Постанова
Іменем України
14 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 757/8249/20-ц
провадження № 61-13182св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон",
розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, поданою представником ОСОБА_2, на постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року, у складі колегії суддів: Білич І. М., Коцюрби О. П., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ КБ "Приват Банк" про захист прав споживача, стягнення грошових коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 грудня 2013 року між сторонами укладено три договори банківського вкладу.
16 січня 2020 року позивач направив відповідачу вимогу про розірвання вказаних договорів, яка вручена 20 січня 2020 року.
Станом на дату звернення до суду із позовом надана відповідь, відповідно до якої банк повідомив про неможливість розірвання договорів. У зв`язку із невиконанням вимоги позивача про дострокове розірвання договорів виникла необхідність у зверненні до суду за захистом порушених прав.
У зв`язку із невиконанням вимоги позивача про дострокове розірвання договорів, з відповідача необхідно стягнути пеню у розмірі у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та сум відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Просив стягнути:
- суму за договором № SAMDNWFD0070048115400 вклад "Стандарт": тіла депозиту в сумі 25 050 дол. США, відсотки за депозитом на загальну суму
15 380,01 дол. США та штрафних санкцій на загальну суму 312 370,71 грн (з яких пеня становить 199 696,83 грн, 3% річних - 112 673,88 грн);
- суму за договором № SAMDNWFD007004811500 вклад "Стандарт": тіла депозиту в сумі 25 000 дол. США, відсотки за депозитом на загальну суму
15 349,32 дол. США та штрафних санкцій на загальну суму 311 939,86 грн (з яких пеня становить 199 298,24 грн, 3 % річних - 112 641,62 грн);
- суму за договором №SAMDNWFD0070048114900 вклад: тіла депозиту у розмірі 80 000 грн, відсотки по договору 93 323,84 грн та штрафних санкцій на загальну суму 170 123,17 грн (з якої пеня становить 26 094,70 грн, 3 % річних - 14 748,49 грн, інфляційні збитки - 129 279,98 грн).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти:
- за договором № SAMDNWFD0070048115400 вклад "Стандарт" тіло депозиту в сумі 25 050,00 дол. США, відсотки за депозитом на загальну суму 15 380,01 дол. США та пеню в сумі 199 696,83 грн;
- за договором № SAMDNWFD0070048115100 вклад "Стандарт" тіло депозиту в сумі 25 000,00 дол. США, відсотки за депозитом на загальну суму 15 349,32 дол. США та пеню в сумі 199 298,24 грн;
- за договором № SAMDNWFD0070048114900 тіло депозиту в сумі 80 000, 00 грн, відсотки за депозитом на загальну суму 93 323,84 грн., пеню в сумі 26 094,70 грн та інфляційні збитки у сумі 129 279,98 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що АТ КБ "ПриватБанк" на виконання вимог законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174, а також застосовуючи правила частини другої статей 12, 43, 49 ЦПК України, не надало суду доказів, які б свідчили про те, що між позивачем та відповідачем не укладалися зазначені договори банківського вкладу, не надходили грошові кошти до банку, а так само доказів на підтвердження припинення відповідних зобов`язань у зв`язку з їх виконанням.
Як встановлено судом, на звернення ОСОБА_1 до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" про повернення коштів банк зобов`язання з повернення коштів не виконав.
Враховуючи те, що між сторонами виникли договірні зобов`язання за договорами банківського вкладу від 28 грудня 2013 року
№ SAMDNWFD0070048115400 Вклад "СТАНДАРТ", SAMDNWFD0070048115100 Вклад "СТАНДАРТ", № SAMDNWFD0070048114900, факт укладення яких та внесення позивачем грошових коштів підтверджені належними доказами, термін дії договору не закінчився в силу автоматичної пролонгації відповідно до пункту 7 договору, що, в свою чергу, не спростовано стороною відповідача, тому суд зробив висновок про обґрунтованість позовних вимог про стягнення тіла депозиту, відсотків за депозитом, а також пені. За договором банківського вкладу у національній валюті додатково стягненню підлягають інфляційні втрати.
Необґрунтованими є доводи АТ КБ "ПРИВАТБАНК" про те, що належним боржником перед ОСОБА_1 є ТОВ "ФК "Фінілон", на яку банком було переведено борг згідно умов договору про переведення боргу від 17 листопада 2014 року, оскільки відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Матеріали справи згоди ОСОБА_1 на заміну боржника АТ КБ "ПРИВАТБАНК на ТОВ "ФК "Фінілон"не містять, в зв`язку із чим доводи про те, що банк не є стороною за договорами банківського вкладу, укладеними між ними та позивачем 28 грудня 2013 року, та не несе перед ним відповідальності, є необґрунтованими та безпідставними.
Не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних, як недоведені та необґрунтовані.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року апеляційну скаргу представника АТ КБ "ПриватБанк" Бригинець А. А. - задоволено частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2020 року скасовано та постановлено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції жодним чином не надано оцінки договору про переведення боргу від
17 листопада 2014 року і Умовам та Правилам надання банківських послуг, відповідно до яких укладено договори банківського вкладу. Умовами та Правилами надання банківських послуг було прямо передбачено, що ненадання клієнтом заперечень у вказаний в пункті п.1.1.7.59. строк підтверджує здійснення банком переводу боргу по договорам клієнта на ТОВ "ФК "Фінілон" зі згоди клієнта.
У даному випадку, на думку колегії суддів, суд першої інстанції розглянув та частково задовольнив позовні вимоги пред`явлені щодо відповідача АТ КБ "ПриватБанк", не залучивши до участі в справі у якості відповідача ТОВ "ФК "Фінілон", враховуючи, що банком у ході розгляду справи було надано докази - договір про переведення боргу. Суд апеляційної інстанції з урахуванням діючих норм законодавства позбавлений можливості на стадії апеляційного перегляду справи, вирішувати питання щодо залучення до участі в справі належного відповідача.
Аргументи учасників справи
05 серпня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що Київський апеляційний суд незаконно скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що належним відповідачем у даній судовій справі має бути ТОВ "ФК "Фінілон", а не АТ КБ "ПриватБанк". Зазначена позиція суду є хибною та такою, що суперечить сталій судовій практиці та правовим висновкам Верховного Суду викладеним у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 729/887/19, від 14 квітня 2021 року у справі № 757/61159/19-ц).
Договір банківського вкладу укладений між позивачем та банком своєї дії не припинив. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Договір про переведення боргу від 17 листопада 2014 року укладений між відповідачем АТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ ФК "Фінілон" є недійсним, оскільки укладено без відома та без згоди кредитора (порушено статті 203, 228, 633, 520, 521, 513, 1059 ЦК України). Повідомлення про укладення даного договору опубліковано відповідачем лише 30 січня 2015 року - через 75 днів (2 місяці 14 днів) після його укладення. Тобто, на момент правочину згоди кредитора не було. Даним договором не надано право кредитору вимагати повернення боргу саме у ТОВ ФК "Фінілон" (стаття 511 ЦК України). Відповідно до зазначеної статті, зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. Лише у випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Обмеження цього права є нікчемним.
З урахуванням викладених обставин саме АТ КБ "Приватбанк" є належним відповідачем у даній справі.
У вересня 2021 року АТ КБ "Приватбанк" подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Відзив мотивований тим, що суд апеляційної інстанції дійшов вірних висновків, оскільки банком у ході розгляду справи було надано належні, допустимі та достовірні докази, які підтверджують факт переведення боргу (в тому числі і щодо Позивача) на ТОВ "ФК "Фінілон" на підставі договору переведення боргу, який є дійсним на цей час і в судовому порядку позивачем нікчемним/недійсним не був визнаний. При цьому заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не в змозі вирішувати та задовольняти позов без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов`язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача). Зазначеної позиції при вирішенні аналогічних питань дотримується і Верховний Суд (постанова від 18 лютого 2020 року у справі № 305/1849/17) зазначаючи, що при цьому позивач не позбавлений права на судовий захист шляхом подання позову до належних відповідачів за своїми позовними вимогами.
Укладання договору про переведення боргу не передбачає внесення будь-яких змін до договорів банківських вкладів, а лише юридично змінює боржника за цим договором. Таким чином позивач не позбавлений права звертатись до ТОВ ФК "Фінілон" належного боржника і метою отримання коштів за договорами які є предметом спору. Згода Кредитора на переведення боргу є юридичною дією, що може як передувати, так і слідувати за моментом переведення боргу, оскільки ЦК України прямо не передбачено право Кредитора надавати попередню згоду на переведення боргу. Посилання позивача на положення статтю 228 ЦК України, як на підставу для визнання договору про переведення боргу нікчемним, є цілком безпідставними, оскільки грошові кошти позивача (вкладника) були переведені іншій юридичній особі на підставі укладеного письмового договору між сторонами та з наведенням сторонами у такому договорі всіх належних істотних умов, передбачених для даного виду договору.
АТ КБ "ПриватБанк" в своїх запереченнях на позовну заяву неодноразово звертав увагу суду на невірність здійсненого позивачем розрахунку. Умовами наданих позивачем договорів сторони передбачили право дострокового розірвання договорів на вимогу клієнта (повідомивши про це за два банківські дні до дати розірвання договору ). Умовами цих же договорів передбачено, що при поверненні вкладу за ініціативою клієнта повертається сума вкладу та виплачуються проценти по ставці вкладу "до запитання" за фактичний строк користування вкладом. Позивачем до матеріалів справи додано копію заяви про розірвання договорів, яка була отримана 21 січня 2020 року. Нарахування відсотків за повною відсотковою ставкою (ставкою яка встановлена умовами договору) може здійснюватися лише у межах строку дії такого договору. Так, закінчення строку дії договору банківського вкладу в разі невиконання зобов`язань, не припиняє зобов`язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні. Відповідно до витягу з протоколу Комітету управління активами і пасивами Банку від 25 квітня 2017 року з 04 травня 2017 було змінено відсоткові ставки по депозитах фізичних осіб в національній та іноземній валюті - рахунок "До запитання" - у розмірі 0,01% річних. (Інформація про розмір встановленої ставки "До запитання"- 0,01 % розміщена на офіційному сайті АТ КБ "ПриватБанк"). Таким чином, проценти за період поза межами дії договору банківського вкладу мають розраховуватись за відсотковою ставкою по вкладу "до запитання". Аналогічна правова позиція щодо питання нарахування процентів за договором банківського вкладу після його розірвання, застосування статті 1070 ЦК України викладена Верховним Судом України у постановах від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1891цс15, від 27 квітня
2016 року провадження № 6-302цс16.
Підставою для нарахування інфляційних втрат за статті 625 ЦК України є прострочення виконання (несвоєчасне або не виконання) боржником зобов`язання щодо повернення грошових коштів вкладнику. Оскільки вкладник звернувся з вимогою про розірвання договорів та повернення коштів у повному обсязі 16 січня 2020 року то, відповідно, відсутні підстави для нарахування інфляційних збитків з 28 грудня 2013 року.
Крім того, застосування неустойки (пені) можливо виключно на підставі закону або договору. Однак, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що не ґрунтується на вимогах закону та договору. Позовна заява не містить жодного нормативного обґрунтування (норм матеріального права) відносно можливості нарахування пені у такій спосіб.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зупинення виконання постанови відмовлено.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 січня
2021 року у справі № 729/887/19, від 14 квітня 2021 року у справі
№ 757/61159/19-ц).
Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення грошових коштів депозиту, відсотків за депозитом, пені та інфляційних втрат, тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що 28 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПРИВАТБАНК" укладено договір № SAMDNWFD0070048115400 Вклад "СТАНДАРТ", відповідно до умов якого позивачем внесено на депозитний рахунок 25 050,00 дол. США, що підтверджується квитанцією від 28 грудня
2013 року № 24302302. На внесені грошові кошти нараховується 10 % річних відповідно до умов договору.
28 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПРИВАТБАНК" укладено договір № SAMDNWFD0070048115100 Вклад "СТАНДАРТ", відповідно до умов якого позивачем внесено на депозитний рахунок 25 050,00 дол. США, що підтверджується квитанцією від 28 грудня 2013 року. На внесені грошові кошти нараховується 10 % річних відповідно до умов договору.
28 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПРИВАТБАНК" укладено договір № SAMDNWFD0070048114900 Вклад "СТАНДАРТ", відповідно до умов якого позивачем внесено на депозитний рахунок 80 000,00 грн, що підтверджується квитанцією від 28 грудня 2013 року. На внесені грошові кошти нараховується 19 % річних відповідно до умов договору.
Термін дії договорів не закінчився в силу автоматичної пролонгації відповідно до пункту 7 договору.
20 січня 2020 року АТ КБ "ПРИВАТБАНК" отримало вимогу ОСОБА_1 про розірвання договорів банківського вкладу від 28 грудня 2013 року та повернення грошових коштів.
Листом від 04 лютого 2020 року № 20.1.0.0.0/7-200121/2244 АТ КБ "ПРИВАТБАНК" повідомило ОСОБА_1 про неможливість виконання його вимог, оскільки звернення надійшло до банку у вигляді листа, відправленого поштовим зв`язком, тому банк не має можливості надати запитувану інформацію.