ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/1487/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників сторін:
позивача - Липовенка О. О. (адвоката),
відповідача - Мушкіна Є. О., Північук Л. І. (самопредставництво),
третіх осіб - Сойник О. В. (самопредставництво), Любавської І. Р. (самопредставництво),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Віді-Мистецтво"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2022 (колегія суддів: Тищенко О. В. - головуючий, Яковлєва М. Л., Агрикова О. В. ) і рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2021 (суддя Смирнова Ю. М.) у справі
за позовом Приватного підприємства "Віді-Мистецтво"
до Національного комплексу "Експоцентр України",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Київської міської державної адміністрації, 2) Державного управління справами,
про визнання погодженою технічної документації із землеустрою, визнання договору особистого земельного сервітуту укладеним,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Приватне підприємство "Віді-Мистецтво" (далі - ПП "Віді-Мистецтво") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного комплексу "Експоцентр України" (далі - НК "Експоцентр України"), за участю третіх осіб на стороні відповідача: Київської міської державної адміністрації та Державного управління справами (далі - третя особа-1 та третя особа-2) в якому, уточнивши свої вимоги, просило:
- визнати погодженою відповідачем технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:79:392:0010), на яку поширюється право сервітуту на провадження господарської діяльності, експлуатації, контролю та нагляду за об`єктом нерухомого майна позивача на земельній ділянці, яка перебуває у державній власності в особі Київської міської державної адміністрації, та надана в постійне користування відповідачу для експлуатації та обслуговування цілісного майнового комплексу центру та проведення виставкової діяльності на проспекті Академіка Глушкова, 1 у Голосіївському районі м. Києва;
- визнати договір особистого земельного сервітуту укладеним у запропонованій позивачем редакції.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно відмовив у встановленні земельного сервітуту, незважаючи на те, що позивач має у власності об`єкт нерухомості та фактично використовує земельну ділянку без можливості оформлення права користування нею у встановленому законом порядку. У зв`язку з цим позивач вважає, що його права порушені.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 у справі № 910/1487/20, позов ПП "Віді-Мистецтво" задоволено повністю.
2.2. Постановою Верховного Суду від 30.06.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 у справі № 910/1487/20 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
2.3. За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2021 у справі № 910/1487/20, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2022 у справі № 910/1487/20, у позові ПП "Віді-Мистецтво" відмовлено повністю, вирішено витрати зі сплати судового збору за подання позову покласти на позивача, стягнути з ПП "Віді-Мистецтво" на користь НК "Експоцентр України" судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 6 306 грн та судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 8 408 грн, вирішено стягнути з ПП "Віді-Мистецтво" на користь Державного управління справами судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 6 306 грн та судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 8 408 грн.
2.4. Колегія суддів апеляційної інстанції погодилася з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не було дотримано процедури, яка визначена законодавством та є обов`язковою передумовою для набуття права користування чужою земельною ділянкою (сервітут). Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції належними та допустимими доказами в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не довів, що без обтяження сервітутом належної відповідачу на праві користування земельної ділянки не може використовувати своє майно, а саме нежитлову будівлю. Колегія суддів апеляційної інстанції погодилася з висновками суду першої інстанції про те, що запропонований позивачем проект договору не відповідає вимогам законодавства, якими врегульовано порядок встановлення земельного сервітуту, тому вимоги позивача про визнання погодженою відповідачем технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:79:392:0010), на яку поширюється право сервітуту, а також про визнання укладеним договору особистого земельного сервітуту є безпідставними.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. ПП "Віді-Мистецтво" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2022 у справі № 910/1487/20, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ПП "Віді-Мистецтво" в повному обсязі.
3.2. Скаржник зазначає про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. ПП "Віді-Мистецтво" посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/6138/20. Крім того, скаржник зауважує, що суди не надали правової оцінки висновку експерта щодо можливості встановлення сервітуту.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу Державне управління справами просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2022 у справі № 910/1487/20 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Державне управління справами вважає, що скаржник послався на постанову Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/6138/20, висновок в якій стосується застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними з правовідносинами у цій справі, що розглядається. Решта доводів, викладених у касаційній скарзі, Державне управління справами вважає безпідставними та необґрунтованими.
3.4. У відзиві на касаційну скаргу НК "Експоцентр України" просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2022 у справі № 910/1487/20 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. НК "Експоцентр України" вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими, а оскаржувані судові рішення - законними та обґрунтованими.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 09.02.1998 № 235 "Про оформлення Національному виставковому центру України права користування земельними ділянками для експлуатації і обслуговування цілісного майнового комплексу центру та проведення виставкової діяльності на проспекті Академіка Глушкова, 1 у Московському районі" та пункту 28 рішення Київської міської ради від 14.03.2002 № 300/1734 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" за відповідачем оформлено право користування земельними ділянками загальною площею 285,13 га для експлуатації та обслуговування цілісного майнового комплексу центру і проведення виставкової діяльності на проспекті Академіка Глушкова, 1 у Московському районі (на теперішній час - Голосіївському) у зв`язку із закріпленням державного майна на праві оперативного управління.
4.2. На виконання зазначених розпорядження та рішення відповідачу видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 285,0029 га.
4.3. Земельна ділянка за адресою: проспект Академіка Глушкова, 1, м. Київ, кадастровий номер 8000000000:79:392:0010, загальною площею 285,0029 га (далі - земельна ділянка) знаходиться в постійному користуванні відповідача для експлуатації та обслуговування цілісного майнового комплексу на підставі Державного акта серії І-КВ № 007405 на право постійного користування землею площею 285,0029 га, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею 31.01.2003 №79-4-00056.
4.4. 01.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віді Автосіті Кільцева" (продавець) та ПП "Віді-Мистецтво" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежилої будівлі, відповідно до умов якого позивач придбав нежилий будинок для господарських потреб адміністративного характеру (літера А), що знаходиться за адресою: проспект Академіка Глушкова, 1, м. Київ, загальною площею 1 289,10 м2, розташований на зазначеній земельній ділянці.
4.5. Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л. В. та зареєстровано в реєстрі за № 618.
4.6. Відповідно до акта приймання-передачі нежилого будинку від 01.04.2014 продавець передав, а покупець прийняв у власність нежитловий будинок для господарських потреб адміністративного характеру (літера "А"), що знаходиться за адресою: проспект Академіка Глушкова, 1, м. Київ, загальною площею 1 289,10 м2.
4.7. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 19856362 зазначений нежитловий будинок 01.04.2014 був зареєстрований на праві власності за позивачем - ПП "Віді-Мистецтво".
4.8. Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру (витяг НВ-8000926512019) земельна ділянка перебуває в постійному користуванні відповідача - НК "Експоцентр України", її власником є держава Україна в особі Київської міської державної адміністрації, та призначена для експлуатації та обслуговування цілісного майнового комплексу центру і проведення виставкової діяльності, цільове призначення - 03.05: для будівництва та обслуговування закладів культурно-просвітницького обслуговування.
4.9. 14.05.2019 позивач звернувся до відповідача з листом № 14/05/2019/ВМ, в якому просив встановити сервітут площею 4 041,54 га та погодити технічну документацію із землеустрою. До цього листа було додано технічну документацію та проект договору особистого земельного сервітуту.
4.10. Листом від 21.05.2019 відповідач повідомив позивача, що нормами Земельного кодексу України не передбачено підстав для встановлення такого виду особистого земельного сервітуту "для здійснення експлуатації, контролю та нагляду за будівлею" на користь позивача через знаходження на земельній ділянці нежитлового будинку, у зв`язку з чим відповідач відмовив позивачу у встановленні особистого земельного сервітуту та укладенні договору особистого земельного сервітуту щодо земельної ділянки.
4.11. Позивач звернувся до відповідача з листом від 03.12.2019 № 03/12/2019/ВМ, до якого долучив проект договору, в якому просив встановити особистий земельний сервітут на частину земельної ділянки площею 1,0192 га. Листом від 27.12.2019 № 02-11/821 відповідач відмовив в укладенні запропонованого позивачем договору з посиланням на те, що це обмежить права відповідача як землекористувача, та позивачем не підтверджено неможливість користуватись нежитловим будинком без встановлення особистого земельного сервітуту.
4.12. 23.03.2020 позивач звернувся до відповідача листом № 23/03/2020/ВМ з пропозицією укласти договір особистого земельного сервітуту на частину земельної ділянки площею 1,0192 га та погодити відповідну технічну документацію. До цього листа було додано технічну документацію та проект договору особистого земельного сервітуту в редакції від 23.03.2020.
4.13. Проте 10.04.2020 відповідач листом № 02-11/201 відмовив позивачу, посилаючись на відсутність підстав та можливостей для встановлення особистого земельного сервітуту.
4.14. Спір виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання погодженою відповідачем технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:79:392:0010), на яку поширюється право сервітуту на провадження господарської діяльності, експлуатації, контролю та нагляду за об`єктом нерухомого майна, а також визнання договору особистого земельного сервітуту укладеним в редакції, запропонованій позивачем.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "Віді-Мистецтво" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2021 у справі № 910/1487/20, відкрите з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, належить закрити, а касаційну скаргу - залишити без задоволення з огляду на таке.
5.2. Предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги про визнання погодженою технічної документації із землеустрою, визнання договору особистого земельного сервітуту укладеним.
5.3. Відповідно до статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу (частини 1, 2).
5.4. Стаття 99 Земельного кодексу України передбачає види права земельних сервітутів, однак цей перелік не є вичерпним.
5.5. Відповідно до статті 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут) (частина 1). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки (частина 2).
5.6. Сервітут є речовим правом на чуже майно (частина 1 статті 395 Цивільного кодексу України).
Статтею 401 Цивільного кодексу України перебачено, що користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
5.7. Частиною 2 статті 402 Цивільного кодексу України передбачено, що земельний сервітут може бути встановлений, зокрема, договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.
Таким чином, наведені положення законодавства передбачають можливість встановлення сервітуту в добровільному порядку, а в разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
5.8. Відповідно до статті 404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо (частина 1). Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту (частина 2).
Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою його встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.
Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому позивачу слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 325/329/19, від 29.01.2020 у справі № 304/873/16-ц, від 06.06.2018 у справі № 539/1427/16-ц.
5.9. Таким чином, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що обслуговування та використання належного йому майна є неможливим без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.
5.10. Обов`язок щодо обґрунтування площі і меж чужої земельної ділянки, встановлення сервітуту на яку вимагає позивач, а також виготовлення проекту технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки покладається на позивача у спорі про встановлення земельного сервітуту (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 905/798/19).
5.11. Відповідно до частини 11 статті 186 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення позивача з позовом до суду) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, погоджується землевласником та землекористувачем і затверджується особою, яка набуває право суборенди або сервітуту.
Отже, обов`язковою передумовою для отримання права користування чужою земельною ділянкою (сервітут) є погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється сервітут, як з землекористувачем, так і з власником земельної ділянки.
5.12. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції установив таке:
- земельна ділянка, щодо якої позивач просить встановити сервітут, належить до державної власності та знаходиться у постійному користуванні відповідача - НК "Експоцентр України";
- до звернення з позовом до суду, позивач, всупереч вимогам частини 11 статті 186 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та звернення позивача з позовом до суду), не звертався до Київської міської державної адміністрації як органу, уповноваженого здійснювати розпорядження відповідною земельною ділянкою від імені держави, із заявою про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:79:392:0010), на яку поширюється право сервітуту.