Постанова
Іменем України
21 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 755/13072/20
провадження № 61-9676св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом)- ОСОБА_1, який діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2,
відповідач (позивач за зустрічним позовом)- ОСОБА_3,
відповідачі (треті особи за зустрічним позовом): ОСОБА_4, ОСОБА_5,
третя особа за первісним та за зустрічним позовами- Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду
м. Києва від 23 листопада 2021 року у складі судді Чех Н. А. та постанову Київського апеляційного суду від 14 липня 2022 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
У вересні 2020 року ОСОБА_1 у власних інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, про встановлення порядку користування житловим приміщенням.
Позовну заяву мотивував тим, що квартира
АДРЕСА_1 на підставі ордера від 17 листопада
1975 року № 1512 року була надана його діду ОСОБА_6 на сім`ю із чотирьох осіб. У спірній квартирі він (позивач) зареєстрований з 1981 року, мати ОСОБА_4 - з 1995 року, батько ОСОБА_5 та сестра
ОСОБА_3 - з 1996 року.
З 2018 року у спірній квартирі також зареєстрована і його неповнолітня донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Договір найму спірної квартири укладено з матір`ю ОСОБА_4 .
Між ним та сестрою ОСОБА_3 склалися неприязні стосунки. Восени 2018 року він випадково дізнався, що у провадженні Дніпровського районного суду міста Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_3 та батьків до нього про визнанняйого таким, щовтратив право користування спірною квартирою, і зняття з реєстраційного обліку. При з`ясуванні питання щодо вказаного позову батьки повідомили, що вони жодного позову не подавали, підписували надані їм ОСОБА_3 документи, яка запевнила, що це необхідно для отримання субсидії, а також ними підписано довіреності на ОСОБА_3 і сторонню особу, оскільки
за словами ОСОБА_3 це необхідно для можливості отримувати пенсію та рецепти на ліки.
Надалі батьки ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) скасували три довіреностіта подали заяву про відмову від своїх позовних вимог у справі про визнання його таким, що втратив право на користування жилим приміщенням.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 05 червня
2019 року у справі № 755/13083/18 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до нього про визнаннятаким, щовтратив право користування квартирою. Це рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося.
ОСОБА_3 вчиняє дії щодо складення актів про його непроживання
успірній квартирі, які надає для підпису сусідам, з якими вона перебуває
у дружніх стосунках.
Позивач зазначив, що він проживає у спірній квартирі, має окрему кімнату,
у якій знаходяться його речі, зробив ремонт, замінив вікна, купує батькам продукти, ліки та дає кошти на сплату комунальних послуг за квартиру.
Спірна квартира має житлову площу 44,0 кв.м, загальна площа (без лоджії) 66,5 кв. м, загальна площею з лоджією 67,9 кв. м, має три кімнати житловими площами 14,0 кв. м, 14,0 кв. м (з лоджією), 16,0 кв. м. У спірній квартирі зареєстровано п`ять осіб: він, його неповнолітня донька, батьки та сестра. Частка, що належить кожному в користуванні, становить 8,80 кв. м, тобто він з неповнолітньою донькою має право користування площею
17,6 кв.м. Більшою кімнатою бажає поступитися батькам, а собі просить виділити кімнату площею 14,0 кв.м без лоджії, сестрі( ОСОБА_3 )- кімнату площею 14,0 кв. м з лоджією.
Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просив суд встановити порядок користування квартирою
АДРЕСА_1, житловою площею 44,0 кв. м, загальною площею без лоджії
66,5 кв. м, загальною площею з лоджією 67,9 кв. м, а саме: виділити
у користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житлову кімнату площею
14,0 кв. м без лоджії; виділити у користування ОСОБА_4 та
ОСОБА_5 житлову кімнату площею 16,0 кв. м; виділити
у користування ОСОБА_3 житлову кімнату площею 14,0 кв. м з лоджією. Місця загального користування: кухню площею 8,1 кв. м, коридор площею 11,6 кв. м., ванну кімнату площею 2,0 кв. м, туалет площею 0,8 кв. м, кладову площею 1,37 кв. м, залишити у спільному користуванні.
У квітні 2020 року ОСОБА_3 пред`явила зустрічний позов до
ОСОБА_1, який діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Служба
у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Зустрічну позовну заяву мотивувала тим, що ОСОБА_1 не проживає
успірній квартирі з 2003 року, за комунальні послуги не сплачує. У квартирі склався конкретний порядок користування, який не передбачає проживання ОСОБА_1 . Вона вже зверталася до суду із позовом про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування, однак судом було відмовлено у задоволенні позовних вимог у зв`язку з відсутністю належних доказівнепроживання відповідача у квартирі понад визначені законом строки. Після вирішення зазначеного судового спору ОСОБА_1 не почав мешкати у спірній квартирі. Жодної з кімнат в квартирі не займає.
Спірна квартира не приватизована і ОСОБА_1 переслідує мету отримати конкретну житлову площу у своє користування для набуття в подальшому на неї права власності. Зазначає, що має докази непроживання відповідача у спірній квартирі.
Посилаючись на зазначні обставини, ОСОБА_3 просила суд визнати ОСОБА_1 та його малолітню доньку ОСОБА_2 такими, що втратили право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1, та зняти їх з реєстраційного обліку у вказаному житлі.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року зустрічний позов ОСОБА_3 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 .
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від14 липня 2022 року, позовну заяву ОСОБА_1, який діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, про встановлення порядку користування житловим приміщенням задоволено.
Встановлено порядок користування квартирою
АДРЕСА_1, житловою площею 44,0 кв. м, загальною площею без лоджії 66,5 кв. м (загальною площею з лоджією
67,9 кв. м), а саме: виділено у користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житлову кімнату площею 14,0 кв. м без лоджії; виділено у користування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 житлову кімнату площею 16,0 кв. м; виділено у користування ОСОБА_3 житлову кімнату площею 14,0 кв. м
з лоджією. Місця загального користування залишено у спільному користуванні.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що вимога первісного позову ОСОБА_1 про встановлення порядку користування спірною квартирою підлягає задоволенню. Виділ
у користування батьків окремої, найбільшої за площею кімнати - 16,0 кв. м, ОСОБА_3 - кімнати площею 14,0 кв. м з лоджією, ОСОБА_1
з дитиною - 14,0 кв. м без лоджії, є таким варіантом, що не порушує нічиїх прав і законних інтересів, і враховує інтереси усіх осіб, які зареєстровані та проживають у квартирі.
При такому розподілі кімнат суд врахував загальну площу квартири,
її житлову площу, кількість зареєстрованих осіб, частки, що припадають
у користування кожній особі (44,0 кв. м : на 5 осіб = 8,8 кв. м). Врахував і те, що усі зареєстровані у спірній квартирі особи мають рівні права на користування цією квартирою, що квартира трикімнатна, усі кімнати
є окремими та ізольованими.
Відмовляючи у задоволенні вимог зустрічного позову про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того,
що ОСОБА_3 не надала належних, достатніх і достовірних доказів щодо непроживання ОСОБА_1 і його неповнолітньої дитини у спірній квартирі понад шість місяців.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2022 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано із суду першої інстанції.
16 листопада 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема на те, що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі
№ 752/13129/16 (провадження № 61-18611св18).
Суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не встановили всіх обставин у справі та без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові від 07серпня 2019 року у справі № 752/13129/16(провадження № 61-18611св18),не надали правового значення щодо поданого клопотання про зупинення провадження у цій справі до розгляду цивільних справ
№ 755/17169/20 (про визнання ОСОБА_5 обмежено дієздатним
і встановлення над ним піклування) та № 755/17170/20 (про визнання ОСОБА_7 обмежено дієздатною і встановлення над нею піклування), та передчасно вважали наявними підстави до задоволення позовних вимог.
Суд першої інстанції проігнорував зазначене клопотання, не вирішивши його, а суд апеляційної інстанції також залишив цю обставину поза увагою.
Разом з тим суди першої та апеляційної інстанцій на порушення положень пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України залишили поза увагою доводи про те, що цивільні справи № 755/17169/20 і № 755/17170/20 мають безпосереднє відношення до вирішення цієї справи, оскільки розглядається у зв`язку з хронічними психічними захворюваннями ОСОБА_4
і ОСОБА_5 , ці захворювання самі по собі мають значення для вирішення позову про визначення порядку користування житловим приміщенням, в тому числі з точки зору можливості їх спільного проживання в одній кімнаті, а також результат розгляду зазначених справ № 755/17169/20 і №755/17170/20 впливає на процесуальну дієздатність ОСОБА_4 і ОСОБА_5, зокрема на їх можливість самостійно здійснювати і захищати свої права в рамках цієї справи.
Також в обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили принцип змагальності сторін, що призвело до порушення процесуальних прав відповідачів за первісним позовом.
Суди залишили поза увагою та не дослідили тих обставин, що ОСОБА_1 та його донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, фактично проживають за іншою адресою: АДРЕСА_2, разом з дружиною позивача.
Також суди не звернули увагу на те, що рішення про виділення
укористування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, окремої житлової кімнати є незаконним через неправильне застосування судом норм матеріального права, оскільки відповідно до статті 50 ЖК України при наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за дев`ять років, крім подружжя.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У поданому до Верховного Суду відзиві ОСОБА_1 заперечує проти доводів касаційної скарги ОСОБА_3 та просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
У поданому до Верховного Суду відзиві Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації не погодилась з доводами касаційної скарги ОСОБА_3 та просила залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони ухвалені з урахуванням прав і інтересів неповнолітньої дитини.
Відзиви на касаційну скаргу інші учасники справи до Верховного Суду не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Квартира № 284 в будинку АДРЕСА_3 була надана згідно з ордером від 17 листопада 1975 року № 1512 ОСОБА_6 на сім`ю з чотирьох осіб: ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9 та особу, якій видано ордер.
Згідно з викопіюванням з поверхового плану спірна квартира має житлову площу 44,0 кв. м, загальну площу без лоджії - 66,5 кв.м, загальну площу з лоджією - 67,93 кв. м. У квартирі три кімнати, всі кімнати ізольовані, площею 14,0 кв. м без лоджії, 14,0 кв.м з лоджією та 16,0 кв. м.
Згідно з витягом з розпорядження Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 29 березня 2006 року № 440 дозволено
ЖРЕО № 404 змінити договір найму спірної квартири та укласти його
з ОСОБА_4 у зв`язку із смертю квартиронаймача ОСОБА_8 .
ОСОБА_1 зареєстрований у спірній квартирі з 07 травня 1981 року,
має дочку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за цією адресою з 08 листопада 2018 року.
У квартирі також зареєстровані ОСОБА_5 - з 03 вересня 1996 року, ОСОБА_4 - з 03жовтня 1995 року, ОСОБА_3 - з 03 вересня 1996 року.
Квартира не приватизована.
У вересні 2018 року ОСОБА_3 зверталась до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання його таким, що втратив право користування спірною квартирою.
У позовній заяві такі ж вимоги заявлялись від імені ОСОБА_4, ОСОБА_5 та провадження у частині цих вимог закрито ухвалою Дніпровського районного суду міста Києві від 25 січня 2019 року на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України (позивачі відмовились від позовних вимог).
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 05 червня
2019 року (справа № 755/13083/18) відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва", ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зняття з реєстраційного обліку.