Постанова
Іменем України
14 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 371/1416/19
провадження № 61-5943св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
за первісним позовом:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Миронівська районна державна адміністрація Київської області, головне управління Держгеокадастру у Київській області, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Потік", Потіцька сільська рада Миронівського району Київської області, правонаступником якої є Миронівська міська рада Київської області,
за зустрічним позовом:
позивач - Потіцька сільська рада Миронівського району Київської області, правонаступником якої є Миронівська міська рада Київської області,
відповідачі: ОСОБА_1, Миронівська районна державна адміністрація Київської області, головне управління Держгеокадастру у Київській області, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Потік",
третя особа - Миронівська районна державна нотаріальна контора Київської області,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Миронівської міської ради Київської області на постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року в складі колегії суддів Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Миронівської районної державної адміністрації Київської області, головного управління Держгеокадастру у Київській області, сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Потік", Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області, правонаступником якої є Миронівська міська рада Київської області, про визнання права власності на земельні частки (паї) в порядку спадкування.
Позов мотивувала тим, що вона в установлені законом строки прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_2 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) як спадкоємиця за заповітом. Зазначала, що ОСОБА_2 в свою чергу є рідною сестрою та спадкоємицею за законом померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3, яка на момент смерті мала право на земельну частку (пай) в КСП імені Карла Маркса села Потік Миронівського району Київської області, оскільки була включена до списку-додатку до Державного акта на право колективної власності на землю КСП імені Карла Маркса села Потік під №674, але їй не було видано сертифікат на право на земельну частку (пай). Позивач уважала, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 увійшло право ОСОБА_3 на земельну частку(пай).
ОСОБА_1 зазначала також, що є спадкоємицею за законом після смерті свого двоюрідного брата ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказувала, що рішенням Миронівського районного суду Київської області від 11 січня 2017 року в справі № 371/1497/16-ц їй продовжено строк для прийняття спадщини після брата, до складу якої увійшло належне спадкодавцю право на земельну частку (пай) в КСП імені Карла Маркса села Потік Миронівського району Київської області. Зазначала, що ОСОБА_4 був включений до списку-додатку до Державного акта на право колективної власності на землю КСП імені Карла Маркса села Потік під № 121, проте сертифікат на право на земельну частку (пай) не отримав.
Вказувала, що в зв`язку з відсутністю в спадкодавців правовстановлюючих документів на земельні частки (паї) нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтв про право на спадщину. З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд ухвалити рішення, яким:
визнати за нею право на земельну частку (пай) середнім розміром 4,41 в умовних кадастрових гектарах при паюванні сільськогосподарських земель, переданих у колективну власність згідно Державного акта на право колективної власності на землю серії КВ, виданого Потіцькою сільською радою народних депутатів Миронівського району Київської області 27 квітня 1995 року КСП імені Карла Маркса, в порядку спадкування за заповітом після смерті її матері ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, право на який мала ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
визнати за нею право на земельну частку (пай) середнім розміром 4,41 в умовних кадастрових гектарах при паюванні сільськогосподарських земель, переданих у колективну власність згідно Державного акта на право колективної власності на землю серії КВ, виданого Потіцькою сільською радою народних депутатів Миронівського району Київської області 27 квітня 1995 року КСП імені Карла Маркса, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У січні 2020 року Потіцька сільська рада Миронівського району Київської області, правонаступником якої є Миронівська міська рада Київської області, звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1, Миронівської районної державної адміністрації Київської області, головного управління Держгеокадастру у Київській області, сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Потік" про визнання спадщини відумерлою.
Зустрічний позов мотивувала тим, що мати позивачки за первісним позовом ОСОБА_2 була спадкоємцем ОСОБА_3 другої черги, в той час як спадкоємцем першої черги був син спадкодавиці ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, прийнявши, але не оформивши спадщину. Зазначали також, що ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 з порушенням шестимісячного строку та не просила його поновити, як того вимагала стаття 550 ЦК УРСР. За таких обставин уважала, що ОСОБА_2 не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4, у зв`язку з чим ОСОБА_1 також не могла успадкувати право ОСОБА_4 на земельну частку (пай).
Просила суд ухвалити рішення, яким визнати відумерлою спадщину, а саме право ОСОБА_3 на земельну частку середнім розміром 4,41 в умовних кадастрових гектарах при розпаюванні сільськогосподарських земель, переданих у колективну власність КСП імені Карла Маркса державним актом на право колективної власності на землю серії КВ, виданим 27 квітня 1995 року Потіцькою сільською радою відумерлою, та передати його територіальній громаді Потіцької сільської ради.
Ухвалою суду від 27 січня 2020 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 26 квітня 2021 року в складі судді Поліщука А. С.:
у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено;
зустрічний позов Потіцької сільської ради, правонаступником якої є Миронівська міська рада Київської області, задоволено;
визнано спадщину, а саме право ОСОБА_3 на земельну частку (пай) середнім розміром 4,41 в умовних кадастрових гектарах при розпаюванні сільськогосподарських земель, переданих у колективну власність КСП імені Карла Маркса державним актом на право колективної власності на землю серії КВ, виданим 27 квітня 1995 року Потіцькою сільською радою, відумерлою та передано це право територіальній громаді Миронівської міської ради Київської області.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 звернулася до Миронівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 лише 28 листопада 2003 року, тобто майже через сім років після відкриття спадщини, що свідчить про пропуск нею встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини. Суд прийняв до уваги, що матеріали справи не містять як доказів поновлення ОСОБА_2 указаного строку, як цього вимагала стаття 550 ЦК УРСР, так і доказів вступу спадкоємця в управління або володіння спадковим майном. Суд зазначив, що згідно з довідкою виконавчого комітету Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області 2003 року №1044 ОСОБА_3 була зареєстрована та постійно проживала в селі Потік Миронівського району Київської області до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2, в той час як ОСОБА_2 проживала в іншому населеному пункті, а саме в селі Світлому.
За таких обставин суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті ОСОБА_3 та, відповідно, факт переходу до неї в порядку спадкування права ОСОБА_3 на земельну частку (пай), що є підставою для відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права на вказану земельну частку (пай) в порядку спадкування.
Оскільки жоден зі спадкоємців спадщину після смерті ОСОБА_3 не прийняв, суд уважав наявними підстави для визнання її відумерлою в силу положень статті 1277 ЦК України.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, суд першої інстанції прийняв до уваги, що таке право рішенням Миронівського районного суду Київської області від 22 вересня 2010 року в цивільній справі №2о-36/2010 за заявою прокурора Миронівського району в інтересах держави в особі Потіцької сільської ради визнано відумерлою спадщиною та передано цій територіальній громаді.
Суд зазначив, що наявність судового рішення, яке набрало законної сили та ОСОБА_1 не оскаржувалось, про визнання спадщини після смерті ОСОБА_4 відумерлою є перешкодою для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання права на це ж майно в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 .
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, апеляційну скаргу СТОВ "Потік" задоволено частково, рішення Миронівського районного суду Київської області від 26 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким:
позов ОСОБА_1 задоволено;
визнано за ОСОБА_1 1) право на земельну частку (пай) середнім розміром 4,41 в умовних кадастрових гектарах при паюванні сільськогосподарських земель, переданих у колективну власність згідно Державного акта на право колективної власності на землю серії КВ, виданого Потіцькою сільською радою народних депутатів Миронівського району Київської області 27 квітня 1995 року КСП імені Карла Маркса, у порядку спадкування за заповітом після смерті її матері ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, право на який мала ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та 2) право на земельну частку (пай) середнім розміром 4,41 в умовних кадастрових гектарах при паюванні сільськогосподарських земель, переданих у колективну власність згідно Державного акта на право колективної власності на землю серії КВ, виданого Потіцькою сільською радою народних депутатів Миронівського району Київської області 27 квітня 1995 року КСП імені Карла Маркса, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про недоведення позивачкою факту прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті ОСОБА_3 . Колегія суддів зазначила, що в матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 листопада 2003 року, видане державним нотаріусом Миронівської державної нотаріальної контори Шепітко В. В., в якому зазначено, що спадкоємцем ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, є її сестра ОСОБА_2 ; спадковим майном є грошовий вклад в Ощадбанку. Апеляційний суд указав, що це свідоцтво, яке ніким не оспорювалось та недійсним не визнавалось, підтверджує факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 її сестрою ОСОБА_2 . Оскільки на момент смерті ОСОБА_3 мала право на земельну частку (пай) в КСП імені Карла Маркса і це право ніким не оспорено, то воно в порядку спадкування перейшло до ОСОБА_2, а в подальшому - до ОСОБА_1 .
Колегія суддів прийняла до уваги положення статті 548 ЦК УРСР про те, що не допускається прийняття спадщини під умовою або із застереженнями, та зазначила, що, будучи спадкоємцем ОСОБА_3 за законом у частині грошових вкладів в Ощадбанку, ОСОБА_2 не могла не бути спадкоємцем іншого спадкового майна, зокрема, права на земельну частку (пай).
Суд апеляційної інстанції врахував, що положення ЦК УРСР, які були чинними на момент смерті ОСОБА_3, не містять норм, що передбачають визнання спадщини відумерлою, а тому в суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення зустрічного позову.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, то колегія суддів зазначила, що дійсно, рішенням Миронівського районного суду Київської області від 22 вересня 2010 року в цивільній справі № 2о-36/2010 за заявою прокурора Миронівського району в інтересах держави в особі Потіцької сільської ради спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_4, визнано відумерлою та передано її цій територіальній громаді.
Проте, апеляційний суд зазначив, що рішенням Миронівського районного суду Київської області від 11 січня 2017 року в справі № 371/1497/16, яке набрало законної сили, продовжено ОСОБА_1 строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 на два місяці з моменту ухвалення рішення, а 14 лютого 2017 року ОСОБА_1 вже звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .
З урахуванням частини другої статті 1280 ЦК України (якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі; у разі його продажу спадкоємець має право на грошову компенсацію) колегія суддів зазначила, що особа, яка має право на спадщину, не може бути позбавлена цього права навіть за умови визнання спадщини відумерлою, у зв`язку з чим задовольнила первісний позов у частині вимог, що стосуються права на земельну частку (пай), яке належало ОСОБА_4 .
Доводи апеляційної скарги СТОВ "Потік" про те, що спір між сторонами підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства через факт перебування СТОВ "Потік" у процедурі банкрутства, апеляційний суд відхилив з посиланням на ухвалу Господарського суду Київської області від 03 березня 2020 року в справі № Б8/003-11, якою припинено процедуру банкрутства СТОВ "Потік" та введено процедуру санації.
Аргументи учасників справи
29 червня 2022 року Миронівська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду, в якій просила її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні первісного позову, задовольнивши зустрічний позов у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
ОСОБА_3 мала не право на земельну частку/пай (адже за життя не отримала відповідний сертифікат), а лише право на отримання такої земельної частки;
після смерті ОСОБА_3 . ОСОБА_2 не могла прийняти спадщину, оскільки була спадкоємцем за законом другої черги. У той же час спадкоємцем першої черги був син спадкодавиці ОСОБА_4, який фактично вступив у володіння та управління спадковим майном, оскільки проживав разом із ОСОБА_3 ;
прийнявши спадщину після смерті матері, ОСОБА_4 також помер і не встиг отримати свідоцтво про право на спадщину, в зв`язку з чим все належне йому майно, зокрема, права на отримання земельних часток (паїв), належні йому як члену цього КСП та як спадкоємцю ОСОБА_3, підлягають розподілу між його спадкоємцями;
оскільки на момент смерті ОСОБА_4 положення ЦК УРСР передбачали лише дві черги спадкоємців, до яких ні ОСОБА_2 як тітка, ні ОСОБА_1 як двоюрідна сестра не входили, то наявні підстави для висновку, що все майно, належне ОСОБА_4, в силу положень статті 555 ЦК УРСР перейшло до держави;
при цьому держава в період чинності положень ЦК УРСР права на спірні земельні частки (паї) не реалізувала, в зв`язку з чим наявні підстави для визнання спадщини відумерлою за правилами статті 1277 ЦК України;
апеляційний суд надав перевагу свідоцтву про право на спадщину, виданому нотаріусом в 2003 році, та судовому рішенню про продовження строку на прийняття спадщини, а не положенням ЦК УРСР, які були чинними на момент смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . При цьому судовим рішенням продовжено ОСОБА_1 строк на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 на 2 місяці, а не встановлено новий строк, у зв`язку з чим нотаріус безпідставно завів спадкову справу щодо спадкового майна ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_1 через 20 років після смерті спадкодавця.
У жовтні 2022 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивачка просила залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Відзив мотивувала тим, що доводи касаційної скарги зводяться до незгоди відповідача з виданим нотаріусом Зленко Г. Д. свідоцтвом про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 та судовим рішенням про продовження ОСОБА_1 строку на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, які відповідачем у встановленому законом порядку не оспорювалися та не є предметом судового розгляду в цій справі. Вказує також, що апеляційний суд зробив правильний висновок, що положення ЦК УРСР не передбачали можливість визнання спадщини відумерлою, в зв`язку з чим зустрічний позов задоволенню не підлягає.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху, оскільки посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, Миронівська міська рада Київської області не зазначає норму права, щодо якої відсутній висновок про її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній. Крім цього судовий збір сплачений не в повному обсязі.
На виконання вимог указаної ухвали Миронівська міська рада Київської області подала належні докази на підтвердження доплати судового збору та уточнену касаційну скаргу, в якій як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 530, 550 ЦК Української РСР та статті 1277 ЦК України.
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження в справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У вересні 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
03 жовтня 2022 року Миронівська міська рада подала клопотання про відмову від касаційної скарги, скріплене підписом міського голови з використанням факсиміле, в зв`язку з чим листом Верховного Суду запропоновано заявникові подати таке клопотання з дотриманням вимог статті 183 ЦПК України.
27 жовтня 2022 року до Верховного Суду надійшло клопотання Миронівської міської ради про відкликання клопотання про відмову від касаційної скарги з тих підстав, що воно міським головою не підписувалось, у зв`язку з чим відповідач просив таке клопотання не враховувати при розгляді справи.
Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2022 року в задоволенні клопотання Миронівської міської ради Київської області про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 31 серпня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки заявник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 530, 550 ЦК Української РСР та статті 1277 ЦК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що позивачка ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На випадок своєї смерті ОСОБА_2 зробила таке заповідальне розпорядження: "Все моє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати мені на день смерті і на що я за законом матиму право, заповідаю ОСОБА_1 . А належне мені право на земельну частку (пай), що підтверджується сертифікатом серії РН 366691, виданим Миронівською райдержадміністрацією 28 грудня 2000 року, заповідаю ОСОБА_5".
Після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина, а спадкоємцями є її дочки: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (у визначених заповітом частинах), які в квітні та травні 2011 року відповідно звернулися з заявами про прийняття спадщини.
Оскільки спадкоємці звернулися до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини з дотриманням установленого законом шестимісячного строку, до ОСОБА_1 перейшло все належне ОСОБА_2 майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, крім права на земельну частку (пай), підтвердженого сертифікатом серії РН № 366691, виданим Миронівською райдержадміністрацією 28 грудня 2000 року, яке перейшло до іншого спадкоємця ( ОСОБА_5 ).
Досліджуючи склад спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_2, суди встановили, що ОСОБА_2 є рідною сестрою ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, та, відповідно, її спадкоємцем другої черги за законом.
ОСОБА_3 на момент смерті належав грошовий вклад в Ощадбанку та право на земельну частку (пай) в КСП імені Карла Маркса села Потік Миронівського району Київської області, оскільки вона була включена до списку-додатку до Державного акта на право колективної власності на землю КСП імені Карла Маркса села Потік під №674. Сертифікат на право на земельну частку (пай) ОСОБА_3 за життя не отримала.
В матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 листопада 2003 року, видане державним нотаріусом Миронівської державної нотаріальної контори Шепітко В. В., в якому зазначено, що спадкоємцем ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, є її сестра ОСОБА_2, а спадковим майном є грошовий вклад в Ощадбанку.
Право ОСОБА_3 на земельну частку (пай), а також свідоцтво про право на спадщину від 28 листопада 2003 року, видане ОСОБА_2, на момент розгляду цієї справи ніким не оспорено.
ОСОБА_1 є двоюрідною сестрою ОСОБА_4, який у свою чергу є сином ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер. На момент смерті йому належало право на земельну частку (пай) в КСП імені Карла Маркса села Потік Миронівського району Київської області, оскільки він був включений до списку-додатку до Державного акта на право колективної власності на землю КСП імені Карла Маркса села Потік під № 121.
Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 22 вересня 2010 року в цивільній справі № 2-о-36/2010 за заявою прокурора Миронівського району в інтересах держави в особі Потіцької сільської ради, заінтересовані особи: Миронівська районна державна нотаріальна контора, ФГ "Панчук", визнано спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та складається із земельної частки (паю) розміром 4,41 га, вартістю 69 406 грн, розташованої на території Потіцької сільської ради, відумерлою та передано її цій територіальній громаді.
Рішенням Миронівсьвкого районного суду Київської області від 11 січня 2017 року в справі № 371/1497/16, яке набрало законної сили, продовжено ОСОБА_1 строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 терміном у 2 місяці, що достатньо для подачі нею заяви про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини.
На виконання вказаного судового рішення 14 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Миронівської районної державної нотаріальної контори Київської області з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, у зв`язку з чим заведено спадкову справу.
Позиція Верховного Суду
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 права на земельну частку (пай), яке первісно належало ОСОБА_3 .
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).