Постанова
Іменем України
21 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 697/1575/21
провадження № 61-8318св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 21 лютого 2022 року у складі судді Євтушенко Б. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Сіренка Ю. В ., Гончар Н. І., Фетісової Т. Л.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
Позовна заява мотивована тим, що борг відповідача зі сплати аліментів на утримання дітей за виконавчим провадженням, згідно з розрахунком державного виконавця, становить 100 740,90 грн та не оскаржений відповідачем.
Зазначала, що на підставі частини першої статті 196 СК України вона здійснила розрахунок пені за період з листопада 2018 року до червня 2021 року на суму 947 971,87 грн за прострочення сплати аліментів, проте обмежила її, відповідно до частини першої статті 196 СК України розміром стовідсоткової суми заборгованості за аліментами, а саме - 100 740,90 грн.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 89 041,91 грн.
У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами.
Позовна заява мотивована тим, що позов ОСОБА_1 поданий безпідставно із завідомо недостовірною інформацією та відсутністю доказів винних дій платника аліментів, що є обов`язковою умовою для настання відповідальності у виді пені для даної категорії справ.
Зазначив, що заборгованість зі сплати аліментів виникла після настання обставин, які позбавили його майнової можливості сплачувати аліменти. Посилався на те, що 25 червня 2019 року він був звільнений з роботи на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України. Внаслідок безпідставного звільнення, починаючи з дня звільнення він не може працевлаштуватись. Звільнення за цією статтею є єдиною та постійною причиною відмови в працевлаштуванні від потенційних роботодавців.
Посилався на те, що не отримує соціальної допомоги, не перебуває на обліку в службі зайнятості, не має рухомого чи нерухомого майна.
Після розлучення із ОСОБА_1 вимушений орендувати житло, забезпечувати своє життя. За час вимушеного безробіття набув боргові зобов`язання, за які нараховані відсотки за прострочення.
Вважає, що подання ОСОБА_1 позовної заяви є зловживанням процесуальними правами, оскільки всі учасники справи усвідомлюють, що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки він є завідомо безпідставним. Дії позивача щодо подання завідомо безпідставного позову, який має штучний характер кваліфікує на підставі пункту 3 частини другої статті 44 ЦПК України як зловживання процесуальними правами.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просив суд:
- на підставі частини другої статті 197 Сімейного Кодексу України: звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, яка виникла з 13 листопада 2018 року до 17 серпня 2021 року, у повному обсязі;
- відмовити у задоволенні первісного позову у справі;
- постановити окрему ухвалу у справі щодо адвоката Гончарука А. А. - представника позивача за первісним позовом, визнавши звернення до суду адвоката з позовом від імені позивача як звернення із завідомо безпідставним позовом, що є зловживанням процесуальними правами.
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження для спільного розгляду.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 21 лютого 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову мотивоване тим, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то він є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність вини в несплаті (не повній сплаті) аліментів. Відтак, суд дійшов висновку, що заборгованість зі сплати аліментів, що стягується з ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 на утримання дітей виникла не з вини особи, що зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, тому відмовив у задоволенні первісного позову.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції зазначив, що обставини ОСОБА_2 (звільнення, відсутність роботи, перебування на обліку безробітних осіб, погане самопочуття, медичні обстеження, необхідність лікування) є повсякденними і істотного значення не мають та не є підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами. При цьому, суд звернув увагу на те, що, розглядаючи дану цивільну справу, суд виходить з інтересів, в тому числі дітей, та повинен дотриматися балансу між інтересами дітей та їх батьків.
Районний суд зазначив, що відсутні підстави для винесення окремої ухвали щодо адвоката, який звернувся з позовом до суду в інтересах позивача, на ім`я якої стягуються аліменти на дітей, оскільки відсутності вини за прострочення сплати аліментів на утримання дітей доводить особа, яка порушила зобов`язання, а наявність чи відсутність вини встановлює суд. Крім того, суд врахував, що шлюб між сторонами розірваний, отже, стверджувати, що позивачці відомі обставини життя відповідача та їх зміна не можна.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 21 лютого 2022 року в оскаржуваній частині - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 не було доведено факт наявності тяжкої хвороби, яка унеможливлює його працевлаштування та є підставою для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, а також того, що ця тяжка хвороба настала саме у період, за який він просить суд звільнити його від сплати боргу за аліментами.
Апеляційний суд зазначив, що медичні документи, додані ОСОБА_2 до матеріалів справи, не є доказами непрацездатності останнього. Крім того, із вказаних документів, зокрема, з виписки з амбулаторної картки № 2448 вбачається, що за період з липня 2019 року до травня 2020 року йому призначалось лише амбулаторне лікування.
Посилання скаржника на відсутність доходу у зв`язку з неможливістю працевлаштування через попереднє звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, апеляційний суд вважав необґрунтованими, оскільки за період з липня 2019 року до грудня 2021 року ОСОБА_2 надано доказ на підтвердження лише одного випадку, який мав місце в липні 2020 року, відмови останньому в прийнятті на роботу через підставу звільнення з ТОВ "АТБ-маркет".
Жодного іншого доказу на підтвердження спроб ОСОБА_2 влаштуватись на роботу в період з липня 2019 року до грудня 2021 року, а також відмов у прийнятті його на роботу, матеріали справи не містять.
Крім того, ОСОБА_2 не надав доказів того, що у його власності не перебуває рухоме та/або нерухоме майно, на яке може бути звернуто стягнення по сплаті аліментів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 21 лютого 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
За змістом уточненої касаційної скарги, за межі доводів якої Верховний Суд вийти не може на підставі положень статті 400 ЦПК України, ОСОБА_2 оскаржує судові рішення судів попередніх інстанцій лише в частині вимог зустрічного позову. Отже, в іншій частині Верховний Суд перегляд судового рішення не здійснює.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно визначили імперативні вимоги до застосування положень сімейного законодавства, зокрема, положень статті 196, 197 СК України.
Встановивши наявність підстав для застосування однієї зі статей 196 СК України або 197 СК України, суд не може одночасно відмовити у задоволенні позову про стягнення неустойки/пені та позову про звільнення від сплати заборгованості по аліментам.
Вважає, що судами попередніх інстанцій безпідставно відмовлено у задоволенні зустрічного позову.
Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 346/1178/17, від 31 липня 2019 року у справі № 278/2072/16-а, від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 691/1497/18, від 12 лютого 2020 року у справі № 560/3070/19, від 29 квітня 2020 року у справі № 915/641/19, від 23 листопада 2020 року у справі № 315/714/19, від 10 лютого 2021 року у справі № 697/2951/19, від 04 березня 2021 року у справі № 177/1090/18, від 16 березня 2021 року у справі № 466/3942/20, від 18 березня 2021 року у справі № 902/608/19, від 20 квітня 2021 року у справі № 750/3192/14 та від 06 серпня 2022 року у справі № 805/1692/17-а, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також підставою касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу учасник справи не подав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
27 жовтня 2017 року шлюб між сторонами розірвано (а. с. 8-14).
Заочним рішенням Канівського міськрайоннного суду Черкаської області від 17 січня 2019 року у справі № 697/2441/18 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дітей задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1, на утримання дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частки від усіх видів його доходу (заробітку), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13 листопада 2018 року і до досягнення дітьми повноліття.
Постановою державного виконавця Канівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Комендант Л. С. від 01 лютого 2019 року відкрито виконавче провадження ВП № 58255755 з примусового виконання виконавчого листа Канівського міськрайонного суду Черкаської області № 697/2441/18, виданого 29 січня 2019 року про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1, на утримання дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частки від усіх видів його доходу (заробітку), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13 листопада 2018 року і до досягнення дітьми повноліття (а. с. 6 зворот).
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 01 вересня 2020 року у справі № 697/2441/18 заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено частково. Заочне рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 січня 2019 у справі №697/2441/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів скасовано.
Постановою державного виконавця Канівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сіленко Л. С. від 08 вересня 2020 року закінчено виконавче провадження № 58255755 на підставі пункту 5 частини першої статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження".
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 11 листопада 2020 року у справі № 697/2441/18, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року, з ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 стягнуто аліменти на ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 (однієї третьої) заробітку (доходу) ОСОБА_2, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13 листопада 2018 року і до досягнення дітьми повноліття (а. с. 8-14).
08 червня 2021 року постановою державного виконавця Канівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Власенко Н. Г. відкрито виконавче провадження № ВП № 65702708 з примусового виконання зазначеного рішення суду від 11 листопада 2020 року, виконавчий лист № 697/2441/18, виданий 20 травня 2021 року (а. с. 7).
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню АСВП 65702708, відкритому 08 червня 2021 року, складеного державним виконавцем виконавчої служби центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Власенко Н. Г., заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 01 жовтня 2021 року становить 89 041,91 грн.
З огляду на розрахунок початок стягнення по виконавчому провадженню - 13 листопада 2018 року, борг станом на 31 серпня 2019 року становить 7 306,39 грн (а. с. 116).
Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30 серпня 2002 року, ОСОБА_2 був звільнений з роботи з ТОВ "АТБ-маркет" 25 червня 2019 на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України (а. с. 6).
Довідка Пенсійного фонду України форми ОК-5 від 14 серпня 2021 року підтверджує відомості про застраховану особу ОСОБА_2, його страхувальників та суму заробітку для нарахування пенсії за період 2005 -2020 роки, згідно з якої з липня 2019 року до грудня 2020 року включно у ОСОБА_2 відсутній заробіток для нарахування пенсії та відсутні страхові внески, як і трудовий стаж за період з серпня місяця 2019 року до червня 2020 року (а. с. 67-69).
Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України від 14 серпня 2021 року за період з 3 кварталу 2019 року до 2 кварталу 2021 року, ОСОБА_2 з 3 кварталу 2019 року отримував матеріальну допомогу по безробіттю протягом повного строку, встановленого законодавством для виплат по безробіттю (а. с. 69).
Відповідно до ухвали Верховного Суду від 20 квітня 2021 року у справі № 697/2951/19, ОСОБА_2 звертався до суду з позовом про поновлення на роботі.
З копії наказу в. о. директора ПП "Кобра" № 7 від 30 листопада 2021 року "Про прийняття на роботу ОСОБА_2", ОСОБА_2 прийнято на посаду юриста підприємства з 01 грудня 2021 року (а. с. 168).
З роздруківки інформації із сайту Українське бюро кредитних історій, актуальної на 04 грудня 2020 року ОСОБА_2 має кредитні зобов`язання (а. с. 74).