ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 927/682/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случа О.В. - головуючого, Волковицької Н.О., Могил С.К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 вересня 2022 року (головуючий - Чорногуз М.Г., судді: Мальченко А.О., Куксов В.В.) у справі
за позовом заступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України
до: (1) Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України і (2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина"
про визнання недійсним договору.
(рух справи у суді касаційної інстанції детально відображений в ухвалах, що приймались Верховним Судом)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Фактичні обставини спору
1. Державне підприємство "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України (далі також ДП "ДГ "Івківці") зареєстроване в якості суб`єкта господарювання 12.05.1992, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 1 054 120 0000 000104.
2. Згідно пунктів 1.1, 1.5, 2.1, 2.1, 3.1, 3.10, 4.18, 8.4 Статуту ДП "ДГ "Івківці", дане підприємство засноване на основі державної власності, перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України (далі також "НААН України"), як органу управління державним майном. ДП "ДГ "Івківці" безпосередньо підпорядковане Миронівському інституту пшениці імені В.М. Ремесла НААН України.
ДП "ДГ "Івківці", як юридична особа, є державним сільськогосподарським підприємством, яке створено з метою організаційно - господарського забезпечення Миронівському інституту пшениці імені В.М. Ремесла НААН України умов для своєчасного та високоякісного проведення наукових досліджень та їх апробації, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння сільськогосподарських культур і саджанців, нових засобів захисту рослин і тварин, штамів мікроорганізмів, вирощування племінного молодняку тварин і птиці, проектування і виготовлення дослідних і макетних зразків нової техніки, тощо. Одним із основних видів діяльності ДП "ДГ "Івківці" є вирощування зернових культур та оптова торгівля зерном.
ДП "ДГ "Івківці" є державним комерційним унітарним підприємством, що діє на основі державної форми власності, як самостійний суб`єкт господарювання.
У відповідності з чинним законодавством і в межах Статуту ДП "ДГ "Івківці" з урахуванням завдань Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла НААН України, якому воно підпорядковане, самостійно вирішує питання своєї господарської діяльності, в т.ч. вступає в договірні відносини з іншими установами, підприємствами і організаціями, набуваючи майнові права і відповідні обов`язки.
Господарське зобов`язання ДП "ДГ "Івківці" щодо вчинення якого є заінтересованість, виноситься на розгляд НААН України для надання згоди на його вчинення, якщо балансова вартість майна або послуг чи сума коштів, що підлягають наданню, відчуженню, отриманню або передачі відповідно до господарського зобов`язання перевищує 10 відсотків вартості активів, за даними останньої річної фінансової звітності підприємства.
ДП "ДГ "Івківці" може з дозволу НААН України та в установленому нею порядку здавати в оренду нерухоме майно та приміщення, які обліковуються на балансі ДП "ДГ "Івківці" і тимчасово не використовуються в науково - дослідних, виробничих та інших господарських цілях, на вигідних для ДП "ДГ "Івківці" умовах на основі укладених договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, керуючись чинним законодавством України про оренду державного майна.
Вироблену продукцію ДП "ДГ "Івківці" може продати іншим підприємствам, організаціям та господарствам незалежно від їх форми власності, а також через торгові біржі, на ринку, через власні магазини та здійснити реалізацію цієї продукції на інших умовах, які не суперечать законодавству.
3. Згідно з Державними актами на право постійного користування землею ІІ-ЧН № 000384 та І-ЧН № 000017 ДП "ДГ "Івківці" надано в постійне користування для вирощування та переробки сільськогосподарської продукції 301,0 га та 4996,9 га землі відповідно.
4. 06.03.2020 між ДП "ДГ "Івківці", як Продавцем, та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (далі також СТОВ "Батьківщина"), як Покупцем, був укладений договір купівлі - продажу майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво № 06/03/2020ІВ (далі також Договір), згідно умов якого (пункти 1.1, 1.2, 2.1, 3.1, 4.1.1, 4.2.1 - 4.2.5, 4.3.1 - 4.3.3, 8.1 - 8.3) Продавець зобов`язався передати, а Покупець прийняти у власність та оплатити майнові права (право володіння, користування та розпорядження) наступними об`єктами незавершеного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Івківецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, а саме: незавершене виробництво пшениці озимої 2020 року в обсязі 650,50 га за ціною 8 583,60 грн за 1 га на загальну суму 5 583 631,80 грн.
Майнові права вважаються переданими з дати підписання акту приймання - передачі.
Розрахунки за цим Договором здійснюються (проводяться) у будь - якій формі, що передбачена чинним законодавством України, протягом 20 календарних днів з моменту отримання від Продавця відповідного рахунку.
Продавець має право на отримання від Покупця оплати встановленої у порядку передбаченому цим Договором чи зменшення кредиторської заборгованості Продавця, що існувала в нього на момент проведення розрахунків за цим Договором, у випадку якщо зобов`язання Покупця з оплати припиняються виключно шляхом взаємозаліку однорідних грошових вимог.
Покупець має право: необмеженого цілодобового доступу до площ земельних угідь, на яких розташовується незавершене виробництво пшениці озимої купівля-продаж якого є предметом цього Договору; отримувати сільськогосподарську продукцію і доходи в результаті виконання технологічних операцій з незавершеним виробництвом пшениці озимої, купівля-продаж якого є предметом цього Договору; як власник розпоряджатися на власний розсуд продукцією і доходами отриманими в процесі виконання цього Договору; як власник незавершеного виробництва пшениці озимої, що знаходиться на площах земельних угідь, що перебувають в користуванні у Продавця, має право у будь-який час і на будь-якій стадії виконання цього Договору залучати за свій рахунок третіх осіб для їх охорони; самостійно визначати технологічні операції та техніку, яку необхідно застосовувати у процесі здійснення цих технологічних операцій для отримання з незавершеного виробництва пшениці озимої, купівля-продаж якого є предметом цього Договору, товарної сільськогосподарської продукції.
Обов`язки Продавця: вказати Покупцеві на місцевості місце розташування незавершеного виробництва пшениці озимої купівля-продаж якого є предметом цього Договору; надати та забезпечити Покупцеві, його працівникам та техніці, чи залученим ним третім особам, необмежений цілодобовий доступ до площ земельних угідь на яких розташовується незавершене виробництво пшениці озимої купівля-продаж якого є предметом цього Договору; не чинити Покупцеві жодних (будь - яких) перешкод (явних чи прихованих) в процесі виконання цього Договору.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2020 року, а в частині виконання сторонами прийнятих на себе за цим Договором зобов`язань - до моменту їх повного виконання Сторонами.
Цей Договір може бути пролонгований (продовжений) сторонами за взаємною згодою на визначений або невизначений строк шляхом складання додаткової угоди до цього Договору, що підписується сторонами.
Продавець усвідомлює, що діяльність Покупця за цим Договором здійснюється у складних економічних умовах та погодних умовах та потребує від Покупця надзвичайно високих витрат на доведення незавершеного виробництва пшениці озимої, купівля-продаж якого є предметом цього Договору, до товарної сільськогосподарської продукції. У зв`язку з цим, Продавець має право вимагати розірвання цього Договору та/або відмовитися від подальшої участі у цьому Договорі, в тому числі через поважну причину, лише після повного завершення Покупцем процесу збирання врожаю.
5. 31.03.2020 між ДП "ДГ "Івківці" та СТОВ "Батьківщина" був підписаний акт приймання - передачі майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво до Договору, згідно якого Продавець передав, а Покупець прийняв у власність майнові права (право володіння, користування та розпорядження) наступними об`єктами незавершеного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Івківецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, а саме: незавершене виробництво пшениці озимої 2020 року в обсязі 650,50 га за ціною 8 583,60 грн за 1 га на загальну суму 5 583 631,80 грн.
Незавершене виробництво пшениці озимої, купівля - продаж якого є предметом цього Договору знаходиться на полях (земельних ділянках) № 1032807 - 237,70 га, № 1032811 - 194,30 га, № 1032813 - 103,60 га, № 1032817 - 117,90 га, загальна площа - 650,50 га, та вказане Продавцем Покупцеві на місцевості.
Узагальнений зміст позовних вимог і підстав позову
6. У липні 2020 року заступник керівника Прилуцької місцевої прокуратури (далі "Прокурор") в інтересах держави в особі НААН України (далі також "Позивач") звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до ДП "ДГ "Івківці" (далі також "Відповідач-1") та СТОВ "Батьківщина" (далі також "Відповідач-2") про визнання недійсним укладеного між Відповідачами Договору.
7. Позовні вимоги Прокурор мотивував тим, що оспорюваний Договір укладено з порушенням вимог Господарського, Цивільного і Земельного кодексів України, зокрема, з підстав того, що він є удаваним, адже вчинений для приховання іншого правочину - договору оренди землі. Прокурор наголошував, що внаслідок укладення оспорюваного правочину ДП "ДГ "Івківці" по суті передало СТОВ "Батьківщина" у користування земельні ділянки державної форми власності, права на розпорядження якими державне підприємство не мало. Прокурор також зазначав, що оспорюваний правочин в розумінні Статуту Відповідача-1 та Господарського кодексу України є значним, а тому мав погоджуватись із органом управління майном ДП "ДГ "Івківці", яким є НААН України, однак такого погодження не було.
8. Наявність підстав для звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі НААН України Прокурор обґрунтовував бездіяльністю Позивача, як уповноваженого органу, що здійснює управління об`єктами державної власності, зокрема, земельними ділянками, які неправомірно передані ДП "ДГ "Івківці" в користування Відповідачу-2. Акцентував, що незважаючи на те, що кожного року ДП "ДГ "Івківці" з порушенням вимог законодавства укладаються аналогічні договори, НААН України жодного разу не вживала заходів цивільно - правового характеру та не зверталась до суду з відповідними позовами про визнання укладених договорів недійсними та більше того, навіть не реагувала на відповідні звернення прокуратури.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
9. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2021 позов задоволено повністю. Визнано недійсним, укладений між Відповідачами Договір.
10. Рішення суду мотивовано доведеністю та обґрунтованістю заявлених Прокурором вимог і підстав позову.
11. За наслідками перегляду цієї справи в апеляційному порядку, постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 рішення місцевого господарського суду скасовано. Позов Прокурора залишено без розгляду.
12. Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що НААН України не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, бездіяльність якого в порядку приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру" могла би бути підставою для представництва Прокурором інтересів держави в суді. Таким чином, у зв`язку із тим, що позовні вимоги Прокурора у цій справі, спрямовані на захист прав та інтересів не держави, а державної установи, то такі вимоги не підлягають розгляду по суті, оскільки Прокурор повноважень на ведення справ за такими вимогами не має.
Касаційна скарга
13. Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду, перший заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а цю справи направити до господарського суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
14. Скаржник стверджує, що постанову апеляційного господарського суду прийнято при неправильному застосуванні приписів статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", пункту 1 частини 1 статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", статті 1, пункту 9 частини 1 статті 3, частини 1 статті 4, статті 8 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", абзацу 2 частини 5 статті 7, частини 1 статті 18 Закону України "Про науково і науково-технічну діяльність", статей 1, 2, 5 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії аграрних наук України, національних галузевих академій наук та статусу їхнього майна", а також з порушенням положень статей 4, 53, 86, 226, 236 Господарського процесуального кодексу України та без урахування висновків Верховного Суду щодо правильного застосування наведених норм матеріального права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20, від 05.04.2018 у справі № 927/544/17, від 24.01.2020 у справі № 807/866/17 та від 29.04.2020 у справі № 826/8950/18.
15. Обґрунтовуючи вказане скаржник пояснює, що в ході розгляду цієї справи Прокурором було належним чином доведено підстави для представництва інтересів держави саме в особі НААН України, наявність у якої владних управлінських функцій щодо земельних ділянок наукових установ закріплено законодавчо. Підкреслює, що аналіз норм Закону України "Про управління об`єктами державної власності", Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії аграрних наук України, національних галузевих академій наук та статусу їхнього майна" та положень Статуту НААН України однозначно свідчить про те, що Позивач є суб`єктом реалізації прав держави, як власника об`єктів державної власності, в тому числі земельних ділянок, які передані в його безстрокове користування, тобто виконує функції держави, як власника цих об`єктів, пов`язані з ефективним використанням та розпорядженням ними в межах, визначених законодавством. Вважає, що в розумінні статті 23 Закону України "Про прокуратуру" НААН України є тим "іншим суб`єктом владних повноважень", бездіяльність якого дає прокурору підстави для звернення до суду в його інтересах.
16. Окремо скаржник також звертає увагу на тому, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду прийнята з урахуванням правового висновку Верховного Суду (щодо неможливості представництва прокурором інтересів держави в суді в особі НААН України) у подібних правовідносинах, який надано у постанові від 16.08.2022 у справі № 927/717/20, і який, на думку скаржника, не враховує усіх особливостей правового статусу НААН України у земельних відносинах та перешкоджає прокуратурі ефективно захищати порушені інтереси держави у подібній категорії справ. За викладено, перший заступник керівника Київської міської прокуратури просить відступити від згаданого висновку Верховного Суду та підтримати позицію заявника касаційної скарги про те, що НААН України є належним позивачем у подібних правовідносинах, а Прокурор має право звертатися до суду в інтересах держави (у випадку їх порушення) в її особі.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції
17. Згідно із частинами 1 - 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
18. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора ОГП, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо дотримання судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
19. Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
20. Згідно із частиною 3 статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
21. У статті 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
22. Відповідно до частини 4 статті 53 зазначеного Кодексу прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
23. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
24. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанову від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
25. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).