ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 810/109/16
адміністративне провадження № К/9901/25777/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Чумаченко Т. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітаполіс" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2016 (головуючий суддя Панова Г. В., судді: Горобцова Я. В., Панченко Н. Д.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 (головуючий суддя Чаку Є. В., судді: Файдюк В. В., Мєзєнцев Є. І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітаполіс" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області, Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання незаконними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітаполіс" (далі - позивач, ТОВ "ВІТАПОЛІС", Товариство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області, Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, в якому просило: визнати незаконними та скасувати рішення (лист) ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 10.06.2015 № 7125/10/10-13-11-02-10, рішення ГУ ДФС у Київській області від 27.07.2015 №2026/10/10-36-11-01-10, рішення ДФС України від 05.10.2015 №21096/6/99-99-11-02-02-15; зобов`язати ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області включити відомості з поданих ТОВ "ВІТАПОЛІС" копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за травень 2015 року до облікових даних щодо цього товариства у інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України.
Київський окружний адміністративний суд постановою від 20.04.2016, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016, в задоволені позову відмовив.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, зокрема, що лист (рішення) контролюючого органу від 10.06.2015 №7125/10/13-11-11-02-10, яким відмовлено у прийнятті реєстру виданих та отриманих податкових накладних за звітний період травень 2015 року Товариства, узгоджується із змінами у податковому законодавстві, а саме, щодо впровадження системи електронного адміністрування ПДВ, яка забезпечує автоматичний облік в розрізі платників суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних/розрахунках корегування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України), та одночасне скасування норми Податкового кодексу України щодо подання до податкового органу копій реєстрів виданих та отриманих податкових накладних (пункт 201.15 статті 201 Податкового кодексу України). Рішення про результати розгляду скарг не є юридично значеними для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а тому самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов`язки, що виключає передумови для здійснення захисту права або законного інтересу позивача шляхом скасування таких рішень.
Товариство звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати зазначені судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Скаржник вважає, що суди не надали належної оцінки всім його доводам та обставинам, що мають значення для справи, неправильно затасували норми матеріально права. Також, на думку позивача, розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанцій здійснено упереджено та формально, оскільки, зокрема, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд першої інстанції враховав висновки щодо застосування норм права у неподібних правовідносинах, викладені в судовому рішенні Вищого адміністративного суду України; судді апеляційного суду Чаку Є. В., Файдюк В. В., Мєзєнцев Є. І. у інших справах за позовом одного й того самого позивача з аналогічним предметом спору і з аналогічних підстав дійшли протилежного висновку, ніж у цій справі, проігнорувавши у зв`язку з цим процесуальний обов`язок заявити самовідвід.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ʼʼПро внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актівʼʼ, яким Кодекс адміністративного судочинства (КАС) України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ʼʼПерехідні положенняʼʼ КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу Товариства від відповідача на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, як це передбачено частиною першою статті 341 КАС України, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач направив на адресу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління юстиції у Київській області лист від 09.06.2015 №37/15, до якого було долучено копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронній формі (на флеш носії) за звітний податковий період травень 2015 року (т.І, а.с. 51).
Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області листом від 10.06.2015 №7125/10/13-11-11-02-10 повідомила позивачу, що реєстр виданих та отриманих податкових накладних за звітний податковий період травень 2015 року в електронному вигляді (на флеш носії) не вважається податковою звітністю. Податковий орган також зазначив, що починаючи з січня 2015 року реєстр виданих та отриманих податкових накладних до контролюючого органу не подається (т. І, а.с. 52).
Не погоджуючись з вказаним рішення контролюючого органу, позивач звернувся зі скаргою до Головного управління ДФС у Київській області про його перегляд та скасування (т. І, а.с. 53-54).
За результатом розгляду вказаної скарги Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято рішення від 27.07.2015 №2026/10/10-36-11-01-10, за висновком якого не встановлено порушень ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області при наданні листа від 10.06.2015 № 7125/10/13-11-11-02-10 про відмову у прийнятті реєстру виданих та отриманих податкових накладних за травень 2015 року (т. І, а.с. 55).
Надалі Товариство звернулось до Державної фіскальної служби України зі скаргою 98/15 від 07.09.2015 про перегляд та скасування рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 10.06.2015 №7125/10/13-11-11-02-10 та рішення Головного управління ДФС у Київській області № 2026/10/10-36-11-01-10 від 27.07.2015 (т. І, а.с. 56-59).
За результатом розгляду скарги Товариства Державна фіскальна служба України рішенням від 05.10.2015 №21096/6/99-99-11-02-02-15 залишила без змін лист (рішення) ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 10.06.2015 №7125/10/13-11-11-02-10 та лист (рішення) Головного управління ДФС у Київській області від 27.07.2015 №2026/10/10-36-11-01-10, а скаргу Товариства - без задоволення (т. І, а.с. 61).
Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для визнання незаконним і скасування листа (рішення) ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 10.06.2015 №7125/10/13-11-11-02-10, яким відмовлено у прийнятті реєстру виданих та отриманих податкових накладних за звітний період травень 2015 року Товариства, оскільки з 01.01.2015 Податковим кодексом (ПК) України не передбачено обов`язку платників податків подавати контролюючим органам копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за відповідний звітний період, а тому відсутні і підстави для спонукання відповідача, вчинити дії не передбачені цим Кодексом. При цьому пріоритетність застосування норм ПК України, а не Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 №958, обумовлена правилами застосування правового акту, що має вищу юридичну силу. Такі висновки судів у повній мірі узгоджуються з висновками Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (справа №810/1613/17, але не виключно).