ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2022 року
м. Київ
справа №807/202/15
адміністративне провадження № К/9901/26653/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Хохуляк В.В., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Уж-Петроль"
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2016 року (Судді: Ільчишин Н.В., Пліш М.А., Шинкар Т.І.),
у справі №807/202/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Уж-Петроль"
до Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Уж-Петроль" (далі - позивач, ТОВ "Уж-Петроль") звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - відповідач, Ужгородська ОДПІ), в якому просило суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.11.2014 року №0001482200 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 4 950 842,00 грн.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.06.2015 року позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції при розгляді справи норм матеріального та процесуального права (враховуючи доповнення до касаційної скарги) просив задовольнити скаргу, скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. В обгрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на невірну та неповну оцінку судом обставин справи, оскільки наданими позивачем первинними документами підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ "Талис Плюс" та ТОВ "Антарес" за перевіряємий період. Недоліки первинних документів, а саме: відсутність відповідної форми актів приймання-передачі нафтопродуктів та те, що вони неналежної якості, не свідчить про їх недійсність і неможливість ідентифікації осіб, що перевозили та отримували товар, місце отримання та навантаження, вид та кількість товару, та інші відомості щодо ідентифікації перевезення. На думку скаржника, наявність належної форми актів приймання-передачі нафтопродуктів є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства. До того ж, податкове законодавство не ставить в залежність право платника на податковий кредит від дотримання правил перевезення та приймання нафтопродуктів. Посилання контролюючого органу на відсутність у постачальників (контрагентів) об`єктивної можливості для виконання поставок товарів (в силу відсутності за місцезнаходженням, відсутності основних засобів та робочого персоналу) не може розцінюватись як доказ фіктивності господарських операцій, адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки. До того ж, постановами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.08.2014 року по справі № 804/11319/14 та від 08.09.2014 року по справі № 804/15341/14 визнані протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо проведення зустрічних звірок відносно контрагентів позивача ТОВ "Антарес" та ТОВ "Талис Плюс".
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у період з 08.10.2014 року по 14.10.2014 року відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Уж-Петроль" з питань правильності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ "Антарес" (код ЄДРПОУ 31037491), ТОВ "Талис Плюс" (код ЄДРПОУ 38361594) та формування податкового зобов`язання з податку на додану вартість за червень-липень 2014 року".
За результатами перевірки складено акт від 21.10.2014 року № 2349/22-0/36908346 з висновками про порушення позивачем пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 року №88, п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п.5.1.6. п.5.1 ст.5 Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" від 20.05.2008 року №281/171/578/155, п.п.6.1.20, п.п.6.1.22 п.6.1 ст.6 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 04.06.2007 року №271/121, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до неправомірного формування показників податкового кредиту за червень-липень 2014 року на підставі операцій з придбання у ТОВ "Антарес" (код ЄДРПОУ 31037491), ТОВ "Талис Плюс" (код ЄДРПОУ 38361594) товарів (нафтопродуктів) на виконання укладених договорів поставки, у зв`язку з документальним не підтвердженням господарських операцій з контрагентами за перевіряєм період
За висновками акта перевірки відповідачем 06.11.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001482200 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 950 842,00 грн., у тому числі за штрафними санкціями - 1 650 281, 00 грн.
Незгода з вказаним податковим повідомленням-рішенням стала підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про документальне підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами за пеервіряємий період, оскільки сторонами виконані договірні зобов`язання щодо поставки нафтопродуктів на умовах EXW - резервуари нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на праві власності/користування, а придбаний вид товару (нафтопродукти) відповідає виду господарської діяльності позивача. Контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та є платниками податку на додану вартість. До того ж, посилання відповідача в акті перевірки на акти зустрічних звірок відносно контрагентів позивача ТОВ "Антарес" та ТОВ "Талис Плюс" спростовані судовими рішеннями у справах № 804/15341/14 та № 804/11319/14.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення суду першої інстанції дійшов висновку про неможливість ідентифікування фактичного здійснення поставок нафтопродуктів Товариству з обмеженою відповідальністю "Уж-Петроль" від контрагентів у спірний період, оскільки подані документи не є достатніми та достовірними доказами реальних поставок нафтопродуктів.
З приводу викладеного колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Разом з тим, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно підпункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов`язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим підпунктом.
Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.
При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового (грошового) зобов`язання на підставі таких операцій. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Таким чином, необхідно встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок поставки, специфіку предмету поставки, обсяги і зміст поставки, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі № 807/426/15 (К/9901/26129/18).
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем в ході перевірки було надано договір поставки нафтопродуктів від 01.06.2014 року №01/06-44П за умовами якого ТОВ "Талис Плюс" зобов`язувалося передати у власність позивача нафтопродукти, а позивач - прийняти і оплатити їх вартість. Аналогічний договір укладено між позивачем та ТОВ "Антарес" №ДГ-0107-58 від 01.07.2014 року. До договорів поставки нафтопродуктів були надані Додаткові угоди: - Додаткова угода №140630000000083 до договору № 01/06-44П від 01.06.2014 року, за якою постачальник зобов`язується поставити на умовах EXW- (Резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 30.06.2014 року визначені в даній Додатковій угоді види товарів на загальну суму - 18015739,92 грн., у т.ч. ПДВ 3002623,32 грн; - Додаткова угода №140731000000125 до договору №ДГ-0107-58 від 01.07.2014 року, за якою постачальник зобов`язується поставити на умовах EXW- (Резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 31.07.2014 року визначені в даній Додатковій угоді види товарів на загальну суму - 1787627,76 грн., у т.ч. ПДВ 297937 грн (том 1 а.с. 179-181, 183-184, 186, 187).
Згідно договорів від 01.06.2014 року №01/06-44П та від 01.07.2014 року №ДГ-0107-58, постачальник (ТОВ "Талис Плюс"; ТОВ "Антарес") зобов`язується передати покупцю (ТОВ "Уж-Петроль") нафтопродукти за умови оформлення відповідних актів прийому-передачі або інших документів, які є невід`ємною частиною договору; сторони укладають акти прийому-передачі товару, в яких вказують найменування, кількість, ціну та вартість товару; покупець здійснює приймання товару за кількістю та якістю згідно з Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України (затвердженою спільним наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики 3281/171/578/155 від 20.05.2008 року).
Судом першої інстанції встановлено, що перехід права власності на товар від постачальника (ТОВ "Талис Плюс") до покупця (ТОВ "Уж-Петроль"), а також від постачальника (ТОВ "Антарес") до покупця (ТОВ "Уж-Петроль") підтверджується актами приймання-передачі нафтопродуктів: від 30.06.2014 року №140630000000083 до договору поставки нафтопродуктів №01/06-44П від 01.06.2014 р. на суму 18015739,92 грн, у т.ч. ПДВ 3002623,32 грн (т. 1 а.с. 188); від 31.07.2014 року до договору поставки нафтопродуктів №ДГ-0107-58 від 01.07.2014 р. на суму 1787627,76 грн., у т.ч. ПДВ 297937,96 грн (т. 1 а.с. 189).