Постанова
Іменем України
21 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 202/5059/20
провадження № 61-1072св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Депт Фінанс",
відповідач - ОСОБА_1,
особа, яка приєдналася до касаційної скарги - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, до якої приєдналася особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_2, на заочне рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 14 липня 2010 року в складі судді Зосименко С. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Макарова М. О., Ткаченко І. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви
У липні 2019 року Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" (далі - ПАТ "Брокбізнесбанк"; банк) звернулося до суду з позовом до
ОСОБА_1 про розірвання договору та стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги банк обґрунтовував тим, що 14 травня 2007 року між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 07Ф-100, згідно із яким відповідач отримав кредит у розмірі
220 000,00 доларів США строком до 15 травня 2012 року зі сплатою 13 % річних за користування кредитними коштами. 31 жовтня 2008 року між банком та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, якою з 01 листопада 2008 року встановлено відсоткову ставку за користування кредитними коштами у розмірі 16 % річних. Для забезпечення виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором № 070-100 16 травня 2007 року між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір, відповідно до якого предметом іпотеки є земельна ділянка загальною площею 0,0577 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, надана для ведення садівництва з об`єктом незавершеного будівництва (садовий будинок) та нежилими спорудами, що знаходяться на земельній ділянці. ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користуванням кредитними коштами відсотків у встановлені кредитним договором строки, в зв`язку з чим станом на 17 березня 2010 року виникла заборгованість у розмірі 2 017 541,70 грн. Банк просив розірвати кредитний договір від 14 травня 2007 року № 07Ф-100, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 017 541,70 грн.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 липня 2010 року, з урахуванням ухвали Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 19 серпня 2010 року про виправлення описки, позов задоволено. Розірвано кредитний договір від 14 травня 2007 року
№ 07Ф-100. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" суму заборгованості за кредитним договором від 14 травня 2007 року № 07Ф-100 в розмірі 2 017 541,00 грн та судові витрати у справі в розмірі 1 828,05 грн, а всього - 2 019 370,20 грн.
Суд першої інстанції виходив із того, що позичальник свої зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь банку.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 09 червня 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 14 липня 2010 року залишено без задоволення.
Суд першої інстанції вказав, що ним вживалися заходи щодо виклику відповідача в судове засідання, а саме у зв`язку з поверненням на адресу суду повістки з відміткою про непроживання відповідача за місцем своєї реєстрації, виклик відповідача здійснювався шляхом оголошення в регіональній газеті. Крім того, судова повістка направлялася відповідачу за місцем предмета іпотеки. Отже, причина неявки відповідача в судове засідання та неподання ним заяв та доказів, на які він посилається у заяві про перегляд заочного рішення, не може бути визнана поважною. Відповідач повідомлявся про розгляд справи у порядку, визначеному процесуальним законом, який діяв на час розгляду справи та ухвалення заочного рішення. Крім того, звернувшись із заявою про перегляд заочного рішення, відповідач взагалі не навів будь-яких об`єктивних даних та доказів, які можуть мати суттєве значення для правильного вирішення справи, зокрема щодо погашення заборгованості за кредитним договором чи пропуск позивачем позовної давності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заочне рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 14 липня 2010 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що:
доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 не надходили на поштову адресу жодні матеріали у справі, а позивач свідомо або внаслідок помилки зазначив невірну адресу відповідача, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки на момент укладення кредитного договору від 14 травня 2007 року № 07Ф-100 відповідач був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, та місце його реєстрації не змінювалось;
посилання в апеляційній скарзі на те, що в ЄДРСР відсутнє оскаржуване рішення суду, не може бути підставою для його скасування, оскільки рішенням від 26 листопада 2010 року № 30 Ради суддів України затверджено Положення про автоматизовану систему документообігу суду ввести в дію з 01 січня 2011 року, а оскаржуване рішення постановлено судом 14 липня 2010 року, тобто до введення в дію системи документообігу;
твердження апеляційної скарги про те, що наведені в оскарженому рішенні обставини справи, які суд визнав встановленими, не відповідають фактичним обставинам справи, зокрема щодо сум заборгованості за кредитним договором, судом взагалі не враховані суми фактичного погашення заборгованості та інше, є безпідставними, оскільки відповідачем разом з апеляційною скаргою не подано доказів на спростування наданих позивачем розрахунків. Більш того, у судове засідання суду апеляційної інстанції правонаступником позивача було надано детальний розрахунок заборгованості за кредитом позивача, який також підтверджує наявність заборгованості у відповідача перед позивачем станом на день звернення до суду з позовом;
пунктом 2.1. кредитного договору передбачено, що банк надає позичальнику кредит у розмірі 220 000,00 строком з 14 травня 2007 року до 15 травня 2012 року зі сплатою 13 % річних для придбання нерухомості та будівельних матеріалів. Відповідно до пункту 4.1. кредитного договору позичальник повертає банку кредит на умовах пункту 2.1. цього договору із сплатою відсотків місячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, та в день повного погашення кредиту. Кредитний договір № 07Ф-100 був укладений сторонами 14 травня 2007 року, оскільки позичальник повертав банку кредит на умовах пункту 2.1. цього договору із сплатою відсотків помісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, першу оплату ОСОБА_1 повинен був внести до 10 червня 2007 року (день початку перебігу позовної давності). Позивач звернувся із позовом про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості до суду в березні 2010 року. Отже, починаючи з 10 червня 2007 року до березня 2010 року не сплила позовна давність;
доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи міститься додаткова угода від 31 жовтня 2008 року № 1 до кредитного договору, про встановлення (збільшення) відсоткової ставки до 16 відсотків з 01 листопада 2008 року, яку позичальник не підписував, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в судовому засіданні суду апеляційної інстанції були оглянуті оригінали кредитного договору та додаткової угоди до нього, які були надані правонаступником позивача на виконання ухвали суду про їх витребування. Вказані договори повністю відповідають наявним у матеріалах справи їх копіям, будь-які підстави ставити під сумнів справжність цих документів у суду апеляційної інстанції відсутні, так само як і відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 не підписував додаткову угоду від 31 жовтня 2008 року № 1.
Аргументи учасників
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У січні 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, в якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені рішення та передати справу на новий розгляд.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, зокрема, зазначає, що він був позбавлений можливості брати участь в судовому засіданні особисто або через представника. Суд апеляційної інстанції порушив принцип змагальності сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів, у доведеності перед судом їх переконливості, оскільки правонаступник позивача свідомо направляв копії матеріалів для нього на іншу адресу, позбавивши його можливості отримати та відреагувати на такі матеріали. Судова повістка про виклик до суду направлена після дати судового засідання, а тому його позбавлено права на особисту участь в судовому засіданні та/або його представника.
ОСОБА_1 вказує, що судова повістка-виклик про призначення справи на судове засідання, в якому прийнято оскаржену постанову апеляційного суду, отримана ним у день судового засідання (після проведення судового засідання). На час розгляду справи ОСОБА_1 проживав у місті Києві, про що повідомляв суд апеляційної інстанції, тому відповідач був позбавлений можливості заявити про участь в розгляді справи в режимі відеоконференції.
Зміст заяви про приєднання до касаційної скарги
21 лютого 2022 року особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_2 подала до Верховного Суду клопотання про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 .
На обґрунтування заяви ОСОБА_2 зазначає, що вона не є стороною у справі, проте судом вирішено питання про її права та обов`язки з огляду на таке.
ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_1, вони мають спільну дитину - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 27 березня 1997 року вони проживали разом однією сім`єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу та вели спільне господарство. Останні роки разом не проживають. За час проживання однією сім`єю, у травні 2007 року вони придбали земельну ділянку з об`єктом незавершеного будівництва - садовим будинком, які є предметом спору у цій справі. Майно придбано за спільні кошти подружжя. ОСОБА_2 вважала, що воно належить їй та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності. Зазначене майно чоловік зареєстрував за собою. 14 січня 2022 року заявник за зверненням до нотаріуса про роз`яснення щодо розподілу цього майна як спільної сумісної власності отримала Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 14 січня 2022 року № 294738120. З вказаної довідки ОСОБА_2 дізналась про існування накладених арештів на нерухоме майно боржника. Від
ОСОБА_1 їй стало відомо про судові рішення у цій справі. Підтримує доводи касаційної скарги, зазначає, що оскаржені судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального і порушенням норм процесуального права, відповідач був позбавлений можливості подати документи на підтвердження оплати кредиту, оскільки ці квитанції знаходяться у неї, вони останнім часом не спілкувались, тому він не мав доступу до них.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2022 року: відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції; у задоволенні клопотання про зупинення виконання заочного рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 14 липня 2010 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 15 грудня 2021 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2022 року прийнято заяву ОСОБА_2 про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 на заочне рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 14 липня 2010 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 грудня 2021 року у справі за позовом ПАТ "Брокбізнесбанк", правонаступником якого є ТОВ "Фінансова компанія "Депт Фінанс", до ОСОБА_1 про розірвання договору та стягнення заборгованості за кредитним договором.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).