності до статті 259 Цивільного кодексу України встановлюється тривалістю у 10 років.
20 квітня 2010 року ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулося до ОСОБА_1 з вимогою про дострокове погашення у строк до 20 травня 2010 року заборгованості за кредитним договором від 11 квітня 2005 року у загальному розмірі 2 287, 50 доларів США.
Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 06 грудня 2010 року у справі № 2-661/2010 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 3 485, 19 доларів США, що еквівалентно 27 573, 43 грн та 572, 68 грн, а також 281, 46 грн сплаченого мита та 120 грн сплачених витрат на ІТЗ розгляду справи. Рішення набрало законної сили 17 грудня 2010 року.
У справі відсутні докази та сторонами не заперечується, що зазначене рішення суду не виконане.
17 грудня 2012 року між ТОВ "Кредитні ініціативи" та ПАТ "Акціонерний промислово-інвестиційний банк" було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ "Акціонерний промислово-інвестиційний банк" відступило ТОВ "Кредитні ініціативи" права вимоги до кредитних договорів укладених між ПАТ "Акціонерний промислово-інвестиційний банк" та фізичними особами. Відповідно до договору та чинного законодавства Покупець набув усі права вимоги по відступленим кредитним договорам включаючи сплату суми основного боргу, відсотків, комісій, нарахованих штрафних санкцій. Цим же договором відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 04-2.1/280, що було укладено між ПАТ "Акціонерний комерційно-інвестиційний банк" та ОСОБА_1, на користь ТОВ "Кредитні ініціативи".
17 грудня 2012 року між ТОВ "Кредитні ініціативи" та ПАТ "Акціонерний промислово-інвестиційний банк" було укладено договір про передачу прав за договорами забезпечення, предметом якого є передання ПАТ "Акціонерний промислово-інвестиційний банк" на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" договорів забезпечення у відповідності до договору відступлення.
Відповідно до додатку № 1 до договору про забезпечення від 17 грудня
2012 року право вимоги ПАТ "Акціонерний промислово-інвестиційний банк" до ОСОБА_1 за іпотечним договором від 11 квітня 2005 року було передано ТОВ "Кредитні ініціативи".
Подаючи відзив на позовну заяву, відповідачка подала заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.