Постанова
Іменем України
05 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 372/1290/19
провадження № 61-8369св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади села Плюти Обухівського району Київської області,
відповідачі: Українська міська рада Обухівського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 грудня 2021 року в складі судді Потабенко Л. В. та на постанову Київського апеляційного суду від 26 липня 2022 року ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
У вересні 2019 року перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади с. Плюти Обухівського району Київської області звернувся з позовом до Української міської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним рішення, державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Позов мотивував тим, що під час моніторингу стану збереження земель водного фонду на території Обухівського району позивачем виявлено порушення вимог земельного та водного законодавства, яке полягає у прийнятті 14 сесією Української міської ради народних депутатів 24 скликання рішення від 10 липня 2003 року, яким передано у приватну власність ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 земельні ділянки площею по 0,25 га кожна для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Вказував, що зазначені земельні ділянки є землями водного фонду, оскільки накладаються на прибережну захисну смугу водойми Козинка. Зазначаючи про те, що прибережна захисна смуга становить 100 м, прокурор посилався на лист Центральної геофізичної обсерваторії ім. Бориса Срезневського №17-08/60 від 11 січня 2019 року, в якому зазначено, що водотік Козинка є рукавом (частиною) Дніпра, який згідно зі статтею 79 ВК України відноситься до великих річок, тож прибережна захисна смуга біля "рукава Козинка" як складової частини Дніпра має становити 100 м.
Оскільки спірні земельні ділянки є землями водного фонду та не можуть передаватися в приватну власність громадян, прокурор просив суд ухвалити рішення, яким:
визнати недійсним рішення 14 сесії Української міської ради 24 скликання від 10 липня 2003 року в частині передачі земельних ділянок у приватну власність ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 ;
визнати недійсними державні акти на право приватної власності на землю: серії РЗ №381649 від 01 вересня 2003 року, виданий на ім`я ОСОБА_3 (кадастровий номер земельної ділянки 3223151001:02:011:0013); серії РЗ №381650 від 01 вересня 2003 року, виданий на ім`я ОСОБА_4 (кадастровий номер земельної ділянки 3223151001:02:011:0008); серії РЗ № 381651 від 01 вересня 2003 року, виданий на ім`я ОСОБА_5 (кадастровий номер земельної ділянки 3223151001:02:011:0014);
витребувати на користь держави в особі територіальної громади села Плюти Обухівського району Київської області з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3223151001:02:011:0015 та з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3223151001:02:011:0016, що розташовані в с. Плюти Обухівського району Київської області.
Прокурор також просив суд визнати поважними причини пропуску позовної давності, посилаючись на те, що про необхідність захисту порушених державних інтересів прокуратурі стало відомо за результатами аналізу рішень та відшукання документів, які стали підставою для їх прийняття, отримання підтвердження розташування земельних ділянок на землях водного фонду, що потребувало часу.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 22 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 липня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що прокурор не довів належними та допустимими доказами ту обставину, що спірні земельні ділянки накладаються на землі прибережної захисної смуги. Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що земельні ділянки відведено з порушенням порядку передачі земель у приватну власність, прокурором у порядку, передбаченому статтями 12, 81 ЦПК України, також надано не було.
Суди зазначили, що, враховуючи предмет та підстави позову, прокурор як позивач повинен був надати суду докази того, що спірні земельні ділянки станом на 10 липня 2003 року (момент їх передання у приватну власність) відносились до земель водного фонду й знаходились у межах прибережної захисної смуги "рукава Козинка". На підтвердження обставин, викладених у позові, прокурор послався на лист Центральної геофізичної обсерваторії ім. Бориса Срезневського № 17-08/60 від 11 січня 2019 року, за змістом якого водойма Козинка є рукавом Дніпра, який у свою чергу є великою річкою, розмір прибережної захисної смуги для якої встановлюється 100 м.
Суди не прийняли зазначений документ як доказ, зазначивши, що Центральна геофізична обсерваторія ім. Бориса Срезневського є структурним підрозділом Державної служби з надзвичайних ситуацій, до компетенції якої не віднесено визначення розміру прибережних захисних смуг або класифікації річок.
Суди також прийняли до уваги, що відповідачі надали суду документи на спростування листа обсерваторії, зокрема, лист Басейнового управління водних ресурсів (БУВР) середнього Дніпра № 01-12/665 від 26 липня 2019 року та лист Державного агентства водних ресурсів України №25/07-19 від 25 липня 2019 року, з яких слідує, що відповідно до статті 79 ВК України річка Козинка відноситься до малих річок. Довжина річки становить 17 км, площа водозабору - 76 км?. Річка Козинка є правою притокою Дніпра та належить до категорії малих річок, для яких ширина прибережної захисної смуги повинна становити 25 м. Суди зазначили, що вказані документи видані компетентними органами та є належними й допустимими доказами в справі, що переглядається.
Аргументи учасників справи
26 серпня 2022 року прокурор подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій просив їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що законодавством установлений особливий режим використання земель водного фонду, що передбачає обмеження їх передання в приватну власність. Наполягає на тому, що спірні земельні ділянки є об`єктами земель водного фонду. Указує, що суди безпідставно відхилили наданий прокурором доказ віднесення водойми Козинка до великих річок як рукава річки Дніпро зі встановленням 100-метрової прибережної захисної смуги, встановивши при цьому обставину належності водойми до малих річок із поширенням на неї 25-метрової прибережної захисної смуги на підставі недопустимих доказів, які ґрунтуються на даних довідника, а не офіційному джерелі інформації. Зазначає також, що суди не звернули увагу на те, що частина спірних земельних ділянок має зареєстровані в Державному земельному кадастрі обмеження щодо їх використання внаслідок їх розташування в прибережній захисній смузі.
У листопаді 2022 року ОСОБА_13 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду підписаний представником відзив на касаційну скаргу, в якому просили залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Відзив мотивовано тим, що належні ОСОБА_13 та ОСОБА_2 земельні ділянки розташовані за межами 25-метрової прибережної смуги річки Козинки, а тому відсутні підстави для висновку про порушення норм законодавства при переданні цих земельних ділянок у приватну власність громадян. Уважає, що прокурор не довів факт наявності 100-метрової прибережної захисної смуги, оскільки лист Центральної геофізичної обсерваторії ім. Бориса Срезневського № 17-08/60 від 11 січня 2019 року про віднесення водойми Козинка до рукавів річки Дніпро ґрунтується на даних енциклопедії 1964 року. Звертають увагу, що належні їм земельні ділянки не мають зареєстрованих у Державному земельному кадастрі обмежень щодо їх використання.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження в справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У жовтні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 19 вересня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки позивач зазначає, що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22 травня 2020 року в справі № 469/1203/15-ц, від 15 травня 2020 року в справі № 372/2180/15-ц, від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13, від 30 травня 2020 року в справі № 469/1393/16-ц, від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, а також указує, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням 14 сесії Української міської ради народних депутатів 24 скликання від 10 липня 2003 року передано у приватну власність ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 земельні ділянки площею по 0,25 га кожна для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
На підставі вказаного рішення ОСОБА_6 отримав державний акт на право власності на землю серії РЗ №381652, який був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю №3225 від 01 вересня 2003 року.
У подальшому ОСОБА_6 відчужив право власності на земельну ділянку на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №1011 від 29 березня 2010 року.
На замовлення ОСОБА_1 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, та присвоєно їй кадастровий номер - 3223151001:02:011:0015.
ОСОБА_7 отримав державний акт на право власності на землю серії РЗ №381653, який був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю №3224 від 01 вересня 2003 року.
У 2013 році розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, та присвоєно їй кадастровий номер - 3223151001:02:011:0016.
У подальшому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №1008 від 29 березня 2010 року ОСОБА_7 відчужив право власності на земельну ділянку на користь ОСОБА_2
ОСОБА_3 отримала державний акт на право власності на землю серії РЗ №381649, який був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю №3228 від 01 вересня 2003 року.
У 2013 році розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, та присвоєно їй кадастровий номер - 3223151001:02:011:0013.
ОСОБА_3 змінила прізвище на " ОСОБА_3" в зв`язку з реєстрацією шлюбу 15 вересня 2009 року.
ОСОБА_4 отримав державний акт на право власності на землю серії РЗ №381650, який був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю №3227 від 01 вересня 2003 року.
У 2013 році розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, та присвоєно їй кадастровий номер - 3223151001:02:011:0008.
ОСОБА_5 отримав державний акт на право власності на землю серії РЗ №381651, який був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю №226 від 01 вересня 2003 року.
У 2013 році розроблено технічну документацію із землеустрою щодо надання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, та присвоєно їй кадастровий номер - 3223151001:02:011:0014.
У листі Центральної геофізичної обсерваторії ім. Бориса Срезневського №17-08/60 від 11 січня 2019 року зазначено, що водотік Козинка є рукавом Дніпра. Згідно з офіційним виданням "Гидрологическая изученость, вып. 2. Среднее и Нижнее Поднепровье. Гидрометеоиздат. Ленинград. 1964" цей водотік зазначається як "рукав Козинка". Гідрологи визначають, що рукав річки - це водний потік, що відійшов у бік від головного русла річки, який нижче за течією знову впадає у цю ж річку. Має сформоване відокремлене русло з усіма властивими річковому руслу особливостями морфологічної будови, але свого басейну рукав немає. "Рукав Козинка" є природним водним об`єктом, що утворився внаслідок руслових процесів на заплаві Дніпра і через 19 км. знову впадає у Дніпро. Це означає, що "рукав Козинка" є природним водним об`єктом подібно до того, як природним водним об`єктом є саме Дніпро. Зважаючи на це, "рукав Козинка" є частиною Дніпра, який згідно зі статтею 79 Водного кодексу України відноситься до великих річок, тож прибережна захисна смуга біля "рукава Козинка" як складової частини Дніпра має становити 100 м.
Допитані в судовому засіданні суду першої інстанції як спеціалісти ОСОБА_16 та ОСОБА_17, які є працівниками Центральної геофізичної обсерваторії ім. Бориса Срезневського, підтримали лист цієї установи за № 17-08/60 від 11 січня 2019 року.
У листі Басейнового управління водних ресурсів (БУВР) середнього Дніпра №01-12/665 від 26 липня 2019 року вказано, що за класифікацією залежно від водозбірної площі басейну річки поділяються на великі, середні та малі. Річка Козинка з площею водозбору до 2 000 м? належить до категорії малих річок, для яких ширина прибережної захисної смуги повинна становити 25 м.