ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 918/822/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
позивача - Грабовський В. А.,
відповідачів - Тимошенко О. В., Янчук В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Колективного підприємства "ОЗОН"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2022 (судді: Василишин А. Р. - головуючий, Філіпова Т. Л., Грязнов В. В.), рішення Господарського суду Рівненської області від 08.02.2022 і додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 21.02.2022 (суддя Н. Церковна) у справі
за позовом Колективного підприємства "ОЗОН"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Градобуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Демидівські смаколики"
про визнання недійсним акта приймання-передачі та скасування записів про державну реєстрацію,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У вересні 2021 року Колективне підприємство "ОЗОН" (далі - КП "ОЗОН") звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Градобуд" (далі - ТОВ "ІБК "Градобуд") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Демидівські смаколики" (далі - ТОВ "Демидівські смаколики") про:
- визнання недійсним акта приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу товариства від 04.09.2018;
- скасування державної реєстрації права власності з одночасним припиненням речового права за ТОВ "Демидівські смаколики" на об`єкти нерухомого майна, а саме: будівлю хлібопекарні, загальною площею 488,7 м2, розташованої за адресою: Рівненська область, Демидівський район, смт Демидівка, вул. Хмельницького (вул. 40-річчя Жовтня), будинок, 9, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 64471956214; земельну ділянку кадастровий номер 5610100000:01:041:0077, площею 0,0552 га, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Чайковського, 5 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1072690656101; земельну ділянку кадастровий номер 5610100000:01:041:0521, площею 0,0468 га, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Чайковського, 5 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1072709156101; земельну ділянку кадастровий номер 5610100000:01:041:0079, площею 0,0123 га, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Чайковського, 5 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1072668956101; земельну ділянку кадастровий номер 5610100000:01:041:0550, площею 0,102, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Чайковського, 5 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1655209756101 (далі - спірне нерухоме майно; спірні земельні ділянки).
1.2. Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на положення статей 203, 215, 234 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що ТОВ "ІБК "Градобуд", відчужуючи свої права власника ТОВ "Демидівські смаколики", було обізнано про наявність боргу перед позивачем і передбачало негативні наслідки для себе у разі необхідності повернення боргу. Позивач зазначав, що метою правочину з передачі майна до статутного капіталу іншої юридичної особи - ТОВ "Демидівські смаколики" була необхідність приховати майно для запобігання необхідності у майбутньому повернути борг позивачеві за рахунок такого майна.
1.3. У відзиві на позовну заяву ТОВ "ІБК "Градобуд" просило відмовити в її задоволенні, вказуючи на те, що оспорюваний у справі акт приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу ТОВ "Демидівські смаколики" жодним чином не порушує прав КП "ОЗОН"; майно товариства не перебувало в арешті, були відсутні будь-які заборони щодо майна на його відчуження чи вчинення інших дій і товариство як власник мало повне право розпоряджатися належним йому майном. Ціни в оскаржуваному акті відповідають ринковим. При цьому ТОВ "ІБК "Градобуд" не продавало майно, а передало його до статутного капіталу юридичної особи, отже доводи позивача про заниження вартості майна, що є ознакою фіктивності, безпідставні.
ТОВ "ІБК "Градобуд" акцентувало увагу на тому, що КП "ОЗОН", вважаючи невиконаним зобов`язання відповідача з повернення позики, нарахувало штрафні санкції, інфляційні та річні, у зв`язку з чим заборгованість з 87 132,00 грн зросла до 1 160 953,25 грн, тобто у 13 разів. Проте ТОВ "ІБК "Градобуд" зазначало, що у товариства не обліковувався борг перед КП "ОЗОН".
Відповідач також зазначав, що оскаржуваний акт приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу від 04.09.2018 не має ознак фіктивного правочину, а також відсутні підстави для віднесення цього акта до фраудаторних правочинів, а позивачем зазначеного спростовано не було.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.02.2022, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2022, у задоволенні позову відмовлено.
Суди попередніх інстанцій, зокрема, зазначили про те, що докази у справі не підтверджують факту укладення акта приймання-передачі майнового внеску ТОВ "ІБК "Градобуд" до статутного капіталу ТОВ "Демидівські смаколики" від 04.09.2019 з метою ухилення від сплати боргу за договорами про переведення боргу (заміну боржника) від 21.08.2018 за договором позики на умовах поворотної фінансової допомоги від 23.07.2018 та від 03.04.2017.
Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 21.02.2022, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2022, задоволено заяву ТОВ "ІБК "Градобуд", стягнуто з КП "ОЗОН" на користь ТОВ "ІБК "Градобуд" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2022, рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.02.2022 та додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 21.02.2022, КП "ОЗОН" у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункти 1 та 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.1.1. Так, оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник вважає, що судові рішення у справі є незаконними та необґрунтованими, оскільки винесені без врахування висновку щодо застосування норм права (статей 3, 13, 216, 234 Цивільного кодексу України, статей 73, 74, 79, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України) у найбільш подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суд від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постановах Верховного Суду від 01.06.2018 у справі № 904/8478/16, від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 08.04.2021 у справі № 922/2321/20, від 29.04.2021 у справі № 916/3904/19, від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, від 01.07.2021 № 917/549/20, від 20.07.2021 у справі № 921/490/18, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19.
Заявник касаційної скарги зазначає, що загальний розмір боргу ТОВ "ІБК "Градобуд" перед КП "ОЗОН" за договорами позики на умовах поворотної фінансової допомоги від 23.07.2018 та від 03.04.2017 станом на 03.09.2021 становить 1 160 953,25 грн.
При цьому рішенням Господарського суду Рівненської області від 28.04.2022 у справі № 918/777/21 стягнуто з ТОВ "ІБК "Градобуд" на користь КП "ОЗОН" заборгованість, пеня, річні та інфляційні втрати за договорами поворотної фінансової допомоги від 23.07.2018 та від 03.04.2017.
Водночас 09.10.2018 КП "ОЗОН" з інформаційної довідки стало відомо, що ТОВ "ІБК "Градобуд" за актом приймання-передачі майнового внеску від 04.09.2018 передало до статутного капіталу ТОВ "Демидівські смаколики" майно, а саме земельні ділянки з визначенням вартості у сумі 5710,00 грн, 4800,00 грн, 1230,00 грн, а також будівлю хлібопекарні з грошовою оцінкою у розмірі 77 140,00 грн. Підставою для такої передачі майна до статутного капіталу стало створення 04.09.2018 ТОВ "ІБК "Градобуд" разом із ОСОБА_1 ТОВ "Демидівські смаколики".
При цьому КП "ОЗОН" наголошує на тому, що останнім днем для повернення боргу згідно з договорами поворотної фінансової допомоги від 23.07.2018 та від 03.04.2017 було визначено 31.08.2018, а через чотири дні після цього ТОВ "ІБК "Градобуд" вирішує створити юридичну особу та передати як свій вклад майно, яке могло покрити борг за зобов`язанням перед КП "ОЗОН", що свідчить про вчинення навмисних дій з виведення активів товариства, з єдиною метою, не відповідати за зобов`язання, які були раніше ним взяті.
Скаржник зазначає, що обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.
Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.07.2021 у справі № 921/490/18.
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувана за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.
Відтак, як акцентує увагу скаржник, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам). Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/835/18.
КП "ОЗОН" зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) вказала про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина 3 статті 13 Цивільного кодексу України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 Цивільного кодексу України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 вказаного Кодексу.
Передача майна до статутного капіталу юридичної особи є правочином з відчуження такого майна.
Отже, ТОВ "ІБК "Градобуд", відчужуючи свої права власника іншій юридичній особі, засновником якої виступило, було обізнане про наявність боргу перед КП "ОЗОН" і передбачало негативні наслідки для себе у випадку необхідності повернення боргу. Метою вказаного правочину з передачі майна до статутного капіталу іншої юридичної особи була необхідність приховати таке майно від необхідності у майбутньому за його рахунок повернути борг КП "ОЗОН", який у ТОВ "ІБК "Градобуд".
Проте суди попередніх інстанцій не взяли до уваги доводів та доказів позивача, не врахували правові висновки Верховного Суду про фраудаторність вчиненого правочину та неправильно застосували норми матеріального права.
Натомість суди помилково навели правові норми та висновки Верховного Суду щодо фіктивності правочину та на підставі цього дійшли висновку про те, що спірний акт приймання-передачі майнового внеску ТОВ "ІБК "Градобуд" до статутного капіталу ТОВ "Демидівські смаколики" 04.09.2018 не може бузи визнано фіктивним зважаючи на вчинення ТОВ "ІБК "Градобуд" та ТОВ "Демидівські смаколики" дій, спрямованих на зміну цивільних прав та обов`язків, які мають юридичні наслідки, в той час як КП "ОЗОН" обґрунтовував свої позовні вимоги саме тим, що правочин вчинений на шкоду кредитору, тобто є фраудаторним.
3.1.2. Оскаржуючи судові рішення у справі з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, КП "ОЗОН" зазначає, що станом на сьогоднішній день відсутній висновок щодо застосування положень статей 3, 13, 215, 216, 234 Цивільного кодексу України в однакових правовідносинах, які склалися у цій справі щодо можливості (неможливості) визнання недійсним та класифікації як фраудатарного правочину за обставин:
- відсутності станом на момент укладення спірного правочину щодо відчуження майна відкритого провадження про неплатоспроможність боржника, в якого настав строк виконання зобов`язань зі сплати грошових коштів;
- відсутності відкритого судового провадження кредитора про стягнення з боржника заборгованості за договорами, строк виконання зобов`язань за якими настав до моменту відчуження майна такого боржника;
- прийняття судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості після відчуження боржником свого майна.
3.1.3. Оскаржуючи додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 21.02.2022, скаржник зазначає, що додаткове рішення про стягнення судових витрат на правову допомогу, залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції, ухвалене всупереч положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для цього, без врахування висновків про застосування вказаних норм, що містяться в постановах Верховного Суду, наведених у касаційній скарзі, а також ігноруючи умови договору про надання правової допомоги, яким було визначено значно менша вартість послуг адвоката, ніж та, яка була заявлена до стягнення, а також без врахування факту відсутності надання певних послуг.
3.2. ТОВ "ІБК "Градобуд" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін, з посиланням на необґрунтованість та безпідставність доводів скаржника з підстав, викладених у відзиві.
Так, відповідач зазначає, зокрема, що зі змісту постанов Верховного Суду, на які посилається заявник касаційної скарги, вбачається, що всі ці постанови ухвалені в інших правовідносинах, які не є подібними до справи № 918/822/21, отже наявні підстави для закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.
ТОВ "ІБК "Градобуд" щодо оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України звертає увагу на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17 та зазначає, що договори можуть визнаватися фраудаторннми та застосовуватися відповідні наслідки виключно за наявності процедури банкрутства боржника та наявності виконавчих проваджень з приводу стягнення коштів з боржника. У решті випадків слід застосувати інше нормативне обґрунтування.
Однак на час звернення КП "ОЗОН" до суду та розгляду справи ТОВ "ІБК "Градобуд" не перебуває у будь-якій стадії банкрутства, а щодо стягнення боргу з відповідача за договорами позики від 23.07.2018 та 03.04.2017 не відкрито виконавче провадження. Отже, відсутні підстави вважати оспорюваний позивачем акт приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу товариства фраудаторним правочином. При цьому фіктивність оспорюваного акта позивачем не доведена.
Натомість ТОВ "ІБК "Градобуд" вказує про подання ним позову до господарського суду щодо зловмисних дій представника товариства та укладення ним за підробленими документами договору про переведення боргу (заміни боржника), оскільки ТОВ "ІБК "Градобуд" не брало на себе зобов`язань з повернення КП "ОЗОН" боргу ТОВ "Рівнеагробуд" і у ТОВ "ІБК "Градобуд" не обліковується борг перед КП "ОЗОН".
При цьому за вимогами КП "ОЗОН" щодо оскарження акта приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу товариства від 04.09.2018 відкрито провадження у справах № 918/777/21, № 569/22521/18, що свідчить про створення позивачем фіктивних підстав для звернення до суду та не можливість доведення порушення його прав.
ТОВ "ІБК "Градобуд" також вважає безпідставними доводи заявника касаційної скарги в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду Рівненської області щодо розподілу судових витрат.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, слід закрити, а з інших підстав касаційного оскарження - залишити касаційну скаргу без задоволення з огляду на таке.
4.2. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.
4.3. Суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ "ІБК "Градобуд" є власником нерухомого майна, а саме:
- нежитлового приміщення - будівлі хлібопекарні, розташованого за адресою: Рівненська область, смт Демидівка, вул. Богдана Хмельницького, 9, яке товариством придбано за 77 148,00 грн на підставі договору купівлі-продажу від 23.08.2017, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В. І;
- земельних ділянок площею 0,0552 га (кадастровий номер 5610100000:01:041:0077), площею 0,0468 га (кадастровий номер 5610100000:01:041:0521), площею 0,0123 га (кадастровий номер 5610100000:01:041:0579) розташованих за адресою: місто Рівне, вул. Чайковського, 5, придбаних за 5 520,00 грн, 4 680,00 грн, 1230,00 грн на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 28.12.2017, посвідчених приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В. І.
4.4. Суди попередніх інстанцій також установили, що 03.04.2017 між КП "ОЗОН" та ТОВ "Рівнеагробуд" укладено договір позики на умовах поворотної фінансової допомоги, за умовами якого КП "ОЗОН" надало ТОВ "Рівнеагробуд" позику на умовах фінансової поворотної допомоги у сумі 4 312,00 грн на строк до 31.08.2018 (том 1, а. с. 70- 71).
Як свідчать матеріали справи, згідно з договором позики на умовах поворотної фінансової допомоги від 23.07.2018 КП "ОЗОН" надало ТОВ "Рівнеагробуд" позику на умовах фінансової поворотної допомоги у сумі 82 820,00 грн на строк до 31.08.2018 (том 1, а. с. 64- 65).
21.08.2018 між ТОВ "Рівнеагробуд" (первісний боржник) та ТОВ "ІБК "Градобуд" (новий боржник) укладено договори про переведення боргу (заміну боржника), за умовами яких ТОВ "ІБК "Градобуд" стало новим боржником за договорами позики на умовах поворотної фінансової допомоги від 03.04.2017 та від 23.07.2018.
4.5. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 04.09.2018 ТОВ "ІБК "Градобуд" в особі директора Поддубного М. І. та Гнатенко Т. Г. вирішили створити ТОВ "Демидівські смаколики", що підтверджується рішенням № 1 засновників (учасників) ТОВ "Демидівські смаколики", згідно з яким визначено розмір статутного капіталу товариства у розмірі 100 000,00 грн та такий порядок його формування:
- ОСОБА_1 - вид вкладу грошовий, номінальна вартість 11 120,00 грн;
- ТОВ "ІБК "Градобуд" - вид вкладу не грошовий, номінальна вартість 88 880,00 грн. Склад вкладу товариства: земельна ділянка площею 0,0468 га, кадастровий номер 5610100000:01:041:0521, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою: м. Рівне, вул. Чайковського, 5, що належить засновнику на праві власності, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за 24225195, реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 1072709156101, грошова оцінка у розмірі 4800,00 грн; земельна ділянка площею 0,0552 га, кадастровий номер 5610100000:01:041:0077, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою: м. Рівне, вул. Чайковського, 5, що належить засновнику на праві власності, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за 24222048, реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 1072690656101, грошова оцінка у розмірі 5710,00 грн; земельна ділянка площею 0,0123 га, кадастровий номер 5610100000:01:041:0579, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою: м. Рівне, вул. Чайковського, 5, що належить засновнику на праві власності, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за 24224468, реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 1072668956101, грошова оцінка у розмірі 1230,00 грн; будівля хлібопекарні, загальною площею 488,7 м2, розташована за адресою: Рівненська область, смт Демидівка, вул. Богдана Хмельницького, буд. 9, що належать ТОВ "ІБК "Градобуд" на праві власності, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за 22027803, реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 64471956214, грошова оцінка у розмірі 77 140,00 грн.
Передача внеску ТОВ "ІБК "Градобуд" до статутного капіталу ТОВ "Демидівські смаколики" підтверджується актом приймання-передачі майнового внеску від 04.09.2018.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 09.10.2018 № 140746204 право власності на об`єкти нерухомого майна зареєстровані за ТОВ "Демидівські смаколики".
4.6. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога КП "ОЗОН" про визнання недійсним акта приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу ТОВ "Демидівські смаколики" від 04.09.2018 та скасування державної реєстрації права власності з одночасним припиненням речового права за ТОВ "Демидівські смаколики" на об`єкти нерухомого майна - будівлю хлібопекарні та земельні ділянки, з посиланням на положення статей 202, 203, 215, 234 Цивільного кодексу України, вважаючи, що метою оспорюваного правочину з передачі майна до статутного капіталу іншої юридичної особи була необхідність приховати таке майно від необхідності в майбутньому за його рахунок повернути борг позивачеві.
4.7. Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 1 цієї статті передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (статті 15, 16 Цивільного кодексу України).
У частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За своїм призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Насамперед захист цивільних прав та інтересів полягає в з`ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об`єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених згаданими актами або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
4.8. Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 зазначеного Кодексу).
Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом частин 1, 2 статті 234 Цивільного кодексу України, на яку посилався позивач у позовній заяві, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (частина 3 статті 13 Цивільного кодексу України) може бути самостійною підставою недійсності правочину. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення), і настання відповідних наслідків та у разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (пункти 10.5, 10.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).
4.9. У пунктах 32, 33 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17 зазначено таке:
"32. …Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину.
Спеціальними нормами в окремих сферах передбачено, що правочини про відчуження, обтяження активів або прийняття зобов`язань особою, вчинені особою з метою уникнення виконання іншого майнового зобов`язання цієї особи або з метою унеможливити задоволення вимоги стягувача за рахунок майна, є за певних умов нікчемними (частина третя статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") або можуть бути визнані недійсними (частина перша статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", частина четверта статті 9 Закону України "Про виконавче провадження"). У юридичній науці такі правочини відомі як фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду інтересам кредиторів).
Загальної норми, яка б безпосередньо встановлювала нікчемність або можливість бути визнаними недійсними договорів, які мають такий юридичний дефект, цивільне законодавство не містить.
Разом з тим у судовій практиці договір, укладений з метою уникнути виконання грошового зобов`язання, кваліфіковано як фіктивний у справах за позовами осіб, на шкоду чиїм майновим інтересам відповідачами у цих справах були за твердженнями позивачів вчинені відповідні правочини (постанови Верховного Суду України від 19.10.2016 у справі № 6-1873цс16, від 23.08.2017 у справі № 306/2952/14-ц, від 09.09.2017 у справі № 359/1654/15-ц). Отже такі правочини можуть вважатись фіктивними правочинами".
4.10. У пунктах 10.34- 10.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 зазначено таке:
"10.34. Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16, пункт 153). Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.