Постанова
Іменем України
19 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 754/10390/16
провадження № 61-9032св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач: ОСОБА_2, ОСОБА_3 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Сліпченка О. І., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення грошових коштів за договором позики.
Позовна заява мотивована тим, що 07 серпня 2013 року між нею та
ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договір позики, згідно з умовами якого вона передала останнім у борг 270 тис. грн та 30 тис. доларів США, що підтверджується відповідною розпискою.
Отриману суму позики позичальники зобов`язалися повернути до 01 січня 2016 року, проте до цього часу борг, загальний розмір якого складає 1 021 799 грн, не повернули та на вимоги не реагували.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на її користь заборгованість за договором
позики від 07 серпня 2013 року у розмірі 1 021 799 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2016 року у складі судді Клочко І. В. позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики від 07 серпня 2013 року у розмірі
1 021 799 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачами взяті на себе зобов`язання за договором позики перед позивачкою належним чином не виконано, борг у розмірі 1 021 799 грн за письмовою розпискою від 07 серпня 2013 року не повернуто, а тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку.
Не погоджуючись із вищевказаним заочним рішенням суду, у серпні
2017 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - звернулася до суду першої інстанції із заявою про його перегляд.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 17 липня 2018 року заву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2016 року залишено без задоволення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2016 року у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 07 серпня 2013 року у розмірі
1 021 799 грн та судового збору у розмірі 3 445 грн скасовано. Ухвалено
у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1
до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики
від 07 серпня 2013 року у розмірі 1 021 799 грн відмовлено. У іншій частині заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивовано тим, що у справі за клопотанням представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - ухвалою апеляційного суду від 24 червня 2019 року було призначено судово-почеркознавчу експертизу, за результатами проведення якої експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз складено висновок експертів
від 16 січня 2020 року № 20679/20680/19-32, згідно з яким рукописний запис " ОСОБА_2", який міститься у нижній частині розписки та підпис від імені ОСОБА_2, який міститься праворуч від рукописного запису " ОСОБА_2" у розписці, виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою. Піддаючи зазначений висновок експертів під сумнів та заявляючи про недопустимість такого доказу, недостовірність і необґрунтованість висновку, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 - заявив клопотання про призначення повторної судово-почеркознавчої експертизи, яке ухвалою апеляційного суду від 17 травня 2022 року задоволено й призначено у справі повторну судово-почеркознавчу експертизу. Згідно з висновком експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 23 листопада 2021 року № 366/1 підпис від імені ОСОБА_2 праворуч від рукописного запису " ОСОБА_2" у розписці виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.
Отже, позивачкою не доведено як факту передання ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 270 тис. грн та 30 тис. доларів США, так і факту отримання останньою цих коштів, яка розписку не видавала, а тому відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на підставі розписки від 07 серпня 2013 року.
Оскільки заочне рішенням Деснянського районного суду м. Києва
від 05 жовтня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів за договором позики не оскаржувалося, заочне рішення суду в цій частині в апеляційному порядку не переглядалося.
Короткий зміст касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Отже, в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 судові рішення
у касаційному порядку не оскаржуються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Деснянського районного суду м. Києва.
У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно відкрив апеляційне провадження у вищевказаній справі, оскільки не врахував, що відповідачкою пропущено процесуальні строки
на оскарження заочного рішення суду, ухваленого 05 жовтня 2016 року.
Відповідачкою в апеляційній скарзі не наведено причини пропуску процесуальних строків, які суд апеляційної інстанції міг би визнати поважними.
Апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову
в частині вимог до ОСОБА_2 на підставі висновку експерта
від 23 листопада 2021 року № 366/1, складеного за результатами проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи, так як попередній висновок експертизи у суду викликав сумнів у його правильності.
Разом з тим, апеляційний суд не звернув уваги на те, що експерт для проведення повторної експертизи, яка була призначена через сумнів суду
у правильності попередньої експертизи, у тому числі через порушення правил відбору зразків, недопустимість наданих умовно-вільних зразків, використав зразки й матеріали з попередньої експертизи та не використав нові, які витребовувалися згідно з ухвалою суду апеляційної інстанції
від 17 травня 2022 року про призначення повторної експертизи.
Таким чином, суд апеляційної інстанції хоча й задовольнив клопотання про проведення повторної експертизи та витребування документів, необхідних для проведення експертизи, проте не забезпечив витребування цих самих документів і допустив використання неналежних матеріалів, чим порушив вимоги ЦПК України та нормативно-правових актів у галузі проведення експертиз, зокрема вимог Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня
1995 року № 53/5.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначено, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Сумніви щодо правильності першої експертизи виникли не у суду апеляційної інстанції, а саме у позивачки, яку не влаштовували її результати, у зв`язку з чим нею було заявлено клопотання про проведення повторної експертизи, яке суд апеляційної задовольнив. Оскільки результати повторної експертизи підтвердили висновки першої експертизи, то відповідно й результат повторної експертизи не задовольнив позивачку. Зразки й матеріали для проведення обох експертиз були надані та відібрані відповідно до вимог законодавства України, які регламентують проведення відповідного виду експертиз.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення
від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою,третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального
та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судом установлено, що у серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому вказувала, що 07 серпня 2013 року між нею та відповідачами було укладено договір позики, згідно з умовами якого вона передала відповідачам у борг 270 тис. грн та 30 тис. доларів США, що підтверджується відповідною розпискою від 07 серпня 2013 року (т. 1, а. с. 3).Отриману суму позики позичальники зобов`язалися повернути до 01 січня 2016 року, проте до цього часу борг, загальний розмір якого складає 1 021 799 грн, не повернули.
Заперечуючи щодо укладання зазначеного договору позики та підписання розписки від 07 серпня 2013 року про отримання коштів, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - у суді апеляційної інстанції, оскільки в суді першої інстанції було ухвалено заочне рішення суду, заявив клопотання про проведення судово-почеркознавчої експертизи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 червня 2019 року клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи задоволено. Призначено у справі судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (т. 3, а. с. 27-28).
За результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз складено висновок експертів від 16 січня 2020 року № 20679/20680/19-32, згідно
з яким: 1. підпис від імені ОСОБА_2, який міститься праворуч
від рукописного запису " ОСОБА_2" у розписці, виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів. 2. рукописний запис " ОСОБА_2", який міститься у нижній частині розписки та підпис від імені