ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/11610/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022 (колегія суддів: Разіна Т.І. (головуючий), Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.)
зі справи № 910/11610/18
за позовом акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ "Державний експортно-імпортний банк України")
до публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" Білої Ірини Володимирівни (далі - ПАТ "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" в особі Фонду) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про зобов`язання вчинити дії.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
АТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до суду з позовом до ПАТ "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" в особі Фонду та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання відповідачів включити кредиторські вимоги позивача на загальну суму 37 017 124,81 грн. до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Акціонерно -комерційний банк "Капітал".
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.01.2019 зі справи № 910/11610/18, яке набрало законної сили, позов, пред`явлений АТ "Державний експортно-імпортний банк України" до ПАТ "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" в особі Фонду задоволений частково на суму 11 067 766,24 грн. У позові до відповідача-2 - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмовлено.
Згідно з ухвалою господарського суду міста Києва від 26.09.2019 заяву ПАТ "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами задоволено; рішення суду першої інстанції від 08.01.2019 скасоване; провадження у справі № 910/11610/18 закрито за відсутності предмета спору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2020 зі справи ухвалу місцевого господарського суду від 26.09.2019 скасовано; у задоволенні заяви ПАТ "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами відмовлено. Рішення господарського суду міста Києва від 08.01.2019 зі справи № 910/11610/18 залишено в силі.
Згідно з постановою Верховного Суду від 27.04.2020 постанову суду апеляційної інстанції від 05.02.2020 зі справи скасовано, а ухвалу місцевого господарського суду від 26.09.2019 залишено в силі.
АТ "Державний експортно-імпортний банк України" у січні 2022 року звернулося до місцевого господарського суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду міста Києва від 26.09.2019, згідно з якою скасоване рішення господарського суду міста Києва від 08.01.2019 зі справи № 910/11610/18, а провадження у справі закрито. Заявник просив суд поновити строк на подання відповідної заяви, ухвалу господарського суду міста Києва від 26.09.2019 скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 08.01.2019 зі справи залишити в силі.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2022 зі справи № 910/11610/18 (суддя Курдельчук І.Д.) ухвалу місцевого господарського суду від 26.09.2019 скасовано, відновлено дію рішення господарського суду міста Києва від 08.01.2019 зі справи. Стягнуто з АТ "Державний експортно-імпортний банк України" на користь Державного бюджету України 1762,62 грн. судового збору.
Ухвалу місцевого господарського суду зі справи оскаржено Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в апеляційному порядку (апеляційну скаргу подано 22.07.2022), а також подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 16.06.2022 зі справи № 910/11610/18.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022 зі справи відмовлено Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у відкритті апеляційного провадження; апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду міста Києва від 16.06.2022 зі справи № 910/11610/18 з доданими до неї документами повернуто скаржнику.
Судове рішення попередньої інстанції мотивоване з посиланням на ненаведення скаржником поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 16.06.2022 зі справи № 910/11610/18.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом попередньої інстанції норм процесуального права, просить Суд скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції від 21.09.2022, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
За доводами скаржника, суд апеляційної інстанції у вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду зі справи проявив надмірний формалізм, непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, внаслідок чого позбавив Фонд гарантування вкладів фізичних осіб права на захист.
Враховуючи військову агресію російської федерації, відпустку відповідального працівника, запровадження дистанційної форми роботи, чим спричинено обмежений доступ працівникам до приміщення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб й виникнення обставин непереборний сили, зазначене спричинило пропуск Фондом строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, який (строк) пропущений, на думку скаржника, з поважних причин.
Доводи інших учасників справи
АТ "Державний експортно-імпортний банк України" у відзиві на касаційну скаргу просив Суд відмовити в її задоволенні, а ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін, з посиланням, зокрема, на її законність та обґрунтованість.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків апеляційного господарського суду
Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої статті 129 Конституції України).
За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".
Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Відповідно до частини першої статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абз. 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 № 5-р/2020).
Водночас відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Мушта проти України", "Мельник проти України"), право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Тобто право на звернення до суду не є абсолютним та обмежено вимогами процесуального закону щодо прийнятності відповідної скарги чи заяви, зокрема, стосовно строків їх подання. Застосування відповідних обмежень у передбачених законом випадках не може вважатися порушенням права особи на доступ до суду.
У справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 40, 41, від 03.04.2008).