Постанова
Іменем України
21 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 522/970/19
провадження № 61-9912 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси, військова частина
НОМЕР_1 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну
скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси на постанову Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який було уточнено, до квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії,
Позовна заява мотивована тим, що 27 липня 1995 року він був направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 Бориспільського гарнізону ( АДРЕСА_1 ). 27 липня
1995 року він звернувся з рапортом до командира військової частини
НОМЕР_2 про зарахування його на квартирний облік для отримання житлової площі у м. Борисполі Київської області у зв`язку з відсутністю власного житла. Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 28 липня
1995 року його, ОСОБА_1, було зараховано до списків військової частини НОМЕР_2 наказом від 27 липня 1995 року № 150 та зараховано на квартирний облік відповідно до протоколу від 10 квітня 1996 року № 5.
24 червня 2006 року його було переведено до м. Одеси для подальшого проходження військової служби.
З метою отримання достовірних даних щодо дати постановки його на квартирний облік він звернувся до військової частини НОМЕР_3, яка є правонаступником військової частини НОМЕР_2, із запитом щодо надання витягу з протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_2 Бориспільського гарнізону про зарахування його на квартирний облік.
28 серпня 2018 року він отримав лист від військової частини НОМЕР_3, відповідно до йому було повідомлено про відсутність у військовій частині
НОМЕР_3 журналу протоколів засідань житлової комісії військової частини
НОМЕР_2 та вказано, що згідно з книги реєстрації військовослужбовців, які були зараховані на квартирний облік при військовій частині НОМЕР_2, він значився за АДРЕСА_2, дата зарахування на квартирний облік 10 квітня 1996 рік, протокол засідання житлової комісії № 5.
Після отримання вказаного листа він звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) з рапортом щодо перенесення дати його зарахування на квартирний облік, а саме з 20 вересня 2006 року на вірну - 10 квітня 1996 року.
Відповідно до витягу з протоколу № 10 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 31 жовтня 2018 року йому було відмовлено
у перенесені дати зарахування на квартирний облік з 20 вересня
2006 року на 10 квітня 1996 року у зв`язку з відсутністю первинних документів відповідно до "Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей житловими приміщеннями", затвердженої Наказом Міністерства оборони України
від 30 листопада 2011 року № 737.
Вважаючи, що відмова у перенесені дати його зарахування на квартирний облік є незаконною, він звернувся до суду із позовом, в якому просив:
- визнати за ним право на зарахування на квартирний облік з 10 квітня 1996 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 та квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси перенести дату зарахування його на квартирний облік на дату - 10 квітня 1996 року;
- внести відповідні зміни в облікові документи щодо квартирної черги на отримання житла з урахуванням нової дати зарахування на квартирний облік.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 листопада
2019 року у складі судді Домусчі Л. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що права позивача порушені, але йому про зарахування на квартирний облік у м. Одесі саме датою
20 вересня 2006 року було відомо ще у 2006 році. Заперечень щодо цього він ні до квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, ні до військової частини НОМЕР_1 не заявляв, а звернувся до суду з цим позовом лише
у січні 2019 року, а тому пропустив строк позовної давності у три роки, про застосування якого заявив відповідач.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2019 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право на зарахування на квартирний облік
з 10 квітня 1996 року.
Зобов`язано житлову комісію військової частини НОМЕР_1 та квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси перенести дату зарахування на квартирний облік ОСОБА_1 на дату 10 квітня 1996 року та внести відповідні зміни
в облікові документи щодо квартирної черги на отримання житла з урахуванням нової дати зарахування на квартирний облік.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 лише після отримання відмови (протокол засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 31 жовтня 2018 року № 10) про перенесення дати зарахування його на квартирний облік, скористувавшись своїм правом досудового врегулювання спору, звернувся до суду із цим позовом, а тому строк позовної давності ним не пропущено.
Щодо суті спору, то суд апеляційної інстанції виходив із того, що пунктом 12 Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 03 лютого 1995 року, чинного на час переведення у 2006 році ОСОБА_1 до нового місця служби - м. Одеси, та Інструкції про організацію забезпечення
і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженого наказом Міністра оборони України
від 06 жовтня 2006 року № 577, чинної на час постановки позивача на квартирний облік у військовій частині НОМЕР_1 у 2006 році, встановлено, що при переміщенні військовослужбовця до нового місця служби облікова (квартирна) справа направляються командиром військової частини до нового місця служби військовослужбовця разом з особовою справою або запитується командиром військової частини за попереднім місцем служби військовослужбовця.
Доказів того, що особова справа ОСОБА_1 була направлена з попереднього місця його служби до нового місця служби ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції надано не було. Подання позивачем облікової справи до заяви про прийняття на квартирний облік
у військовій частині НОМЕР_1 законодавством на передбачено. Зберігання облікової (квартирної) справи ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_2 здійснювалося відповідними посадовими особами, а отже, позивач не може нести негативні наслідки у зв`язку із відсутністю зазначеної справи.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року витребувано у квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси та військової частини
НОМЕР_1 належним чином завірену копію облікової (квартирної) справи військовослужбовця ОСОБА_1 . Визначено строк виконання ухвали
у два тижні з моменту отримання копії ухвали суду апеляційної інстанції. Вищезазначену ухвалу апеляційного суду квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси отримав 06 листопада 2021 року, а військова частини НОМЕР_1 -
09 листопада 2021 року. Однак жодних документів на виконання ухвали апеляційного суду не надано, хоча апеляційним судом двічі було застосовано до відповідачів заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.
За таких обставин суд апеляційної інстанції визнав дату постановлення на квартирний облік ОСОБА_1 саме 10 квітня 1996 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, а рішення районного суду залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2022 року клопотання квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси про поновлення строку
на касаційне оскарження судового рішення задоволено. Поновлено квартирно-експлуатаційному відділу м. Одеси строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 07 жовтня
2021 року. Відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Приморського районного суду м. Одеси.
У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року справу за позовом ОСОБА_1 до квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси на постанову Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про задоволення позову, оскільки не врахував доводів квартирно-експлуатаційного відділу
м. Одеси та військової частини НОМЕР_1 про те, що позивачем не було надано оригіналу протоколу військової частини НОМЕР_2 від 10 квітня 1996 року № 5 про зарахування його на квартирний облік. Зазначене й стало підставою для відмови позивачу у перенесені дати його зарахування на квартирний облік з 20 вересня 2006 року на 10 квітня 1996 року, оскільки без первинних документів, а саме облікової справи, довідки про перебування на квартирному обліку, перенесення дати зарахування на квартирний облік
є неможливим та безпідставним.
Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на те, що про зарахування на квартирний облік у м. Одесі саме датою 20 вересня 2006 року ОСОБА_1 було відомо ще у 2006 році, проте із позовом до суду він звернувся
лише у січні 2019 року, а тому пропустив строк позовної давності, про застосування якого заявив відповідач.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27 липня 1995 року ОСОБА_1 був направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 Бориспільського гарнізону ( АДРЕСА_1 ). 27 липня 1995 року він звернувся
з рапортом до командира військової частини НОМЕР_2 про зарахування його на квартирний облік для отримання житлової площі у м. Борисполі у зв`язку з відсутністю власного житла.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 28 липня
1995 року ОСОБА_1 було зараховано до списків військової частини
НОМЕР_2 наказом від 27 липня 1995 року № 150 та зараховано на квартирний облік відповідно до протоколу від 10 квітня 1996 року № 5.
24 червня 2006 року ОСОБА_1 було переведено до м. Одеси для подальшого проходження військової служби.
30 жовтня 2006 року ОСОБА_1 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_4 та взятий на квартирний облік у м. Одесі
з 20 вересня 2006 року.
Для отримання достовірних даних щодо постановки ОСОБА_1 на квартирний облік, останній звернувся із запитами до військової частини
НОМЕР_3, яка є правонаступником військової частини НОМЕР_2, щодо надання витягу з протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_2 про зарахування його на квартирний облік.
28 серпня 2018 року ОСОБА_1 отримав повідомлення командира військової частини НОМЕР_3 про те, що відсутній журнал протоколів житлової комісії військової частини НОМЕР_2 та вказано, що згідно з книги реєстрації військовослужбовців, які були зараховані на квартирний облік при військовій частині НОМЕР_2, ОСОБА_1 значився за номером 250, дата зарахування на квартирний облік 10 квітня 1996 року, протокол засідання житлової комісії № 5.
Протоколом засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1
від 31 жовтня 2018 року № 10 ОСОБА_1 відмовлено у перенесенні дати зарахування на квартирний облік з 20 вересня 2006 року на 10 квітня
1996 року у зв`язку з відсутністю у наявності первинних документів.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Стаття 124 Конституції України визначає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до частини першої статті 125 Конституції України судоустрій
в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист
є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.