Постанова
Іменем України
21 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 752/5744/21
провадження № 61-8335св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дешуніна Сергія Володимировича на постанову Київського апеляційного суду від 27 липня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Андрієнко А. М., Нежури В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування і проживання та про зняття з реєстрації.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 28 листопада 2006 року він є єдиним власником будинку АДРЕСА_1 . З моменту придбання будинку та на час звернення до суду у вказаному будинку ніхто не проживає.
21 лютого 2021 року йому стало відомо, що за адресою належного йому будинку зареєстровано троє невідомих осіб, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 . Відповідачі є його сусідами, які мешкають через два будинки на тій самій вулиці у власному будинку, який не зареєстрований в установленому законом порядку. Під час спілкування з відповідачами, вони підтвердили фактичне їх місце реєстрації в будинку АДРЕСА_1, однак не змогли пояснити підстав реєстрації за вказаною адресою.
Вказував на те, що у добровільному порядку відповідачі відмовляються звертатися до відділу із заявами про зняття їх з реєстрації місця проживання, посилаючись на те, що у них немає іншого місця для реєстрації проживання у місті Києві. Лише ОСОБА_4 у добровільному порядку звернулася з заявою про зняття її з реєстрації.
Зазначав, що відповідачі ніколи не мали права користування спірним будинком, не мали права проживання в ньому і ніколи в ньому не проживали. Вказував на те, що вказані дії відповідачів порушують його право на вільне володіння та розпорядження будинком АДРЕСА_1 .
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив визнати відповідачів такими, що не мають права користування та проживання, та мають бути знятими з реєстрації місця проживання за адресою: будинок АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року, ухваленим у складі судді Машкевич К. В., позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано ОСОБА_2, ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням у будинку АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням у будинку АДРЕСА_1, оскільки відповідачі набули права власності на будинок під літ. "А" по АДРЕСА_1, а встановити підстави реєстрації місця проживання відповідачів у будинку АДРЕСА_1 виявилося неможливим.
Також суд першої інстанції врахував, що фактичне місце проживання відповідачів знаходиться у іншому будинку по АДРЕСА_1, що встановлено рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 лютого 2005 року, яким визнано за відповідачами належні частки у будинку під літ. "А" по АДРЕСА_1 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 27 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що відповідачі є власниками будинку АДРЕСА_1 на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 лютого 2005 року, яким визнано за ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 право власності на 1/3 частини, за кожним, будинку під літ. "А" по АДРЕСА_1 .
Оскільки відповідачі також є власниками будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, на підставі рішення суду, яке є чинним та ніким не оскаржено, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання відповідачів такими, що не мають права користування, проживання та мають бути зняті з реєстрації місця проживання за вказаною адресою не є неефективним способом захисту його порушеного права.
Також апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції, задовольняючи спір шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування будинком, у порушення положень процесуального закону фактично вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_1, який просив суд визнати відповідачів такими, що не мають права користування та проживання, а не такими, що втратили таке право.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції невірно встановив фактичні обставини у справі, висновки суду не відповідають наданим сторонами доказам, суд неправильно застосував норми матеріального права, та, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову в спосіб, який не заявлений відповідачем, та який не відновить його, ймовірно, порушеного права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У серпні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дешунін С. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні його позовних вимог, не врахував такі обставини: різниці у технічних характеристиках будинку позивача (загальною площею 35,7 кв. м, житлова площа 27,3 кв. м) і будинку відповідачів (загальною площею 98,2 кв. м, житловою площею 51,0 кв. м); фактичних обставин набуття у власність позивача його будинку (безперервний перехід права власності від попередніх власників з 2002 року за договорами купівлі-продажу) і набуття у власність будинку через спадкування відповідачами; свідчень позивача про те, що відповідачі не проживали у його будинку, а мали фактичне місце проживання у іншому будинку та свідчень представника відповідачів, в яких не спростовувались і не оспорювалась та обставина, що відповідачі не проживали у будинку позивача; відсутність в органах державної реєстрації, так само як і у відповідачів, документів, на підставі яких відбулась реєстрація місця проживання відповідачів за адресою: АДРЕСА_1 ; довідки № 3, виданої КП "Голосіївприватсервіс" Голосіївської районної в м. Києві Ради за № 5932 від 01 вересня 2006 року, з якої вбачається, що на час придбання позивачем будинку АДРЕСА_1, житловою площею 27,3 кв. м, будь-які інші особи за вказаною адресою не зареєстровані; акта про фактичне не проживання від 15 березня 2021 року, який підписаний сусідами і засвідчений Начальником управління ЖКГ Голосіївської районної державної адміністрації в м. Києві Ткачуком.
Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 638/13030/13-ц (провадження № 61-20713св18), від 27 січня 2021 року у справі № 754/14503/16-ц (провадження № 61-12738св19), від 09 червня 2021 року у справі № 347/1073/19 (провадження № 61-11931св20), від 23 червня 2021 року у справі № 279/2993/19 (провадження № 61-6415св20), від 20 липня 2022 року у справі № 274/5615/19 (провадження № 61-16222св21).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2022 року представник відповідачів ОСОБА_5 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У вересні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 листопада 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу житлового будинку, згідно з умовами якого ОСОБА_1 купив житловий будинок АДРЕСА_1 .
Пунктом 1.2 договору купівлі-продажу передбачено, що відчужуваний житловий будинок належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу від 28 травня 2002 року.
Згідно з пунктом 1.3 договору купівлі-продажу відповідно до довідки-характеристики, що видана Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 07 вересня 2006 року, відчужується житловий будинок дерев`яний обкладений цеглою під літ. А, житловою площею 27,30 кв. м, а також слідуючи будівлі та споруди: погріб під літ. В, вбиральня під літ. Д, № 1-3 спорудження. Нежитлова площа будинку 8,4 кв. м.
Право власності на вказаний житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_1 01 березня 2021 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05 березня 2021 року.
Згідно з довідкою форми № 3, виданої КП "Голосіївприватсервіс" Голосіївської районної в м. Києві Ради від 01 вересня 2006 року № 5932, власником будинку АДРЕСА_1, житловою площею, 27,3 кв. м, є ОСОБА_6, будь-які інші особи за вказаною адресою зареєстрованими не значаться.
Відповідно до реєстраційного посвідчення № 030786 Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, житловий будинок АДРЕСА_1, належить позивачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 28 листопада 2006 року, про що записано в реєстраційну книгу № 271-105, за зареєстрованим №41243 від 27 вересня 2007 року.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 лютого 2005 року у справі № 2-8018/13, яке набрало законної сили, визнано за ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 право власності по 1/3 частини за кожним будинку під літ. "А" по АДРЕСА_1, загальною площею 98,2 кв. м, в тому числі жилої 51,0 кв. м.