Постанова
Іменем України
21 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 756/11351/18
провадження № 61-5511св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_4, на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Коцюрби О. П., Слюсар Т. А.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
Позов мотивований тим, що 08 січня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір позики, який було оформлено розпискою (чеком). Згідно умов вищезазначеного договору позивач передав, а відповідач прийняв в борг грошові кошти в сумі 200 000 євро, які зобов`язався повернути до 11 січня 2016 року. Однак, станом на день подачі позову до суду, відповідач взяті на себе зобов`язання перед позивачем не виконав, борг не повернув, у зв`язку з чим у нього існує заборгованість в сумі 200 000 євро, яку належить повернути зі сплатою 3 % річних у розмірі 15 633 євро.
Позивач просив:
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за чеком (розпискою) від 08 січня 2016 року у розмірі 200 000 євро, 3% річних у розмірі 15 633 євро в гривні згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на день винесення судового рішення;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 05 серпня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою від 08 січня 2016 року у розмірі 200 000 євро, 3% річних у розмірі 15 633 євро та судові витрати у розмірі 8 810 грн.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 19 червня 2020 року скасовано заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 серпня 2019 року.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 01 квітня 2021 рокупозовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою від 08 січня 2016 року у розмірі 200 000 євро та 3% річних у розмірі 15 633 євро.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 8 810 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що станом на день звернення до суду відповідач взяті на себе зобов`язання перед позивачем належним чином не виконав та борг за договором позики від 08 січня 2016 року не повернув, доводи позивача не спростував належними та допустимими доказами. Представник відповідача поставивши під сумнів підпис ОСОБА_2 у розписці та достовірність перекладу розписки, відмовився від проведення почеркознавчої експертизи та не надав доказів на спростування достовірності перекладу розписки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року апеляційну скаргу адвоката Конюшко Д. Б., який діє в інтересах ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 квітня 2021 року скасовано та постановлено нове рішення, за яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заявлених вимог до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 13 215 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що укладений сторонами документ не є фактом укладення договору позики та передачі позикодавцем грошової суми позичальнику.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що наданий переклад документу, на який позивач посилався, як на підставу своїх вимог та який судом першої інстанції покладено в основу судового рішення на підтвердження вимог позивача, суттєво відрізняється за змістом від нотаріально засвідченого документу в перекладі, який надано відповідачем в ході розгляду справи. Розписка, як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів. Будь-яких пояснень щодо перекладу, здійсненого за зверненням відповідача, до суду апеляційної інстанції позивач та його представник не надали.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У червні 2022 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, підписану представником ОСОБА_4 у якій просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року; залишити рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 квітня 2021 року без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник відповідача не спростував той факт, що розписку підписував відповідач. Щодо тверджень представника відповідача про те, що відповідно до розписки кошти зазначені в турецьких лірах та напроти суми коштів поставлені три невідомі символи, а в українському перекладі з`являється слово євро, позивач зазначає, що бланк розписки, є друкованим документом-шаблоном, складений турецькою мовою, у графі для суми позики, валюта позики наперед вказана у турецьких лірах та надруковано їх символ. При цьому під час заповнення документу біля суми позики зазначений символ валюти євро "Є" та додатково розшифровано "еи". Крім того, в іншій частині розписки вказано, що отримано в борг двісті тисяч євро. Зі змісту розписки чітко вбачається, що 11 січня 2016 року є датою саме повернення грошових коштів, а не датою їх отримання. У розписці повністю зрозумілим є те, хто у кого взяв грошові кошти в борг і хто кому їх має повернути. Вказує на те, що зазначення прізвища та ім`я відповідача в графі "Платник", а не "Боржник", на обов`язок відповідача повернути взяті грошові кошти жодним чином не впливає. Твердження відповідача про те, що йому не відомі ТОВ "Дизелькомсервіс" та адреса: м. Київ, вул. Святошинська, 34, є неправдивими, оскільки відповідач був керівником цього підприємства та зазначив цю адресу в розписці, як свою, ТОВ "Дизелькомсервіс" вказав поручителем, а потім закреслив його назву, засвідчивши внесене виправлення своїм підписом. Твердження відповідача, що суд першої інстанції не витребував та не оглянув оригінал розписки спростовуються журналами судових засідань та аудіозаписами судових засідань. Суд апеляційної інстанції в порушення статті 367 ЦПК України прийняв від представника відповідача власний варіант перекладу спірної розписки, за відсутності обґрунтувань, чому він не був поданий до суду першої інстанції. Зазначає, що з постанови суду апеляційної інстанції не зрозуміло, чому суд при ухваленні рішення надав перевагу саме цьому перекладу та вважав його офіційним перекладом. Вказує, з об`єктивних причин ні позивач, ні його представник не змогли взяти участь у судовому розгляді справи в суді апеляційної інстанції, однак, виходячи з принципу рівності сторін, відсутність позивача (його представника) та присутність представника відповідача у судових засіданнях, не має надавати перевагу документам, наданим відповідачем. Суд апеляційної інстанції без будь-якого нормативного обґрунтування та без посилання на відповідний висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, вирішив питання надання пріоритету одному перекладу боргового документу, викладеного іноземною мовою, перед іншим рівноцінним перекладом. Єдиним критерієм, який міг би враховуватись судом під час надання пріоритету одному з перекладів була належна та своєчасна подача цього документу, як доказу відповідно до вимог ЦПК України, а саме, на відповідній стадії процесу. В порушення вимог статті 361 ЦПК України, позивачу та його представнику взагалі не направлялась ухвала про відкриття апеляційного провадження та апеляційна скарга з додатками.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2022 рокукасаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строкна касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року, відкрито касаційне провадження у справі № 756/11351/18, витребувано справу з суду першої інстанції.
У серпні 2022 року матеріали цивільної справи № 756/11351/18 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 01 серпня 2022 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що 08 січня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір позики, на підтвердження якого складена розписка, за якою позивач передав, а відповідач прийняв в борг грошові кошти в сумі 200 000 євро, які зобов`язався повернути до 11 січня 2016 року.
Переклад розписки, текст якої складений на іноземній мові, доданий до позовної заяви, містить: дату виплати "11.01.2016", суму "200 000 євро", № та наступний текст "ця розписка надається на засвідчення того, що до одинадцятого січня 2016 року я отримав від шановного ОСОБА_1 у борг вище вказані грошові кошти в сумі двісті тисяч євро. Я погоджуюсь, що спори, що можуть виникати з даного приводу, будуть вирішуватися в судах міста Конья, мною будуть сплачені відповідні судові витрати, в тому числі гонорар адвоката, а також, що в разі несвоєчасного повернення частини боргу, його решта, буде стягуватись достроково.
Платник:
Ім`я: ОСОБА_2,
паспорт № НОМЕР_1 АДРЕСА_1,
ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_3,
поручитель: ТОВ "Дизелькомсервіс" (закреслено),
адреса: вул. Святошинська, 34,0317, Київ, Україна.
Впорядковано:08.01.2016 восьмого січня 2016 /підпис/".
Переклад розписки здійснений спеціалістом з турецької та англійських мов засвідчений нотаріально, містив: дату "11.01.2016", суму "200.000 турецьких лір", номер № 58 та текст "в обмін на цей вексель одинадцятого січня 2016 року була отримана сума, що вказана вище, у розмірі двохсот тисяч євро, яку я сплачу пану ОСОБА_1 або за його дорученням. Я заздалегідь зобов`язуюсь визнати юрисдикцію судів м. Конья у разі виникнення будь-яких суперечок, а також згоден з тим, що всі судові витрати, включаючи гонорари адвокату, а також, якщо один рахунок не буде сплачено, то інші підлягають сплаті.
Платник:
ім`я та прізвище: ОСОБА_2 .
№ паспорту: НОМЕР_5
АДРЕСА_1
ІПН України: НОМЕР_3
Поручитель :Дизелькомсервіс Лтд
Адреса:34 вул. Святошинська, 03179
Київ, Україна
дата складення
08/01/2016 (шосте січня 2016 р.), підпис"
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2022 року у справі № 357/13488/18 (провадження № 61-758св22) зроблено висновок, що "договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості грошей (стаття 1047 ЦК України)…У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суд від 08 жовтня 2020 року у справі № 194/1126/18 (провадження № 61-6634св20), на яку посилається ОСОБА_2 у касаційній скарзі, зазначено, що "тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Аналіз частини другої статті 1047 ЦК України дозволяє зробити висновок, що розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладення договору позики. По своїй суті розписка позичальника є тільки замінником письмової форми договору позики, оскільки вона підписується тільки позичальником".