ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 640/13827/20
адміністративне провадження № К/9901/22019/21, К/9901/23023/21, К/9901/25293/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Білоуса О.В.,
суддів: Блажівської Н.Є., Ханової Р.Ф.,
секретар судового засідання - Носенко Л.О.,
за участю: представника позивача - Погорільця Р.В.,
представника ДПС України - Ясніцької Т.С.,
представника ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу ДПС - Атрошенко В.М.,
прокурора - Янківського С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційні скарги Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу ДПС та Київської міської прокуратури на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ПАРК ПІДГОРОДНЕ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України, за участю Дніпропетровської обласної прокуратури, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення щодо розгляду скарги,
УСТАНОВИВ:
ТОВ "СОЛАР ПАРК ПІДГОРОДНЕ" (далі - Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, ДПС України, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 06.02.2020 року №0003420501, №0003450501 та рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 24.02.2020 року №14438/6/99-00-080504-06.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, а позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 06.02.2020 року №0003420501, №000345050 та рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 24.02.2020 року №14438/6/99-00-080504-06.
Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ДПС України, ГУ ДПС у Дніпропетровській області та Київська міська прокуратура звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило його скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
У зв`язку з реорганізацією податкового органу та згідно із статтею 52 КАС України, допущено заміну відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ ДПС.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, представника ДПС України, представника ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу ДПС, прокурора, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційних скарг.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 29.11.2019 по 12.12.2019 ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "СОЛАР ПАРК ПІДГОРОДНЕ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством за період з 01.01.2016 по 30.09.2019.
За результатами перевірки складено акт від 26.12.2019 №52142/04-36-05-01/38300353, яким, зокрема, встановлено порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135,1 статті 135, підпункту 138.3.3 пункту 138.3 статті 138 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 26 768 084 грн.
06.02.2020 на підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення №0003420501, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 33 460 103,75 грн, у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 6 692 020,75 грн та №0003450501, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 7 197 895 грн за 2018 рік на 7 197 895,00 грн.
Товариством до ДПС України подано скаргу на вказані податкові повідомлення - рішення.
За результатами розгляду вказаної скарги ДПС України прийнято рішення від 24.02.2020 №14438/6/99-00-080504-06, яким скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення та рішення про результат розгляду скарги протиправними та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку вказаним спірним відносинам, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно із п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Згідно із п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 ПК України розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу I цього Кодексу, п.п. 138.3.2 - 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.
Підпунктом 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 ПК України встановлено мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів (крім випадку застосування виробничого методу нарахування амортизації) та визначено, що мінімально допустимі строки корисного використання для група 3 - будівлі є 20 років та для групи 4 - машини та обладнання - 5 років. Мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів використовуються з урахуванням наступного. У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів в бухгалтерському обліку менше ніж мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, то для розрахунку амортизації використовуються строки, встановлені цим підпунктом. У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів в бухгалтерському обліку дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені цим підпунктом, то для розрахунку амортизації використовуються строки корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів, встановлені в бухгалтерському обліку.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290.
Пунктом 4 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" визначено наступні поняття: Амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Об`єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством. Якщо один об`єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів.
Пунктами 7 та 8 вказаного Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку визначено, що придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об`єкт основних засобів. Первісна вартість об`єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв`язку з придбанням (отриманням) прав на об`єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв`язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов`язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою. Фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати"). Первісна вартість об`єкта основних засобів збільшується з одночасним створенням забезпечення на обґрунтовану розрахунком суму зобов`язання, яке відповідно до законодавства виникає у підприємства щодо демонтажу, переміщення цього об`єкта та приведення земельної ділянки, на якій він розташований, у стан, придатний для подальшого використання (зокрема на передбачену законодавством рекультивацію порушених земель).
Підпунктами 5.1.3 та 5.1.4 підпункту 5.1 пункту 5 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за №288/4509) встановлено, що для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: 5.1.3. Будівлі, споруди та передавальні пристрої; 5.1.4. Машини та обладнання.
У відповідності до підпунктів 1.3 та 1.4 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561 для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: 1.3. Будівлі, споруди та передавальні пристрої; 1.4. Машини та обладнання.
Згідно із пунктом 23 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, який встановлюється підприємством (у розпорядчому акті) при визнанні цього об`єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.
Відповідно до п. 4 П(С)БО 7 амортизацією є систематичний розподіл вартості, що амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання.
Згідно із п. 4 П(С)БО 7 основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою їх використання у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше 1 року (або операційного циклу, якщо він довший за 1 рік).
Пунктом 7 П(С)ПО 7 визначено, що одиницею обліку основних засобів є об`єкт основних засобів.
За змістом абз. 9 п. 3 П(С)ПО 7 об`єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.