Постанова
Іменем України
14 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 716/829/19
провадження № 61-1310св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія Фармінг Буковина",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Фармінг Буковина" на постанову Чернівецького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Височанської Н. К., Лисака І. Н., Перепелюк І. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Фармінг Буковина" (далі - ТОВ "Мрія Фармінг Буковина") про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 02 січня 2009 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені Суворова" (далі - ТОВ "Агрофірма ім. Суворова"), правонаступником якого є ТОВ "Мрія Фармінг Буковина", укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 7321589500:01:001:0049, строком на 7 років.
Позивач вказувала, що, не бажаючи продовжувати строк дії договору оренди вказаної земельної ділянки, 25 серпня 2016 року вона надіслала орендарю повідомлення про закінчення договору оренди земельної ділянки. Проте після закінчення строку дії договору оренди, орендар продовжує користуватися належною їй земельною ділянкою.
20 серпня 2018 року на зборах землевласників від представників ТОВ "Агрофірма ім. Суворова" вона дізналася про існування договору оренди її земельної ділянки, укладеного між нею та товариством у 2015 році, про укладення якого їй взагалі нічого не було відомо. Більше того, переглянувши цей договір, вона побачила, що підпис у ньому не відповідає її дійсному підпису та є очевидно підробленим.
ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 7321589500:01:001:0049, укладений 05 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрофірма ім. Суворова" в особі директора Туруна Г. П.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 26 жовтня 2020 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 26 жовтня 2020 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відсутність волевиявлення позивача на укладення договору оренди не є підставою для визнання такого договору недійсним, а може бути підставою для висновку щодо відсутності факту укладання такого договору, що вбачається із змісту статей 638, 639 ЦК України. Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку, а тому ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом пред`явлення вимоги про повернення такої ділянки.
Проаналізувавши вищезазначені правові положення та обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в цьому випадку позивач обрала невірний спосіб захисту порушеного права.
Суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, за якими спірний договір позивач не підписувала або якщо він не визнаний судом недійсним.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо обрання позивачем неефективного способу захисту своїх порушених прав, суд апеляційної інстанції вказав, що у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом пред`явлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.
Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).
Суд апеляційної інстанції вказав, що ефективним способом захисту права позивача є звернення до суду з позовом про повернення земельної ділянки, яка є предметом договору оренди, а не визнання такого правочину недійсним, як обґрунтовано позов.
При цьому послався на висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц (пункт 71), від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц (п.81), від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (пункт 97).
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У січні 2021 року ТОВ "Мрія Фармінг Буковина" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року у частині встановлення судом факту, за яким спірний договір ОСОБА_1 не підписувала та істотних умов цього договору не погоджувала, ухвалити в цій частині нове рішення.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 403/563/16-ц (провадження № 61-18935св18) та від 04 вересня 2019 року у справі № 485/111/17 (провадження № 61-33208св18). При цьому у мотивувальній частині оскаржуваної постанови апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, за якими спірний договір позивач не підписувала та істотних умов цього договору не погоджувала. Однак наведене не відповідає дійсності, оскільки суд першої інстанції таких обставин не встановлював, а виходив з того, що належних та допустимих доказів, які б підтверджували посилання сторони позивача на той факт, що орендодавець не підписувала оспорюваний договір, суду не надано.
Відзив на касаційну скаргу у визначений судом строк не надходив.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
29 січня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із Заставнівського районного суду Чернівецької області.
У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
16 листопада 2021 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
03 серпня 2022 року ухвалою Верховного Суду зупинено касаційне провадження у справі № 716/829/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21).
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2022 рокупоновлено касаційне провадження у справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 2,14 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7321589500:01:001:0049, що розташована на території Шубранецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області, що підтверджується актом на право власності на земельну ділянку від 04 червня 2007 року серії ЯЕ № 174678.
02 січня 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрофірма ім. Суворова" укладений договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років. Цей договір оренди землі 10 вересня 2009 року зареєстрований у Центрі Державного земельного кадастру в Чернівецькій області за № 040981300116.
Не бажаючи продовжувати строк дії вищевказаного договору оренди земельної ділянки, ОСОБА_1 25 серпня 2016 року засобами поштового зв`язку направила орендарю лист-повідомлення про закінчення договору оренди земельної ділянки, в якому повідомила про припинення дії спірного договору у зв`язку із закінченням строку оренди та про необхідність повернути їй земельну ділянку за актом приймання-передачі земельної ділянки після завершення дії договору у стані, придатному для її подальшого використання.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, 30 серпня 2016 року лист отриманий уповноваженою особою на одержання внутрішнього рекомендованого листа, адресованого директору ТОВ "Агрофірма ім. Суворова".
20 серпня 2018 року на зборах землевласників ОСОБА_1 дізналася від представників ТОВ "Агрофірма ім. Суворова" про існування договору оренди її земельної ділянки, укладеного між нею та ТОВ "Агрофірма ім. Суворова" у 2015 році, про укладення якого їй взагалі нічого не було відомо і підпис у вказаному договорі їй не належить.
Так, згідно з договором оренди землі від 05 вересня 2015 року земельна ділянка площею 2,14 га, що належить ОСОБА_1, строком на 7 років передана в оренду ТОВ "Агрофірма ім. Суворова", правонаступником якого є ТОВ "Мрія Фармінг Буковина". Договір завірений підписами, які містяться під зазначеними у договорі реквізитами сторін.
Право оренди вказаної земельної ділянки за ТОВ "Агрофірма ім. Суворова" було зареєстроване державним реєстратором Комунального підприємства "Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації" 13 серпня 2016 року, номер запису: 30927950.
За умовами договору оренди від 05 вересня 2015 року орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Шубранецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області.
Згідно з пунктом 20 договору оренди землі земельна ділянка вважається переданою орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди.
Відповідно до пункту 43 договору оренди землі, спірний договір є укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.