ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2022 року
м. Київ
cправа №910/16000/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Крапивної А.М.,
представників учасників справи:
позивача - Хапушевої Л.М.,
відповідача -Хланя В.М., Цицюри В.І.,
розглянувши у закритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2022 (головуючий суддя - Хрипун О.О., судді: Тищенко А.І., Чорногуз М.Г.)
у cправі №910/16000/21
за позовом Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"
до Міністерства оборони України
про стягнення 1431881,70 грн,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст позовних вимог
1.1.Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" (далі - ДП "Житомирський бронетанковий завод") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони) про стягнення 1431881,70 грн фактично понесених витрат на капітальний ремонт техніки за державним контрактом від 22.12.2017 №342/3/5/17/78.
1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладенні державного контракту сторони на підставі висновків філії №637 ВП МОУ від 07.02.2017 за №46 та від 10.02.2017 за №53 04.04.2018 узгодили орієнтовну вартість робіт, проте в період дії договірних відносин та виконання робіт (надання послуг) зазначена ціна зазнала суттєвих змін через зростання вартості складових частин, закупівельних комплектуючих, комунальних тарифів, підвищення розміру мінімальної заробітної плати та ін., про що виконавець повідомив замовника, однак спільного рішення про внесення змін до контракту про новий розмір орієнтовної ціни сторони не досягнули, додаткову угоду не підписали. Як зазначає позивач, актом приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 27.09.2018 №7, з урахуванням протоколу розбіжностей, зафіксовано факт виконання позивачем робіт за державним контрактом на суму 16306375,02 грн, з яких вартість в розмірі 14874493,32 грн прийнята відповідачем та є безспірною, при цьому сума в розмірі 1431881,70 грн є фактичними витратами на виконання капітального ремонту виробів, що підтверджені відповідачем, проте зобов`язання щодо їх оплати відповідач залишив невиконаним.
1.3.Заперечення проти позову мотивовані відсутністю у відповідача зобов`язання щодо оплати перевищення розміру фактичних витрат орієнтовної вартості робіт (послуг), що прямо встановлено п.2.7 державного контракту.
2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1.22.12.2017 Міністерство оборони України (замовник) та ДП "Житомирський бронетанковий завод" (виконавець) уклали державний контракт на виконання робіт за державним оборонним замовленням №342/3/5/17/78 (далі - державний контракт), відповідно до предмету якого виконавець зобов`язався у 2017 - 2018 роках виконати роботи (надати послуги) з капітального ремонту виробів за номенклатурою, етапами, в обсягах та у строки, визначені в календарному плані, а замовник - прийняти та оплатити такі послуги.
2.2.Згідно з п.2.1 державного контракту визначено орієнтовну вартість робіт.
2.3.Пунктом 2.2 державного контракту встановлено, що орієнтовна вартість послуг з ремонту виробів встановлена сторонами на підставі розрахунково-калькуляційних матеріалів (РКМ) визначення орієнтовної ціни ремонту одиниці виробів, складених замовником відповідно до вимог нормативно-правових актів з питань планування, обліку і розрахунку собівартості робіт та з урахуванням висновків філії ПЗ №637 від 07.02.2017 №46 та від 10.02.2017 №53 про рівень орієнтовної ціни разом з аналізом елементів витрат, складених на підставі проведеного розгляду РКМ з визначенням орієнтовної ціни ремонту одиниці виробу для закупівлі послуг за контрактом. Орієнтовна ціна зафіксована у протоколі погодження орієнтовної ціни на надання послуг з ремонту виробу.
2.4.Відповідно до п.2.3 державного контракту орієнтовна вартість послуг за контрактом не може бути перевищена виконавцем, при цьому економічні показники: трудомісткість, відсотки додаткової заробітної плати, загальновиробничі, адміністративні витрати, визначені у РМК, не можуть бути перевищені.
В обґрунтованих випадках при зміні тарифів, цін на матеріали та покупні комплектуючі вироби, інших складових собівартості продукції, у разі, якщо вплив на такі зміни знаходиться поза межами компетенції сторін контракту та обумовлений прийняттям відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, за мотивованим рішенням відповідача, ціна контракту може бути переглянута з метою недопущення зриву виконання контракту та належного забезпечення потреб Збройних Сил України.
Перегляд орієнтовної вартості послуг здійснюється не пізніше ніж за 1 місяць до закінчення терміну надання послуг на підставі письмового звернення однієї із сторін.
Перегляд орієнтовної вартості послуг здійснюється відповідно до спільного рішення, яке затверджується сторонами на підставі висновку філії ПЗ №637, складеного за результатами перевірки та аналізу РКМ щодо фактичних та очікуваних витрат. Очікувані витрати не повинні перевищувати 20 % від загальної вартості за контрактом.
2.5.У п.2.4 державного контракту сторони узгодили, що замовник оплачує вартість послуг за договірною ціною, встановленою сторонами та зафіксованою у протоколі погодження договірної ціни на вартість послуг за державним оборонним замовленням. Рівень договірної ціни на вартість послуг перевіряються філією ПЗ №637 шляхом аналізу собівартості продукції, первинних та зведених документів бухгалтерського обліку виконавця, трудомісткості її виготовлення та розгляду РКМ виконавця, складених на підставі фактичних витрат, понесених ним у процесі виконання контракту, зі складанням та наданням замовнику відповідного висновку щодо рівня договірної ціни послуг.
2.6.Відповідно до п.2.6 державного контракту для встановлення договірної ціни наданих послуг виконавець у строк не пізніше ніж за 20 календарних днів до дати поставки виробів, разом з повідомленням замовника про готовність про передачу виробів, надає філії ПЗ №637 повний комплект РКМ щодо рівня договірної ціни, складених на підставі фактичних витрат та обґрунтованих розрахунків фактичних витрат ( у тому числі витрат співвиконавців).
Представництво замовника, не пізніше ніж за 10 днів до кінцевого терміну надання послуг, надає замовнику перевірені та завізовані РКМ щодо рівня договірної (фактичної) ціни наданих послуг та висновок.
2.7.Положеннями п.2.7 державного контракту передбачено, що у разі коли фактичні витрати виконавця на надання послуг перевищують її орієнтовну вартість, замовник не зобов`язаний оплачувати таке перевищення.
2.8.Відповідно до п.11.3 зміни до контракту можуть бути внесені за взаємною згодою сторін шляхом оформлення додаткової угоди до контракту.
2.9.Контракт набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018, але в частині виконання сторонами зобов`язань - до повного їх виконання (п.11.1 державного контракту).
2.10.Оскільки визначена при укладенні державного контракту на підставі висновку філії ПЗ №637 (2017) орієнтовна ціна зазнала суттєвих змін через зростання вартості складових послуг, закупівельних комплектуючих, комунальних тарифів, підвищення за понад 10 місяців, враховуючи положення пункту 2.3 державного контракту, з метою необхідності визначення нової орієнтовної ціни договору та ініціювання прийняття спільного рішення шляхом укладення додаткової угоди, позивач направив на адресу відповідача листи від 14.06.2018 за вих. №01-11/1737, від 25.07.2018 за вих. №01-11/2225, однак останній жодних заходів щодо прийняття спільного рішення та підписання додаткової угоди не вжив, відповідні зміни до державного контракту внесені не були, за актом приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 27.09.2018 №7 роботи виконані позивачем та передані відповідачу на загальну суму 16306375,02 грн з ПДВ, з яких вартість 14874493,32 грн прийнята відповідачем з урахуванням протоколу розбіжностей та є безспірною, сума 1431881,70 грн є фактичними витратами на виконання капітального ремонту виробів, що підтверджені відповідачем, проте зобов`язання щодо їх оплати відповідач не виконав.
3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1.Господарський суд міста Києва рішенням від 21.12.2021 у справі №910/16000/21 у задоволенні позовних вимог відмовив в повному обсязі.
3.2.Рішення місцевого господарського суду мотивоване ненаданням суду доказів затвердження сторонами спільного рішення про збільшення орієнтовної вартості виконаних робіт (наданих послуг) як після укладення державного контракту, так і до прийняття робіт за вказаним актом, у зв`язку з чим суд вважав, що зміна ціни робіт та, відповідно, розміру фактичних витрат виконавця через зростання вартості складових частин, закупівельних комплектуючих, комунальних тарифів, підвищення розміру мінімальної заробітної плати та ін., що, за доводами позивача, зумовило додаткове понесення фактичних витрат на спірну суму, без коригування збільшення вартості робіт на зазначену суму в порядку, передбаченому умовами цього державного контракту, не покладає на замовника обов`язку їх оплати, а отже відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача коштів в сумі 1431881,70 грн, яка є різницею між фактичними витратами виконавця на ремонт та орієнтовною вартістю, визначеною в протоколі погодження орієнтовної ціни.
3.3.Північний апеляційний господарський суд постановою від 08.09.2022 у справі №910/16000/21 рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 скасував, прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив.
3.4.Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що п.2.2 державного контракту була встановлена орієнтовна вартість виконання робіт (надання послуг) з ремонту виробів на підставі розрахунково-калькуляційних матеріалів з урахуванням висновків філії ПЗ №637 від 10.02.2017 №53 та від 07.02.2017 №46, у зв`язку з чим у позивача була відсутня можливість заздалегідь, більше ніж за 10 місяців, передбачити зростання рівня фактичних затрат. Оскільки ремонт виробів завершено, вироби передано Збройним силам України, факт виконання ремонту техніки на суму 1431881,70 грн не заперечується сторонами, а акт приймання виконаних робіт є належним доказом визначення вартості робіт за державним контрактом, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 1431881,70 грн фактичних витрат на капітальний ремонт виробів.
4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування
4.1.Міноборони звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2022 у справі №910/16000/21 скасувати повністю, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 залишити в силі.
4.2.Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження вищезазначеного судового рішення, посилається на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у подібних правовідносинах у розумінні стягнення фактичних витрат виконавця, які перевищують договірну (орієнтовну) ціну державного контракту на виконання капітального ремонту озброєння за державним оборонним замовленням, в умовах особливого періоду (не в мирний час) та стягнення таких позадоговірних витрат з Міноборони в умовах правового режиму воєнного стану. Скаржник також зауважує про неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 09.06.2022 у справі №910/8425/19, щодо важливості та пріоритетності забезпечення через Міноборони Збройних Сил України коштами на їх потреби для відбиття збройної агресії російської федерації в умовах правового режиму воєнного стану (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).
4.3.За твердженнями скаржника, для правильності застосування судами положень статті 526 ЦК України, існує необхідність у формуванні правового висновку, за яким недопустимим є стягнення з Міноборони в умовах особливого періоду та збройної агресії російської федерації проти України фактичних витрат виконавця, які перевищують договірну (орієнтовну) ціну державного контракту за державним оборонним замовленням, пунктом 2.7 якого передбачено, що у разі коли фактичні витрати виконавця на виконання робіт (надання послуг) перевищують її орієнтовну вартість, замовник не зобов`язаний оплачувати таке перевищення, у взаємозв`язку з пунктом 2.3 державного контракту, відповідно до якого в обґрунтованих випадках при зміні тарифів, цін на матеріали та покупні комплектуючи вироби, інших складових собівартості продукції, у разі якщо вплив на такі зміни знаходиться поза межами компетенції сторін державного контракту та обумовлений прийняттям відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, за вмотивованим рішенням замовника, як виключення, ціна державного контракту може бути переглянута з метою недопущення зриву виконання державного контракту, та неналежного забезпечення потреб Збройних Сил України.
4.4.Скаржник зазначає, що за умовами державного контракту перегляд його ціни є правом замовника, а не його обов`язком, є виключенням та має бути вмотивованим. При цьому, чітко визначає, що у Міноборони відсутній обов`язок сплачувати фактичні (власні) витрати виконавця, які перевищують договірну (орієнтовну, загальну) ціну контракту, та по суті є особистими витратами виконавця, його підприємницьким ризиком.
4.5.Скаржник вважає, що на момент укладення спірного державного контракту позивач чітко розумів та усвідомлював його істотні умови, у тому числі ціну контракту, у зв`язку з чим виконавець як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, мав розумно оцінити цю обставину, зокрема підвищення на ринку цін на продукцію, підвищення комунальних тарифів, а також підвищення розміру мінімальної заробітної плати, з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання відповідно до закладеної у контракті договірної ціни.
4.6.На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що виконавець звернувся до Міноборони щодо необхідності перегляду орієнтовної вартості виконаних робіт (наданих послуг) вже у лютому 2018, тобто через півтора місяці після укладення державного контракту від 22.12.2017 №342/3/5/17/78, коли істотне зростання вартості матеріалу після укладення державного контракту, в розумінні приписів частини п`ятої статті 844 ЦК України, не могло відбутись в силу незначного проміжку часу, який минув з моменту укладення контракту.
4.7.Крім цього, апеляційний суд безпідставно не врахував, що Міноборони не могло відмовитись від виконання робіт через збільшення кошторису виконавцем, зважаючи на важливість державного оборонного замовлення в умовах особливого періоду, а також того, що оскільки відповідні вироби були відремонтовані якісно та в повному обсязі (без виявлених недоліків), Міноборони в силу пункту 1.1 державного контракту не мало підстав не підписувати акт приймання виконаних робіт (наданих послуг). Відповідний акт був підписаний з урахуванням протоколу розбіжностей лише через незгоду з вартістю виконаних робіт (наданих послуг), яка суперечила контрактній ціні.
4.8.Невиконання умов державного контракту, на переконання скаржника, впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому та на репутацію Міноборони.
4.9.ДП "Житомирський бронетанковий завод" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
4.10.За твердженнями позивача, враховуючи своєчасне повідомлення замовника про необхідність перегляду орієнтовної ціни через зростання вартості складових послуг, закупівельних комплектуючих, комунальних тарифів, підвищення розміру мінімальної заробітної плати та ін., її обґрунтованість, відсутність відмови замовника від збільшення кошторису та прийняття виконаних робіт згідно з актом приймання виконаних робіт без будь-яких зауважень, суд апеляційної інстанції постановив законне та обґрунтоване рішення про стягнення спірних коштів на користь позивача.
4.11.При цьому, оскільки у виконавця була відсутня можливість заздалегідь, більше ніж за 10 місяців спрогнозувати зростання цін, позивач вважає недоречними доводи скаржника, що понесені фактичні витрати є підприємницьким ризиком з огляду на те, що виконавець мав розумно оцінити, зокрема, підвищення на ринку цін на продукцію, підвищення комунальних тарифів та розміру мінімальної заробітної плати.