Постанова
Іменем України
21 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 172/491/22
провадження № 61-10844св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачка - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - служба у справах дітей Василівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О., від 01 листопада 2022 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Посилаючись на аморальні якості матері дитини ОСОБА_2, нехтування нею своїми батьківськими обов`язками, байдужість до долі дитини, зловживання наркотичними речовинами, а також на виконання ним належним чином своїх батьківських обов`язків, турботу про дитину, її виховання, наявність стабільного фінансового доходу та можливість забезпечення дитини всім необхідним, наявність у нього з дитиною тісного зв`язку, соціальних зв`язків дитини (школа, дозвілля, друзі) за місцем його проживання, вважав, що проживання спільної доньки сторін разом із ним забезпечить найкращий захист її інтересів.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визначити місце проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком - ОСОБА_1, за місцем його проживання.
Зміст заяви про забезпечення позову та її обґрунтування
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам самовільно змінювати місце перебування ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та здійснювати вивіз за кордон дитини без згоди на це батька дитини - ОСОБА_1 .
На обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначав, що відповідачка намагається примусово забрати у нього дитину та вивезти її за межі України. При цьому зосереджував увагу на бажанні дитини залишитися проживати з батьком.
Вважав, що чинне законодавство надає можливість відповідачці вивезти їх спільну дитину за кордон без його згоди, що унеможливить виконання судового рішення про визначення місця проживання їх дитини та може нести пряму загрозу її життю та здоров`ю.
Основний зміст та мотиви оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області
від 07 вересня 2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Заборонено ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам здійснювати вивіз за межі України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, свідоцтво про народження серії НОМЕР_1, без згоди батька ОСОБА_1 на вивіз дитини.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в частині заборони вивозу неповнолітньої ОСОБА_4 за межі України без згоди її батька, суд першої інстанції виходив з того, що зазначений захід є необхідним для забезпечення балансу інтересів сторін по справі та дотримання прав, свобод та інтересів самої неповнолітньої дитини.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині вимог про заборону ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам самовільно змінювати місце перебування ОСОБА_4, суд першої інстанції вважав зазначені вимоги безпідставними, з огляду на рівність прав та обов`язків батьків і невирішений судовий спір про місце проживання спільної дитини сторін.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Ухвалу Васильківського районного суду Дніпропетровської області
від 07 вересня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки спір між сторонами виник з приводу визначення місця проживання дитини на території України та не стосується вирішення питань щодо повернення дітей, які незаконно утримуються в державі, відмінній від держави їх постійного проживання, забезпечення такого позову шляхом встановлення заборони на виїзд дитини за межі України не є доцільним.
Узагальнені доводи касаційної скарги
02 листопада 2022 року через систему "Електронний суд" представник
ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду
від 01 листопада 2022 року і залишити в силі ухвалу Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2022 року.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення про скасування ухвали суду першої інстанції.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції не урахував наявних правових підстав для застосування заявленого заходу забезпечення позову, з урахуванням наявності обґрунтованої та реальної загрози життю, здоров`ю, прав та інтересам малолітньої дитини (неодноразове намагання відповідачки змінити місце проживання їх спільної доньки, не зважаючи на її бажання проживати з батьком). У цьому контексті посилається на те, що суд апеляційної інстанції не дослідив та не надав належної правової оцінки доказам протиправної поведінки ОСОБА_2, яка здійснює негативний психологічний та фізичний вплив на малолітню ОСОБА_4 та членів його сім`ї.
Також зазначає про порушення його права на участь у судовому розгляді справи в апеляційному суді, права бути почутим та захистити свою позицію. Зокрема посилається на необґрунтовану відмову суду у розгляді клопотання сторони позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою позивача та його представника.
15 листопада 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 через систему "Електронний суд" подав до Верховного Суду доповнення до касаційної скарги на постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року, у яких зазначає про те, що суд першої інстанції не забороняв дитині перетинати державний кордон, а лише встановив умови такого перетину, а саме за наявності згоди батька. Зосереджує увагу на наявності реального ризику викрадення дитини, який підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, а також відсутності у чинному законодавстві заборони на застосування зазначеного виду забезпечення позову в інтересах дитини.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі касаційною скаргою представника ОСОБА_1 -
ОСОБА_3 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 листопада 2022 рокута витребувано копії матеріалів цивільної справи № 172/491/22, необхідних для розгляду касаційної скарги на судове рішення щодо забезпечення позову.
25 листопада 2022 року копії матеріалів справи № 172/491/22 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2022 року прийнято доповнення до касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Продовжено до 30 листопада 2022 року представнику
ОСОБА_2 - ОСОБА_5 строк на подання відзиву на касаційну скаргу.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу, представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_5 посилається на безпідставність та необґрунтованість її доводів.
Зазначає, що викладені у касаційній скарзі обставини є неправдивими, не підтвердженими доказами, доводи касаційної скарги є надуманими та намаганням спаплюжити образ відповідачки як матері та жінки вигаданими обвинуваченнями. Зосереджує увагу на тому, що спільна дитина сторін продовжує проживати разом з батьком, а обмеження її виїзду за кордон, до безпечного місця, за умови воєнного стану є свідченням про намір позивача ухилитися від мобілізації та проявом надмірної жорстокості та безвідповідальності по відношенню до дитини.
Заперечуючи проти доводів відзиву на касаційну скаргу, представник позивача ОСОБА_3 посилається на емоційність та бездоказовість доводів відповідачки, наявність необхідності захисту дитини від викрадення, з огляду на перебування відповідачки в стосунках з іноземцем, небажання останньої проживати в Україні, а також на недієвість механізму повернення викрадених дітей, визначеного міжнародним законодавством.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5, заперечуючи проти доводів представника позивача - ОСОБА_3, наведених у відповіді на відзив на касаційну скаргу, посилалася на відсутність жодних доказів наявності реальної загрози викрадення дитини, залякування позивачем дитини, створення перешкод у спілкуванні матері і дитини, а також невиконання вимог ухвали суду про зустрічне забезпечення позову шляхом встановлення днів їх побачень.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Частинами першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.