Постанова
Іменем України
14 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 643/2529/15-ц
провадження № 61-8901св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Зуєв Володимир Вікторович, на постанову Харківського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року та додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бурлаки І. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивовано тим, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 23 лютого 2007 року до 31 травня 2012 року. Під час перебування у шлюбі сторони купили квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 23 грудня 2008 року. Квартиру було оформлено на ім`я відповідача. Після розірвання шлюбу сторони не досягли домовленості про добровільний поділ зазначеної квартири.
З урахуванням вказаного, посилаючись на положення статей 60-63, 68-70 Сімейного кодексу України (далі -СК України), частини другої статті 372 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", ОСОБА_1 просив суд визнати квартиру АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину зазначеної квартири.
У червні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 мотивовано тим, що спірна квартира була виділена їй на підставі її заяви ВАТ "Харківський машинобудівний завод" "Світло шахтаря" ще до шлюбу, нею було сплачено перший внесок у розмірі 10 000,00 грн у рахунок придбання зазначеної квартири у ВАТ "Харківський машинобудівний завод" "Світло шахтаря". 15 грудня 2008 року вона уклала з ВАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря" договір позики, а 23 грудня 2008 року уклала з ВАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря" договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Вартість квартири становила 129 140,00 грн. За період шлюбу сторони виплатили лише 1/5 частину вартості квартири у розмірі 26 000,00 грн. Інші 4/5 частин вартості спірного майна відповідач сплатила особисто за власні кошти до та після розірвання шлюбу. Зазначала, що відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї. Вказувала, що від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після розірвання шлюбу залишилась проживати з нею та повністю знаходиться на її утриманні, тому зазначене також є підставою для збільшення її частки у спільному сумісному майні.
З огляду на викладене, виходячи з положень статей 57, 60-63, 68-70 СК України, пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", ОСОБА_2 просила суд здійснити поділ квартири АДРЕСА_1 шляхом визнання за нею права особистої власності на зазначену квартиру з виплатою відповідачу компенсації вартості його частки у цій квартирі у розмірі 40 213,00 грн.
Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17 березня 2017 року у складі судді Єрмак Н. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя.
Визнано за ОСОБА_2 право особистої власності на квартиру АДРЕСА_1 з виплатою ОСОБА_1 компенсації ринкової вартості його частини квартири у сумі 41 537,04 грн шляхом перерахування грошових коштів, внесених 09 березня 2017 року ОСОБА_2 на депозитний рахунок Московського районного суду м. Харкова.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що спірна квартира придбана сторонами у період шлюбу, на придбання цього майна було витрачено як особисті кошти ОСОБА_2 у розмірі 108 140,00 грн, так і спільні кошти подружжя у розмірі 21 000,00 грн. Тому суд визнав спірну квартиру об`єктом права спільної власності колишнього подружжя та визначив частки сторін у праві спільної власності з урахуванням вкладення ОСОБА_2 коштів, які є її особистою власністю (8/100 - за ОСОБА_1 та 92/100 - за ОСОБА_2 ). Виходячи з положень частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України, статті 365 ЦК України, суд визначив, що частка ОСОБА_1 у спірній квартирі є незначною, не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, згідно зі звітом про незалежну оцінку майна від 07 квітня 2016 року вартість квартири складає 519 213 гривень, що становить 20 000 доларів США.
100% вартості квартири на час розгляду справи складала 519 213,00 грн, 8/100 частин - 41 537,04 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 у частині поділу майна подружжя, а саме квартири АДРЕСА_1 з виплатою ОСОБА_1 ринкової вартості належної йому на праві власності частини квартири, що становить суму 41 537,04 грн, підлягають задоволенню.
Додатковим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 03 травня 2017 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію ринкової вартості його частини квартири АДРЕСА_1, усього у сумі 41 537,04 грн шляхом перерахування ОСОБА_1 грошових коштів, внесених 29 березня 2017 року ОСОБА_2 на депозитний рахунок Московського районного суду м. Харкова, у сумі 1 325,00 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року у складі колегії суддів Піддубного Р. М., Котелевець А. В., Пилипчук Н. П. апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що при вирішенні спору у частині поділу спірної квартири і присудження компенсації вартості квартири суд керувався статтею 365 ЦК України, а тому згода ОСОБА_1 на отримання грошової компенсації законом не вимагається. ОСОБА_1 не надав доказів, які б спростовували доводи ОСОБА_2, та не довів, що спірне майно має іншу вартість, ніж та, що була визначена ОСОБА_2 на підставі висновку про оцінку цього майна.
Постановою Верховного суду від 16 січня 2019 року у складі колегії суддів: Луспеника Д. Д., Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 березня 2017 року, додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова від 03 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що у подружжя виникло не лише право спільної сумісної власності на квартиру, придбану частково за рахунок позичених грошових коштів, але також і зобов`язання у вигляді повернення позиченої грошової суми. Подружжя виконують це зобов`язання як солідарні боржники, оскільки відповідно до частини четвертої статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використано в інтересах сім`ї.
Таким чином, праву спільної сумісної власності на квартиру кореспондує боргове зобов`язання подружжя - повернення грошової суми.
Право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, здійснив поділ спірної квартири, яка придбана у шлюбі і належить подружжю на праві спільної сумісної власності, з порушенням вимог статей 70, 71 СК України, неправильно визначивши розмір часток кожного з подружжя. При поділі майна мають бути враховані борги подружжя (частина четвертої статті 65 СК України). Також суд першої інстанції дійшов висновку про можливість виплати другому із подружжя компенсації вартості його частки у спільній сумісній власності, попередньо не припинивши право особи на частку у спільному майні.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2020 року у складі судді Майстренко О. М. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано квартиру АДРЕСА_1, яка складається з однієї житлової кімнати, житловою площею 25,7 кв. м, загальною площею 58,7 кв. м, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
В інший частині у задоволені позовних вимог відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задоволено повністю.
Припинено право ОСОБА_1 на частку у розмірі 11/100 у квартирі АДРЕСА_1 .
Визнано квартиру АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_2 у порядку поділу майна подружжя.
Сплачено ОСОБА_1 грошові кошти, внесені ОСОБА_2 на депозитний рахунок Московського районного суду м. Харкова в якості компенсації вартості частини квартири АДРЕСА_1, у розмірі 61 145,70 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та повністю задовольняючи зустрічну позовну заяву ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що у подружжя виникло право спільної сумісної власності на квартиру, яку було придбано частково за рахунок позичених під час шлюбу грошових коштів. Вартість цієї квартири на момент її поділу визначено судом у розмірі 519 213,00 грн. У подружжя також виникло солідарне зобов`язання з повернення позики на суму 119 140,00 грн. При поділі майна повинні бути враховані борги подружжя (частина четверта статті 65 СК України), у зв`язку з чим суд дійшов висновку про можливість виплати другому із подружжя компенсації вартості його частки у спільній сумісній власності, припинивши право особи на частку у спільному майні.
Постановою Харківського апеляційного суду від 12 квітня 2021 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2020 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 46/100 квартири АДРЕСА_1, яка складається з однієї житлової кімнати, житловою площею 25,7 кв. м, загальною площею 58,7 кв. м, у порядку поділу майна подружжя.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 54/100 квартири АДРЕСА_1, яка складається з однієї житлової кімнати, житловою площею 25,7 кв. м, загальною площею 58,7 кв. м, у порядку поділу майна подружжя.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Повернуто ОСОБА_2 внесені останньою грошові кошти на депозитний рахунок Московського районного суду м. Харкова в якості компенсації вартості частини квартири АДРЕСА_1 у розмірі 61 145,70 грн.
Додатковою постановою Харківського апеляційного суду від 19 квітня 2021 рокудоповнено резолютивну частину постанови Харківського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року наступним абзацом: "Визнати 87/100 частин квартири АДРЕСА_1, яка складається з однієї житлової кімнати, житловою площею 25,7 кв. м, загальною площею 58,7 кв. м, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2".
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірне майно набуто сторонами за час шлюбу, воно є об`єктом спільної власності подружжя, у зв`язку з чим судом першої інстанції правильно зроблено висновок про його поділ між сторонами. Проте апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції щодо розміру часток подружжя та про припинення права ОСОБА_1 на його частку у спірному майні з виплатою компенсації та визнання права особистої приватної власності за ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя.
Праву спільної сумісної власності подружжя на квартиру кореспондує боргове зобов`язання - повернення грошової суми.
Проте вимог про розподіл боргових зобов`язань за договором позики сторонами заявлено не було.
Вартість квартири АДРЕСА_1 на момент укладення договору купівлі-продажу складала 129 140,00 грн, з яких ОСОБА_2 до укладання шлюбу особисто сплатила 10 000,00 грн, що підлягає урахуванню при визначенні часток, належних сторонам.
Таким чином, необхідно вважати, що грошові кошти у сумі 119 140,00 грн були спільною сумісною власністю подружжя, з урахуванням солідарного боргового зобов`язання подружжя, за рахунок якого і було придбано спірну квартиру. Тому 7,74% у спірній квартирі є особистою власністю ОСОБА_2, а 92,26% квартири складають спільну сумісну власність колишнього подружжя.
Отже, частка ОСОБА_1 становить 46,13%, а частка ОСОБА_2 - 53,87%.
Оскільки частка ОСОБА_1 у спільному сумісному майні подружжя не є незначною, вимоги зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 не можуть бути задоволені.
З урахуванням положень статті 544 ЦК України ОСОБА_2 не позбавлена можливості звернутись до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 1/2 частини коштів (сплачених особисто на погашення заборгованості за договором позики у сумі 98 140,00 грн) за солідарним зобов`язанням, яке виникло у подружжя за договором, укладеним одним із подружжя в інтересах сім`ї.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У травні 2021 року ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Зуєв В. В., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року та додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції обґрунтовано врахував не тільки факт набуття квартири під час шлюбу, але й час набуття майна, кошти, за які таке майно було набуте. Суд першої інстанції обґрунтовано відступив від презумпції рівності часток подружжя у спільному майні.
Натомість висновки апеляційного суду не відповідають фактичним обставинам справи. Апеляційний суд поверхово дослідив матеріали справи та недостовірно встановив фактичні обставини справи, не врахував, що договір позики, укладений ОСОБА_2, є результатом її особистого волевиявлення до набуття спірної квартири.
Заявник вважає, що презумпція спільності права власності щодо квартири спростовується:
- зверненням ОСОБА_2 до роботодавця із заявою про виділення квартири;
- укладенням договору позики та договору купівлі-продажу квартири саме на виконання намірів ОСОБА_2 щодо набуття цієї квартири в особисту власність, а не в інтересах сім`ї;
- сплатою ОСОБА_2 на користь ВАТ Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря" грошових коштів;
- укладенням договору поруки з батьком ОСОБА_2 ;
- погашення заборгованості особисто ОСОБА_2 вже після розірвання шлюбу;
- відсутність у матеріалах справи доказів про участь ОСОБА_1 у погашенні заборгованості.
15 листопада 2021 року ОСОБА_2 подала до суду письмові пояснення на касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року та додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року, в яких підтримала доводи своєї касаційної скарги.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 ОСОБА_1 до суду не подавав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 28 травня 2021 року справу призначено судді-доповідачу Черняк Ю. В., судді, призначені до складу колегії для розгляду цієї справи, - Воробйова І. А., Лідовець Р. А.,
Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2021 року поновлено ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Зуєв В. В., строк на касаційне оскарження постанови Харківського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року та додаткової постанову Харківського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано з Московського районного суду м. Харкова цивільну справу № 643/2529/15-ц.
У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 02 листопада 2022 року справу призначено судді-доповідачу Черняк Ю. В., судді, призначені до складу колегії для розгляду цієї справи, -Воробйова І. А., Коломієць Г. В., Луспеник Д. Д., Лідовець Р. А.