Постанова
Іменем України
21 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 479/662/21
провадження № 61-11246св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких", ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких", ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кравченка Олександра Сергійовича на постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Данилової О. О.,
Коломієць В. В., Шаманської Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним договір оренди землі від 01 січня 2005 року № 194/к, укладений між ОСОБА_2, який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 10 жовтня 2003 року, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" (далі - ТОВ "Агрофірма Корнацьких"); скасувати державну реєстрацію договору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що він є власником земельної ділянки площею 5,1508 га, кадастровий номер 4823980400:02:000:0119, що розташована в межах території Багачівської сільської ради Первомайського (Кривоозерського) району Миколаївської області. 01 січня 2005 року ОСОБА_2, який діяв від його імені на підставі довіреності від 10 жовтня 2003 року, уклав договір оренди землі з ТОВ "Агрофірма Корнацьких" строком на 50 років. Він як власник не мав наміру на укладення договору, про вчинення правочину не знав, а повноваження ОСОБА_2 на підставі довіреності, строк дії якої сплинув у жовтні 2004 року, вже закінчились. Посилаючись на те, що угоду укладено з порушенням частини третьої статті 238 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив позов задовольнити.
ТОВ "Агрофірма Корнацьких" позов не визнало, посилаючись на те, що на час укладення договору оренди від 01 січня 2005 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 мав повноваження на передання землі в оренду на підставі довіреності від 10 жовтня 2003 року. При цьому спірні відносини на час укладення договору регулювалися не статтею 67 Цивільного кодексу УРСР від 18 липня 1963 року (далі - ЦК Української РСР), який втратив чинність з 01 січня 2004 року, а статтею 247 ЦК України, за умовами якої довіреність зберігає чинність до припинення її дії. Будь-яких дій з припинення дії довіреності сторони не вчиняли. Отже, договір оренди від 01 січня 2005 року підписано належними сторонами, зокрема представником ОСОБА_1 . Власник своїми наступними діями схвалив правочин, прийнявши його до виконання, передавши орендареві правовстановлюючі документи та документи, що підтверджують особу власника, а також тривалий час отримував орендну плату. Крім того, ОСОБА_1 у будь-якому разі пропустив позовну давність до вимог про визнання правочину недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Кривоозерський районний суд Миколаївської області рішенням від 25 липня 2022 року позов задовольнив частково. Скасував державну реєстрацію договору оренди землі від 01 січня 2005 року № 194/К, укладеного між ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2, діючого в його інтересах на підставі нотаріально посвідченої довіреності, і ТОВ "Агрофірма Корнацьких", зареєстрованого 28 липня 2020 року державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг, номер запису 37538928. В іншій частині позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що відповідно до статті 67 ЦК Української РСР строк дії довіреності, яку видав власник землі ОСОБА_1 повіреному ОСОБА_2 10 жовтня 2003 року, обмежувався одним роком. Тому, укладаючи договір оренди землі з ТОВ "Агрофірма Корнацьких" 01 січня 2005 року, повірений ОСОБА_2 не мав відповідних повноважень. Відсутність належного представництва та недосягнення згоди між дійсними учасниками правовідносин з оренди (власником та орендарем) свідчать про те, що договір оренди у належний спосіб укладено не було. Оскільки суд встановив, що договір оренди землі від 01 січня 2005 року є неукладеним, тому підстав для визнання його недійсним немає, однак державна реєстрація договору оренди землі за встановлених обставин підлягає скасуванню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Миколаївський апеляційний суд постановою від 06 жовтня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кравченка О. С. відхилив. Апеляційну скаргу ТОВ "Агрофірма Корнацьких" задовольнив частково. Рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 25 липня 2022 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що встановлені обставини свідчать про те, що договір доручення, укладений між власником ОСОБА_1 та повіреним ОСОБА_2, на підставі якого 10 жовтня 2003 року власник видав довіреність, продовжив дію з 01 січня 2004 року. Дій, які би свідчили про припинення представництва за довіреністю від 10 жовтня 2003 року, довіритель ОСОБА_1 не вчиняв як до 01 січня 2004 року, так і після цієї дати, тому станом на 01 січня 2005 року повірений ОСОБА_2 не втратив повноважень представника власника, в тому числі і щодо передання в оренду належної позивасу земельної ділянки. Договір оренди землі від 01 січня 2005 року є укладеним повноважними особами та створює цивільні права та обов`язки за змістом правочину для власника ОСОБА_1 як орендодавця. Волевиявлення власника ОСОБА_1 на вчинення правочину (договору оренди від 01 січня 2005 року) втілено діями повіреного ОСОБА_2, який уклав угоду на підставі дійсної довіреності та в межах наданих йому повноважень. Отже, немає підстав як для визнання договору оренди землі від 01 січня 2005 року неукладеним, так і підстав для визнання його недійсним відповідно до статей 203, 215 ЦК України. При цьому апеляційний суд не давав оцінки правильності обраного позивачем способу захисту (визнання угоди недійсною або визнання її неукладеною), оскільки підстави позовних вимог (припинення представництва) вважав недоведеними. Також суд вважав, що вимога про скасування державної реєстрації договору оренди є похідною від вимоги про визнання договору недійсним, а тому відмова у задоволенні первісної вимоги (про визнання договору недійсним) унеможливлює і задоволення похідної вимоги (скасування державної реєстрації договору).
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У листопаді 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кравченко О. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження зазначив те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 травня 2019 року у справі № 484/3465/17, від 22 липня 2020 року у справі № 153/1303/17.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що довіреність була видана ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 10 жовтня 2003 року, а тому відповідно до нормативно-правових актів, які діяли на той час, чинність цієї довіреності припинилася 10 жовтня 2004 року.
Відповідно до абзацу першого пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України після 01 січня 2004 року до прав і обов`язків ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за укладеним між ними договором доручення дійсно підлягають застосуванню положення ЦК України 2004 року. Разом з цим помилковими є посилання суду апеляційної інстанції на те, що застосування цих положень ЦК України автоматично змінює узгоджений сторонами строк дії договору доручення та виданої на її підставі довіреності, оскільки такі твердження пов`язані із помилковим тлумаченням законодавства.
Видаючи довіреність від 10 жовтня 2003 року на ім`я ОСОБА_2, позивач був впевнений, що термін дії зазначеної довіреності закінчується через рік з дня її видачі, тобто 10 жовтня 2004 року, адже нотаріус, який посвідчував цю довіреність роз`яснив сторонам їх права, обов`язки і термін дії в разі невизначення та зазначення конкретного строку.
Також посилався на те, що договір оренди землі укладений з порушенням норм частини третьої статті 238 ЦК України і має бути визнаний недійсним з підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України, оскільки позивач не мав волевиявлення на укладення з ТОВ "Агрофірма Корнацьких" договору оренди землі від 01 січня 2005 року № 194/К та взагалі не знав про існування укладеного правочину. При цьому при підписанні спірного договору оренди землі повноваження ОСОБА_3 за довіреністю на представництво інтересів ОСОБА_1 вже закінчились.
У грудні 2022 року ТОВ "Агрофірма Корнацьких" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки це судове рішення є законним і обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
01 грудня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,1508 га, кадастровий номер 4823980400:02:000:0119, розташованої в межах території Багачівської сільської ради Первомайського (Кривоозерського) району Миколаївської області.