ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 814/3226/15
адміністративне провадження № К/9901/28020/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Чумаченко Т.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго"
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 року (Судді: Яковлєв О.В., Бойко А.В., Танасогло Т.М.),
у справі № 814/3226/15
за позовом Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго"
до Баштанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області,
Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області
про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" (далі - позивач, ПАТ "Миколаївобленерго") звернулося до суду з позовом до Баштанської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - відповідач 1, Баштанська ОДПІ), Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (далі - відповідач, 2, ГУ ДКСУ у Миколаївській області) про визнання протиправною бездіяльність відповідачів щодо неповернення надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток, у розмірі 191 058,00 грн, та надмірно сплаченого податку на прибуток у розмірі 365002,63 грн; стягнути з Державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток, у розмірі 191 058,00 грн.; стягнути з Державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" надмірно сплаченого податку на прибуток у розмірі 365002,63 грн.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року, позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області щодо неповернення надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 191 058,00 грн та надмірно сплаченого податку на прибуток у розмірі 365 002,63 грн; стягнуто з Державного бюджету на користь ПАТ "Миколаївобленерго" надмірно сплачені авансові внески з податку на прибуток у розмірі 191 058,00 грн та надмірно сплачений податок на прибуток, у розмірі 365 002,63 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 року скасовано вищенаведену постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Баштанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області щодо непідготовки висновку про повернення надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток (код платежу 11023100), у розмірі 191058,00 грн., та надмірно сплаченого податку на прибуток (код платежу 11020100), у розмірі 365002,63 грн. Зобов`язано Баштанську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України Публічному акціонерному товариству "Миколаївобленерго" сум надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток (код платежу 11023100), у розмірі 191058,00 грн., надмірно сплаченого податку на прибуток (код платежу 11020100), у розмірі 365002,63 грн., та подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Миколаївській області.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, яку просив задовольнити, скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. За доводами скаржника, судом першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції вірно вирішено спір з посиланням на те, що стягнення з Державного бюджету на користь позивача надміру сплачених сум грошових зобов`язань є правильним способом захисту його прав внаслідок не повернення цих сум з бюджету за заявою позивача, що виразилось в бездіяльності контролюючого органу, та позбавляє позивача права користування та розпорядження своїми коштами.
В надісланих на адресу суду запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначив на необґрунтованості касаційної скарги. Зазначає, що суди не врахували, що з 01.01.2015 філії не є платниками податку на прибуток (статті 133 Податкового кодексу України). Облік розрахунків юридичної особи, яка має філії, з бюджетом має бути об`єднаний з філіями і здійснюватися контролюючим органом, на обліку в якому як платник податків перебуває юридична особа.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ПАТ "Миколаївобленерго" має переплату по авансовим внескам з податку на прибуток у сумі 191 058,00 грн, та з податку на прибуток у сумі 365 002,63 грн, яка виникла у його філії в Новобузькому районі Миколаївської області.
Факт наявної переплати з авансових внесків податку на прибуток на суму 191 058,00 грн та з податку на прибуток у сумі 365 002,65 грн підтверджується актами звірення розрахунків № 408-14 від 18 березня 2015 року та № 406-14 від 18 березня 2015 року (а. с. 37-38) та не заперечується контролюючим органом.
27 березня 2015 року звернувся до відповідача з заявою про повернення надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 191058,00 грн та з податку на прибуток, у розмірі 365 002,63 грн.
Надмірно сплачені суми грошових зобов`язань позивачу не були повернуті, та, як зазначив позивач, відповіді контролюючого органу на заяву не отримано.
Частково задовольняючи позов суд першої інстанції посилався на те, що факт переплати коштів з авансових внесків з податку на прибуток та податку на прибуток підтверджено актом звірки між позивачем та відповідачем. Позивач відповідно до вимог статті 43 Податкового кодексу України звернувся до податкового органу із заявою про повернення надміру сплачених сум з податку на прибуток, проте контролюючий орган не подав до органу державного казначейства висновок про повернення коштів, унаслідок чого допустив протиправну бездіяльність щодо неповернення надміру сплачених сум грошових зобов`язань. Надміру сплачені кошти підлягають стягненню з держбюджету на користь позивача.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи вищенаведену постанову суду апеляційної інстанції виходив з того, що стягнення з Державного бюджету на користь позивача надміру сплачених сум грошових зобов`язань є помилковим, з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту його прав. Правильним способом захисту прав позивача є вимога про зобов`язання відповідача виконати покладений на нього законом і підзаконними актами обов`язок щодо надання органу держказначейства висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Суд касаційної інстанції не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вважає вірним висновок суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 14.1.115 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) надміру сплачені грошові зобов`язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з пунктом 43.1 статті 43 ПК помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Відповідно до пункту 43.3 статті 43 ПК обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Згідно з пунктом 43.4 статті 43 ПК платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Відповідно до пункту 3.5 статті 43 ПК контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.