ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2022 року
Київ
справа №140/12235/21
адміністративне провадження №К/990/20917/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №140/12235/21 за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року (головуючий суддя - Волдінер Ф. А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року (суддя-доповідач - Качмар В. Я., судді: Большакова О. О., Затолочний В. С.),
ВСТАНОВИВ:
28 жовтня 2021 року Головне управління ДПС у Волинській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - позивач, ГУ ДПС) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просило стягнути з відповідача на користь держави податковий борг в сумі 501214,78 грн.
На обґрунтування своїх вимог ГУ ДПС посилалося на те, що ОСОБА_1 має податковий борг, який виник внаслідок несплати грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями № 0115101307 від 11 вересня 2017 року та № 0167751307 від 05 жовтня 2017 року. Зазначені податкові повідомлення-рішення не оскаржувались, відповідно, грошові зобов`язання набули статусу узгоджених. Посилаючись на те, що строки, встановлені статтею 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України), є зупиненими відповідно до підпункту 52-2 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні Положення" ПК України просив стягнути податковий борг в судовому порядку.
Волинський окружний адміністративний суд ухвалою від 10 грудня 2021 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року, позовну заяву залишив без розгляду.
Суд першої інстанції виходив з того, що податковий борг виник 20 жовтня 2017 року (за податковим повідомленням-рішенням №0115101307) та 17 листопада 2017 року (за податковим повідомленням-рішенням №0167751307), а відтак, згідно з пунктом 102.4 статті 102 ПК України, строк звернення контролюючого органу до суду з позовними вимогами минув 20 жовтня 2020 року та 17 листопада 2020 року. Суд дійшов висновку про неможливість застосування абзацу десятого пункту 52-2 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" ПК України. На обґрунтування своєї позиції посилався на те, що зазначеною нормою ПК України був доповнений Законом України від 13 травня 2020 року № 591-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 591-IX), метою якого була підтримка платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Застосування приписів абзацу десятого пункту 52-2 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" ПК України до строків стягнення податкового боргу суперечить основним засадами законодавчого регулювання відповідних правовідносин.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що строк звернення контролюючого органу до суду з позовними вимогами за звичайних обставин минув би 20 жовтня 2020 року та 17 листопада 2020 року. Однак, згідно з карантинними обмеженнями перебіг таких строків давності було зупинено. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зупинення строків давності, передбачених статтею 102 ПК України, слід тлумачити системно з метою законодавчого регулювання Закону № 591-IX, однак, зупинення перебігу строків стягнення податковим органом визначеного платнику податків грошового зобов`язання суперечить вказаній меті. Апеляційний суд також звернув увагу, що посилаючись на карантинні обмеження як на причину не звернення до суду з позовом в межах 1095-денного строку, позивач не вказує, яким саме чином неможливість вчинення процесуальної дії була пов`язана з обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Водночас діяльність ГУ ДПС під час дії карантинних заходів припинена не була, а тому скаржник не був позбавлений процесуальної можливості звертатися до суду із заявами, клопотаннями у визначеному законом порядку.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції та постановою апеляційного суду, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що при визначенні строку для звернення до суду в цій справі належними до застосування є норми Податкового Кодексу України, з урахуванням змін, внесених до нього Законом № 591-IX. На момент встановлення карантину (18 березня 2020 року) строк для звернення контролюючого органу до суду з позовними вимогами про стягнення податкового боргу не минув, а був зупинений на увесь період карантину, що триває й досі. Відтак, контролюючий орган, звертаючись до суду з позовом у цій справі, в умовах встановленого карантину, не порушив встановлений на це строк.
Ухвалою від 16 серпня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі абзацу шостого частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з метою перевірки доводів ГУ ДПС про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
Від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обговоривши доводи відзиву на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Ключовим у цій справі є питання застосування підпункту 52-2 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні Положення" ПК України у взаємозв`язку із положеннями пункту 102.4 статті 102 ПК України.
Колегія суддів враховує, що станом на цей день відсутній висновок Верховного Суду з питання застосування вищенаведених норм права, і з огляду на наявність різних позицій щодо їх застосування на рівні судів апеляційної інстанції, вважає, що касаційна скарга у цій справі стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
У постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 1340//5767/18 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого положеннями пунктів 95.1-95.3 статті 95 і пункту 102.4 статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом, проте, норми пункту 102.4 статті 102 ПК України не є такими, що обмежують суд у праві ухвалювати судове рішення про стягнення податкового боргу після закінчення 1095-денного строку, з вимогою про стягнення якого контролюючий орган звернувся вчасно.