Постанова
Іменем України
14 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 2-191/11
провадження № 61-6877св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Ерсте Банк",
відповідачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалт Солюшенс",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 12 травня 2021 року у складі судді Борачка М. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 05 липня 2022 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Савуляка Р. В., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст заяви
У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалт Солюшенс" (далі - ТОВ "Консалт Солюшенс") звернулося до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" (далі - ПАТ "Ерсте Банк") до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договорами поруки.
Заяву мотивовано тим, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 10 лютого 2012 року позовні вимоги ПАТ "Ерсте Банк" задоволено, стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ВАТ "Ерсте Банк" заборгованість за договорами кредиту та поруки у розмірі 7 191 693,81 грн та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
21 березня 2014 року ухвалою Сихівського районного суду м. Львова замінено сторону стягувача з ПАТ "Ерсте Банк" на Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" (ПАТ "Фідобанк") у виконавчих листах № 2-191/11.
03 лютого 2021 року між ПАТ "Фідобанк", який є правонаступником АБ "Ажіо", ВАТ "АКБ "Престиж", ВАТ "Ерсте Банк", ПАТ "Ерсте Банк", АБ "Факторіал-Банк", ВАТ "СЕБ Банк" та ТОВ "Консалт Солюшенс" укладено договір № GL1N019277_205/1 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ "Фідобанк" відступило ТОВ "Консалт Солюшенс" право вимоги до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за кредитним договором від 09 червня 2008 року № 014/3530/2/17263 та договорами поруки від 09 червня 2008 року № 014/3530/2/17263/1, № 014/3530/2/17263/2, № 014/3530/2/17263/3, № 014/3530/2/17263/4, № 014/3530/2/17263/5.
Таким чином, ПАТ "Фідобанк" вибуло як кредитор із зобов`язань, що виникли на підставі кредитного договору та договорів поруки від 09 червня 2008 року. ТОВ "Консалт Солюшенс" є фінансовою установою та здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг.
Отже, ТОВ "Консалт Солюшенс" вважає, що заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.
Ураховуючи викладене, ТОВ "Консалт Солюшенс", на підставі статті 442 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", просило суд замінити сторону стягувача ПАТ "Фідобанк" її правонаступником ТОВ "Консалт Солюшенс" у виконавчому провадженні за виконавчими документами, виданими 19 лютого 2017 року Сихівським районним судом м. Львова у цивільній справі № 2-191/11 за позовом ПАТ "Ерсте Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договорами поруки.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 12 травня 2021 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 05 липня 2022 року, заяву ТОВ "Консалт Солюшенс" задоволено.
Замінено стягувача ПАТ "Фідобанк" на ТОВ "Консалт Солюшенс" у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчих листів № 2-191/11, виданих Сихівським районним судом м. Львова, про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ "Ерсте Банк" 7 191 693,81 грн боргу, а також судових витрат, понесених позивачем при поданні позову до суду в розмірі 1 820,00 грн.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву, керувався тим, що наявні правові підстави для заміни сторони виконавчого провадження (стягувача) з примусового виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10 лютого 2012 року у цивільній справі № 2-191/11, оскільки заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і за відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України "Про виконавче провадження". Також суд зазначив, що звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у липні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 12 травня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 липня 2022 року і постановити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами першої та апеляційної інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20), від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21), від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21).
Також суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження, однак на день прийняття оскаржуваних судових рішень відкритого виконавчого провадження не існувало.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Консалт Солюшенс" зазначило, що касаційна скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 12 травня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 липня 2022 року і витребувано із Сихівського районного суду м. Львова цивільну справу № 2-191/11.
Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_5 підлягає задоволенню.
Фактичні обставини, встановлені судами
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 10 лютого 2012 року у справі № 2-191/11 позов ПАТ "Ерсте Банк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ВАТ "Ерсте Банк" заборгованість за договорами кредиту та поруки у розмірі 7 191 693,81 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (т. 1, а. с. 185-187).
25 вересня 2012 року постановами відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області відкрито виконавчі провадження з виконання виконавчого листа № 2-191/11, виданого 03 серпня 2012 року Сихівським районним судом м. Львова, про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ВАТ "Ерсте Банк" 7 191 693,81 грн заборгованості за договорами кредиту та поруки (т. 1, а. с. 215-220).
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 21 березня 2014 року задоволено заяву ПАТ "Фідобанк" та замінено стягувача з ПАТ "Ерсте Банк" на його правонаступника ПАТ "Фідобанк" у виконавчих провадженнях з виконання виконавчих листів № 2-191/11, виданих 03 серпня 2012 року Сихівським районним судом м. Львова, про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ВАТ "Ерсте Банк" 7 191 693,81 грн заборгованості за договорами кредиту та поруки (т. 1, а. с. 247, 248).
29 березня 2016 року Сихівським районним судом м. Львова ухвалено додаткове рішення у справі № 2-191/11, відповідно до якого абзац другий резолютивної частини рішення викладено у такій редакції: "Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ "Ерсте Банк" 900 098,10 дол. США, що еквівалентно за курсом Національного банку України станом на день постановлення рішення 7 191 693,81 грн, заборгованості за договором кредиту та поруки, а також судові витрати, понесені позивачем при поданні позову до суду в розмірі 1 820,00 грн". (т. 2, а. с. 100, 101).
04 вересня 2017 року, на підставі вказаного додаткового рішення представником ПАТ "Фідобанк" отримано виконавчі листи у справі № 2-191/11 (т. 2, а. с. 156-160).
Згадані виконавчі листи було пред`явлено ПАТ "Фідобанк" до виконання в серпні 2019 року та повернуто ПАТ "Фідобанк" Сихівським відділом державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області 09 вересня 2019 року без прийняття до виконання у зв`язку з пропуском стягувачем встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання (т. 2, а. с. 161-165).
Постановою Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року поновлено ПАТ "Фідобанк" пропущений строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання у цивільній справі № 2-191/11 (т. 3, а. с. 51-55).
03 лютого 2021 року між ПАТ "Фідобанк" та ТОВ "Консалт Солюшенс" укладено договір № GL1N019277_205/1 про відступлення прав вимог, згідно з умовами якого до заявника перейшло право грошової вимоги за кредитним договором від 09 червня 2008 року № 014/3530/2/17263 та договорами поруки від 09 червня 2008 року № 014/3530/2/17263/1, № 014/3530/2/17263/2, № 014/3530/2/17263/3, № 014/3530/2/17263/4, № 014/3530/2/17263/5 (т. 3, а. с. 62, 63).
Відповідно до пункту 4 цього договору сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами згідно з цим договором новий кредитор сплачує банку грошові кошти у розмірі 1 805 235,04 грн, без податку на додану вартість. Ціна договору сплачується новим кредитором у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором.
Відповідно до платіжного доручення від 28 січня 2021 року № 55 ТОВ "Консалт Солюшенс" перерахувало на рахунок ПАТ "Фідобанк" 1 837 092,44 грн (т. 3, а. с. 66).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що ухвала Сихівського районного суду м. Львова від 12 травня 2021 року та постанова Львівського апеляційного суду від 05 липня 2022 року не відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Звернувшись до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником у відповідності до вимог статті 442 ЦПК України та статей 512, 514 ЦК України, ТОВ "Консалт Солюшенс" просило замінити сторону стягувача у виконавчому провадженні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.