Постанова
Іменем України
21 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 757/15603/19
провадження № 61-7181св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі : Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Татаринцева Євгенія Анатоліївна,
треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Пермус", Міністерство юстиції України, Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Татаринцевої Євгенії Анатоліївни, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Пермус", Міністерство юстиції України, Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк", про визнання дій приватного нотаріуса незаконними та протиправними, визнання незаконним, протиправним та скасування рішення щодо припинення обтяження нерухомого майна,
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" на постанову Полтавського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Обідіної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом, провадження за яким відкрито 01 квітня 2019 року.
Печерський районний суд м. Києва ухвалою від 11 липня 2019 року справу передав за підсудністю до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області.
У червні 2020 року ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги та просила скасувати рішення від 25 березня 2016 року, індексний номер 28947274, щодо припинення обтяження, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Є. А., на нежитлове приміщення на АДРЕСА_1, загальною площею 269,6 кв. м.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області ухвалою від 30 вересня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача в судові засідання.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач повторно не з`явилась у судове засідання, призначене на 30 вересня 2021 року, про час, дату і місце судового розгляду справи повідомлялась належним чином; причини, зазначені у клопотанні про відкладення розгляду справи, є неповажними; заяви про розгляд справи за відсутності позивача у матеріалах справи немає.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Полтавський апеляційний суд постановою від 27 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 вересня 2021 року скасував, справу направив до того ж суду для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду мотивована відсутністю доказів належного повідомлення позивача судом першої інстанції про розгляд справи призначений на 30 вересня 2021 року, адже судові повістки про день та час розгляду справи призначений на 23 липня і 30 вересня 2021 року, були повернуті суду із зазначенням, що адресат відсутній, що свідчить про неналежність повідомлення ОСОБА_1 про вказані дати засідань.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 26 липня 2022 року, ТОВ "ФК "Поліс" просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права, а саме частину п`яту статті 223, пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16, від 22 жовтня 2021 року у справі № 354/757/17, від 26 квітня 2022 року у справі № 500/3079/18, від 11 листопада 2020 року у справі № 643/856/15, від 21 грудня 2020 року у справі № 484/146/16, від 14 грудня 2020 року у справі № 523/15034/15.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Судові повістки, направлені ОСОБА_1 з інформацією про судові засідання, призначені у цій справі на 23 липня і 30 вересня 2021 року повернулися до міськрайонного суду з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою", тому днем їх вручення відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України є день проставлення у поштовому повідомленні такої відмітки.
Отже, ОСОБА_1 була належним чиним повідомлена про розгляд справи призначений на вказані дати, однак у судові засідання не з`явилася, клопотань про розгляд справи за її відсутності не подавала, тому суд першої інстанції правомірно залишив її позовну заяву без розгляду.
Практика ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури, і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справі "Станков проти Болгарії" від 12 липня 2007 року).
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
25 листопада 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Ухвалою судді Куцин В. М. від 18 грудня 2020 року справу прийнято до провадження. Розгляд справи продовжено за правилами загального позовного провадження в підготовчому засіданні 22 грудня 2020 року.
08 лютого 2021 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 29 березня 2021 року.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
Два останні судові засідання у цій справі були призначені на 23 липня і 30 вересня 2021 року.
Надіслана ОСОБА_1 судова повістка про розгляд справи, призначений на 23 липня 2021 року, повернулася до суду з відміткою від 07 липня 2021 року "адресат відсутній за вказаною адресою".
У судове засідання, призначене на 23 липня 2021 року позивач ОСОБА_1 вкотре не з`явилася, подала заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити Шостим апеляційним адміністративним судом проведення судового засідання в режимі відеоконференції, що позбавило представника третьої особи ТОВ "Пермус" бути присутнім можливості в судовому засіданні та належним чином захистити свої права. Подала заяву про підтримання позовних вимог, суть яких в повному обсязі не викладена.
Представник ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" у судовому засіданні позов не визнав, заявив клопотання про визнання обов`язковою особистої участі в судових засіданнях ОСОБА_1, оскільки позивач неодноразово змінювала позовні вимоги, що позбавляє суд та відповідача можливості визначити, які саме позовні вимоги позивач підтримує. Крім того, позовна заява має значний обсяг, тому явка позивача є обов`язковою з метою надання пояснення на обґрунтування заявлених позовних вимог.
Ухвалою суду від 23 липня 2021 року визнано обов`язковою особисту участь у судовому засіданні позивача ОСОБА_1 . Розгляд справи відкладено на 30 вересня 2021 року.
Судова повістка направлена ОСОБА_1 про розгляд справи, призначений на 30 вересня 2021 року, повернулася до суду з відміткою від 02 серпня 2021 року "адресат відсутній за вказаною адресою".
У судове засідання, призначене на 30 вересня 2021 року, позивач ОСОБА_1 повторно, в п`ятий раз поспіль, не з`явилася, судова повістка, направлена на її адресу повернулася з відміткою "адресат відсутній за зазначеною адресою".
30 вересня 2021 року ОСОБА_1 подала заяву про відкладення розгляду справи, призначеного на 30 вересня 2021 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.