Постанова
Іменем України
21 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 307/3693/19
провадження № 61-4980 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Тячівська міська рада Закарпатської області,
третя особа - Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - перший заступник керівника Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі відділу містобудування та архітектури Тячівської міської ради Закарпатської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Готри Т. Ю., Мацунича М. В. від 06 квітня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Тячівської міської ради Закарпатської області, третя особа - Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, в якому просила суд визнати за нею право власності на нерухоме майно, а саме магазин з житловою квартирою та автомийку самообслуговування на 4 пости із загальною
площею 1 051,95 кв. м, розташоване по АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11 листопада 2019 року № 188253456, виданого державним реєстратором відділу державної реєстрації Тячівської міської ради Закарпатської області, вона є власником земельної ділянки площею 0,2371 га, кадастровий номер 2124410100:03:005:0220, що розташована
по АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови. На вказаній земельній ділянці вона самочинно побудувала об`єкт нерухомого майна, а саме магазин з житловою квартирою та автомийку самообслуговування на 4 пости із апаратною.
Відповідно до технічного паспорту до складу будівель і споруд, розташованих за вказаною адресою, входять: магазин з житловою квартирою, автомийка самообслуговування на 4 пости та апаратна, загальною площею 1 051,95 кв. м.
Згідно із висновком про вартість об`єкта оцінки, ринкова вартість вказаногонерухомого майна становить 473 377,50 грн.
Відповідно до звіту обстеження технічного стану магазину з житловою квартирою та автомийка самообслуговування на 4 пости, за результатами технічного обстеження об`єкту, встановлено, що технічний стан конструкцій та будівлі в цілому відноситься до ІІ категорії (задовільний), фактичний стан конструкцій задовольняє та відповідає вимогам міцності та надійності для подальшої експлуатації будівлі за її функціональним призначенням, як будівля магазину з житловою квартирою та автомийка самообслуговування на 4 пости. Однак, право власності на зазначене нерухоме майно за нею не визнано, оскільки вказане нерухоме майно не було введено в експлуатацію у встановленому законом порядку.
Вона зверталася до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатської області з метою введення в експлуатацію вказаного нерухомого майна, однак повідомленням від 07 листопада 2019 року за
№ 320/1007/1.20/2/19 їй було відмовлено у цьому з тих підстав, що відсутні умови для введення в експлуатацію об`єкта нерухомого майна. Крім того, постановою головного інспектора будівельного нагляду управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області від 11 листопада 2019 року № 116/1007 її було притягнуто до відповідальності за будівництво магазину з житловою квартирою та автомийки самообслуговування без документів, що дають право на виконання будівельних робіт, у вигляді штрафу у сумі 8 500 грн, які вона сплатила до державного бюджету.
Позивач указувала, що самочинно побудований нею магазин з житловою квартирою таавтомийка самообслуговування на 4 пости розташовані на її власній земельній ділянці, не порушують прав та інтересів третіх осіб, не суперечать правилам забудови населеного пункту та вимогам містобудівної документації, відповідають вимогам правил пожежної безпеки, що також підтверджено довідкою Тячівського районного відділу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуаційв Закарпатській області від 25 листопада 2019 року № 01/384.
Ураховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просила суд її позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області у складі судді Сойми М. М. від 23 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на нерухоме майно, а саме магазин з житловою квартирою, автомийку самообслуговування на 4 пости та апаратну, загальною площею 1 051,95 кв.м, що розташоване за адресою:
АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позовні вимоги про визнання права власності на спірне нерухоме майно, районний суд застосував правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328 цс 15 та роз`яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 "Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)".
Суд прийняв визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання відповідає вимогам чинного законодавства, інтересам сторін по справі, не суперечить правам та інтересам інших осіб.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 06 квітня 2022 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі відділу містобудування та архітектури Тячівської міської ради Закарпатської області задоволено. Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області
від 23 грудня 2019 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірний об`єкт є самочинно збудованим нерухомим майном комерційного призначення, будівництво якого розпочато без належного договору, без затвердженого проекту, без отримання сертифікату (декларації) про введення його в експлуатацію. При цьому особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває право власності на нього (частина друга статті 376 ЦК України).
Суд зазначив, що декларація про готовність спірного об`єкта до експлуатації органом державного архітектурно-будівельного контролю не розглядалася та рішення про її реєстрацію або повернення не приймалося, а лише на звернення позивача Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатської області подало роз`яснення позивачу, що будівництво спірного об`єкта здійснено без повідомлення про початок будівельних робіт і буде відмовлено у реєстрації про готовність об`єкта до експлуатації, а такі дії позивачем не оскаржувалися. При цьому, технічний паспорт не є документом дозвільного характеру, на підставі якого розпочинається будівництво чи вводиться об`єкт в експлуатацію, а є лише результатом комплексу робіт щодо обмірювання уже збудованого об`єкта нерухомого майна з визначення його складу, а звіт про проведення технічного обстеження від 23 вересня
2019 року не є тим допустимим доказом дотримання будівельних, санітарних, протипожежних норм, стандартів і правил, відповідності розробленій та затвердженій в установленому законодавством порядку проектній документації стосовно даного об`єкта будівництва та врахування вимог безпечності об`єкта з огляду на передбачуваний характер його експлуатації,
а відповідна судова будівельно-технічна експертиза судом не проводилася.
Суд вказав, що Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області як уповноважений орган у сфері державного архітектурно-будівельного контролю мало статус третьої особи у даній справі,
а повинно було бути залучено до участі у справі у якості відповідача або співвідповідача, так як вирішує питання про прийняття декларації самочинно збудованого об`єкта, на яке може бути визнано право власності за рішенням суду. Суд першої інстанції цю обставину не взяв до уваги, що вплинуло на процесуальний статус сторони. При цьому, визнання судом першої інстанції за позивачем права власності на самочинно збудоване майно з порушенням порядку введення об`єкта нерухомого майна в експлуатацію, позбавляє Тячівську міську раду, як орган місцевого самоврядування, отримати від замовника будівництва пайовий внесок, передбачений статтею 40 Закону України "Про регулюванням містобудівної діяльності", оскільки такий обчислюється та сплачується замовником будівництва на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації.
Крім того, суд зазначив, що прокурор, подаючи апеляційну скаргу діяв в межах своїх повноважень, передбачених Конституцією України та Закону України "Про прокуратуру", оскільки було порушено інтереси держави щодо порядку набуття права власності на майно та безпечність існування самочинного будівництва без належних документів на експлуатації приміщень, усупереч нормам закону, які несуть потенційну загрозу життю та здоров`ю громадян.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Закарпатського апеляційного суду від 06 квітня
2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Закарпатського апеляційного суду від 06 квітня 2022 року скасувати, рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 грудня
2019 року залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 15 червня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, запропоновано заявнику надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
У наданий судом строк ОСОБА_1 надіслала матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме докази сплати судового збору.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 307/3693/19 із Тячівського районного суду Закарпатської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У липні2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми права, не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року
у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104 цс 19), від 15 січня 2020 року
у справі № 698/119/18 (провадження № 14-350 цс 19), від 11 лютого 2020 року
у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157 гс 19), від 26 травня 2020 року
у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194 гс 19) щодо здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, а також не враховано відповідних рішень Конституційного Суду України щодо повноважень прокурора на представництво інтересів держави.
Зазначає, що прокурор ні в апеляційній скарзі, ні протягом апеляційного розгляду справи не обґрунтував наявності визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі відділу містобудування та архітектури Тячівської міської ради в суді. Зокрема, прокурор не довів, у чому полягає порушення інтересів держави в особі зазначеного органу, а також що зазначений компетентний орган, не здійснює своїх повноважень щодо захисту інтересів держави.
Вказує, що до функцій та прав відділу містобудування та архітектури Тячівської міської ради не входить питання погодження прийняття об`єктів в експлуатацію, а також будь-які функції щодо контролю за самочинним будівництвом, тому відсутні підстави для висновку про ймовірний вплив на права чи інтереси держави в особі відділу містобудування та архітектури Тячівської міської ради рішення суду про визнання права власності на самочинно побудовані об`єкти нерухомого майна. При цьому, відділ містобудування та архітектури Тячівської міської ради не є органом, який має повноваження та виконує функції державного архітектурно-будівельного контролю та/або нагляду, прийняття об`єктів будівництва в експлуатацію, відмова в цьому і подібні. Твердження прокурора в апеляційній скарзі та висновки апеляційного суду про те, що відділ містобудування та архітектури має повноваження із "забезпечення дотримання законодавства у сфері містобудування та архітектури, державних стандартів, норм і правил забудови населених пунктів, затвердженої містобудівної документації" є безпідставними, оскільки на відділ містобудування такі повноваження не покладені, так як такі належать державним органам, які здійснюють державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд.
Спір, що виник у даній справі, не є спором про право цивільне,
в якому відповідачем є відділ містобудування та архітектури Тячівської міської ради, спір не стосується цивільних прав і обов`язків відділу містобудування та архітектури Тячівської міської ради, прав та обов`язків відділу як уповноваженого органу містобудування та архітектури в контексті вимоги про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, тому прокурор, діючи в інтересах держави в особі відділу містобудування та архітектури Тячівської міської ради, не довів наявності в нього права на апеляційне оскарження рішення районного суду.
Апеляційним судом не доведено порушення будь-якого майнового права чи інтересу держави в особі відділу містобудування та архітектури Тячівської міської ради рішенням районного суду у цій справі, настання негативних наслідків такого порушення для держави в особі зазначеного органу.
Зазначає, що нею було набуто у встановленому порядку право власності на земельну ділянку, на якій нею здійснено самочинне будівництво, під уже збудоване нерухоме майно, що відповідає положенням статті 376 ЦК України, а суд апеляційної інстанції вирішив справу без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06 березня 2018 року у справі № 2-3614/08 (провадження № 61 - 866 св 18), від 07 лютого 2019 року у справі № 452/2872/15 (провадження № 61-13284 св 18) щодо застосування
статті 376 ЦК України.
З огляду на неможливість введення в експлуатацію побудованого нею об`єкта нерухомого майна у порядку, передбаченому Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", іншого шляху для оформлення права власності на побудований об`єкт, ніж з використанням правового механізму, передбаченого статтею 376 ЦК України, для неї не існувало на час звернення до суду першої інстанції і не існує на даний час.
Крім того, судом апеляційної інстанції не враховано, що прийняття в експлуатацію побудованого нею об`єкта нерухомого майна відповідно до декларації, зареєстровано у встановленому законом порядку управлінням
Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, та здійснена реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна за нею у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та не взято до уваги звіт технічного обстеження, складеного експертом з технічного обстеження будівель і споруд ОСОБА_2, який є сертифікованим експертом,
а посилання апеляційного суду на те, що судова будівельно-технічна експертиза не проводилася, не може бути підставою для відмови у позові, так як призначення експертизи у даній справі не є обов`язковим відповідно до
статті 105 ЦПК України. Факт непроведення судової будівельно-технічної експертизи не свідчить про недотримання нею при будівництві об`єкта нерухомого майна норм та правил у сфері будівництва, наявність потенційної загрози життю, здоров`ю громадян.
Суд не взяв до уваги надані до відзиву на апеляційну скаргу докази про сплату пайового внеску на рахунок міської ради.
Крім цього, справу було розглянуто апеляційним судом у відсутності її та її представника - адвоката Рішка П. М., чим було порушено процесуальні права позивачки на участь у судовому засіданні та право на правничу допомогу у розгляді справи. Судом апеляційної інстанції не було взято до уваги клопотання її представника - адвоката Рішка П. М. про відкладення судового засідання з причин, що є поважними, а саме у зв`язку з його участю у розгляді інших справ, яке було підтверджено належними доказами.
Посилається на порушення судом практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а участь адвоката у іншому процесі є достатньою підставою для відкладення судового засідання (справа "Вартая проти Грузії", заява № 10978/06).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
20грудня 2022 року електронною поштою перший заступник керівника Тячівської окружної прокуратури надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Указаний відзив залишається без розгляду, оскільки у порушення вимог частини четвертої статті 395 ЦПК України він не надісланий іншим учасникам справи. А, крім того, поданий поза межа строку на надання відзиву, про що зазначено в ухвалі Верховного Суду від 13 липня 2022 року про відкриття касаційного провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11 листопада 2019 року № 188253456, виданого державним реєстратором відділу державної реєстрації Тячівської міської ради Закарпатської області, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0, 2371 га, кадастровий номер 2124410100:03:005:0220, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, яка розташована по АДРЕСА_1 (а. с. 6).
З технічною документації вбачається, що ОСОБА_1 є забудовником об`єкта нерухомого майна - магазину з житловою квартирою та автомийки самообслуговування на 4 пости та апаратної, розташованої на належній їй на праві власності земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до технічного паспорту на об`єкт нерухомого майна - магазин з житловою квартирою та автомийкою самообслуговування на 4 пости, до складу будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, входять: магазин з житловою квартирою, автомийка самообслуговування на 4 пости та апаратна, загальною площею 1051,95 кв. м (а. с. 9-15).
Звітом технічного обстеження об`єкта нерухомого майна - магазину з житловою квартирою та автомийки самообслуговування на 4 пости, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, підтверджено, що технічний стан конструкцій та будівлі в цілому відноситься до ІІ категорії (задовільний). Фактичний стан конструкцій магазину з житловою квартирою та автомийки самообслуговування на 4 пости відповідає вимогам міцності на надійності для подальшої безпечної експлуатації будівлі за її функціональним призначенням як магазин з житловою квартирою та автомийка самообслуговування на 4 пости (а. с. 16-27).
Згідно з довідки Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Закарпатській області України в Закарпатській області
від 25 листопада 2019 року за № 01/384, стверджено що побудовані
ОСОБА_1 магазин з житловою квартирою та автомийкою самообслуговування на 4 пости, загальною площею 1051,95 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, відповідають вимогам правил пожежної безпеки.
Із рішення Тячівської міської ради Закарпатської області від 24 жовтня
2019 року № 4013 та довідки Тячівської міської ради за від 13 листопада
2019 року №09-19/1282 вбачається, що належна ОСОБА_1 земельна ділянка площею 0,2371 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та розташований на ній магазин з житловою квартирою та автомийка самообслуговування на 4 пости, загальною
площею 1051,95 кв. м, мають адресний номер (поштову адресу): АДРЕСА_1 (а. с. 7, 8).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та розгляд справи апеляційним судом за відсутності заявниці та її представника (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою
для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Щодо права прокурора на апеляційне оскарження
Пред`являючи позов, ОСОБА_1 зазначала, що нею було набуто у встановленому порядку право власності на земельну ділянку, цільове призначення якої - будівництво і обслуговування будівель, на ній здійснено самочинне будівництво, під уже збудоване нерухоме майно, що відповідає положенням частини третьої статті 376 ЦК України.
З огляду на неможливість введення в експлуатацію побудованого нею об`єкта нерухомого майна у порядку, передбаченому Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", ОСОБА_1 вказувала, що іншого шляху для оформлення права власності на побудований об`єкт, ніж з використанням правового механізму, передбаченого статтею 376 ЦК України, для неї не існувало на час звернення до суду першої інстанції і не існує на даний час.
Також у касаційній скарзі зазначається, що прийняття в експлуатацію побудованого нею об`єкта нерухомого майна відповідно до декларації, зареєстровано у встановленому законом порядку управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області під № 141200730940, та здійснена реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна за нею у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Апеляційний суд, приймаючи до розгляду апеляційну скаргу прокурора, який не брав участі у розгляді справи, скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи ОСОБА_1 у позові, виходив із того, що прокурор діяв в межах своїх повноважень, передбачених Конституцією України та Закону України "Про прокуратуру", оскільки було порушено інтереси держави щодо порядку набуття права власності на майно та безпечність існування самочинного будівництва без належних документів на експлуатації приміщень, усупереч нормам закону, які несуть потенційну загрозу життю та здоров`ю громадян.