Постанова
Іменем України
16 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 639/4029/20
провадження № 61-16669св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Альфа-Банк"",
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Апатенко Марина Анатоліївна, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро Вячеславович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Маміної О. В., Тичкової О. Ю.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-банк", стягувач), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Апатенко М. А., приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Д. В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позов обґрунтований тим, що 30 квітня 2020 року після ознайомлення з матеріалами зведеного виконавчого провадження № 60471633 позивачці стало відомо, що за заявою АТ "Альфа-банк" приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Д. В. 01 листопада 2019 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 60471486 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 30 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М. А. і зареєстрованого в реєстрі за № 1454 (далі - виконавчий напис).
Згідно з виконавчим написом стягувачу АТ "Альфа-Банк" запропоновано звернути стягнення заборгованості за договором кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 833/33-27/33/8-295 від 03 липня 2008 року (далі - договір), який було укладено між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ СР "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є відповідач, у розмірі 13 882,82 дол. США суми заборгованості (що станом на 24 жовтня 2019 року еквівалентно 345 577,50 грн) та суми плати за вчинення виконавчого напису в розмірі 3 950,00 грн.
Відомості у виконавчому написі про розмір заборгованості позивачки перед відповідачем за договором у розмірі 345 577,50 грн є помилковими, отже, ця заборгованість не є безспірною.
Виконавчий напис містить посилання на положення договору, відповідно до яких строк платежу за договором настав з 20 липня 2017 року до 24 жовтня 2019 року. Вказане суперечить умовам договору, а саме підпункту 1.1.1 пункту 1.1 статті 1, згідно з яким кінцевий термін повернення суми заборгованості встановлено до 02 липня 2015 року. Приватний нотаріус Апатенко М. А. вчинила виконавчий напис після спливу трирічного строку з дня виникнення права вимоги, з порушенням статті 88 Закону України "Про нотаріат" та пункту 3.1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
Позивачка просила визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко М. А., вчинений 30 жовтня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 1454, про звернення стягнення з неї заборгованості у розмірі 13 882,82 дол. США (що станом на 24 жовтня 2019 року еквівалентно 345 577,50 грн) та суми плати за вчинення виконавчого напису в розмірі 3 950,00 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 січня 2021 року позов задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М. А. 30 жовтня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 1454, про стягнення з позивачки заборгованості за договором у розмірі 13 882,82 дол. США (що станом на 24 жовтня 2019 року еквівалентно 345 577,50 грн) та суми плати за вчинення виконавчого напису, в розмірі 3 950,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду мотивоване тим, що 31 жовтня 2014 року Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків прийняв рішення, згідно з яким з позивачки та ОСОБА_4 солідарно стягнено на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованість за договором у сумі 155 322,92 грн та третейський збір у розмірі 1 953,22 грн. Згідно з постановою державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах (м. Харків) Головного територіального управління юстиції у Харківській області про повернення виконавчого документа стягувачу від 11 червня 2019 року та про відкриття виконавчого провадження від 23 липня 2019 року залишок боргу позивачки за рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків становить 53 078,78 грн, тобто вказана заборгованість частково погашалася ОСОБА_1 .
Суд дійшов висновку, що оскільки заборгованість позивачки перед відповідачем за договором під час примусового виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 31 жовтня 2014 року у справі № 1690/14 була частково нею погашена і на 11 червня 2019 року становила 53 078,78 грн, то розмір її заборгованості перед відповідачем, зазначений у виконавчому написі, не відповідає дійсності, а отже, ця заборгованість не може вважатися безспірною.
Суд встановив, що згідно з підпунктом 1.1.1 пункту 1.1 статті 1 визначений кінцевий термін повернення основної суми заборгованості - до 02 липня 2015 року.
Виконавчий напис приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Апатенко М. А. вчинила 30 жовтня 2019 року, тобто після спливу 4 років 3 місяців та 28 днів із дня виникнення права вимоги (відповідно до умов договору).
У зв`язку з простроченням позивачкою сплати щомісячних платежів за договором Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" скористалось своїм правом, передбаченим частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), достроково вимагати від боржника погашення всієї суми кредитної заборгованості, що залишилася несплаченою, і 07 жовтня 2014 року звернулося до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Апатенко М. А. вчинила виконавчий напис 30 жовтня 2019 року, тобто після спливу 5 років та 23 днів з дня виникнення права вимоги (за фактом звернення відповідача до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків з позовною заявою від 17 вересня 2014 року № 566-05-1/18 про дострокове стягнення з позивачки всієї суми боргу за договором).
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 січня 2021 року закрито.
Ухвала мотивована тим, що ОСОБА_2 не є учасником правовідносин, що виникли між сторонами договору, не є стороною виконавчого провадження з виконання виконавчого напису та не є стягувачем згідно з виконавчим написом.
01 листопада 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Д. В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 60471633 з примусового виконання виконавчого напису. В межах вказаного виконавчого провадження 16 грудня 2019 року було проведено електронні торги, на яких реалізовано земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 6310136600:10:001:0175, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, за 105 600,00 грн, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 згідно з виконавчим написом.
Відповідно до виконавчого напису запропоновано стягнути заборгованість за договором в загальному розмірі 13 882,82 дол. США (що станом на 24 жовтня 2019 року еквівалентно становить 345 577,50 грн) та суми плати за вчинення виконавчого напису в розмірі 3 950,00 грн. Земельна ділянка не є предметом стягнення за виконавчим написом, а придбана ОСОБА_5 на електронних торгах.
Суд дійшов висновку, що ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині оскаржуваного рішення суду першої інстанції не міститься тверджень, що вирішують питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3, тому немає підстав уважати, що оскаржуваним рішенням порушуються його права та інтереси
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 січня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року про закриття апеляційного провадження у справі, просив їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення про права, свободи та (або) обов`язки скаржника, який не був залучений до участі у справі.
Закривши апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки усім доводам апеляційної скарги щодо впливу рішення суду першої інстанції на права, свободи, інтереси ОСОБА_3, порушив норми процесуального права, а саме частину першу статті 352 ЦПК України.
ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,12 га, кадастровий номер 6310136600:10:001:0175, за адресою: АДРЕСА_1, яка була придбана ним на прилюдних торгах, а тому рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, прийняте без урахування його права як нового власника земельної ділянки.
Доводи інших учасників справи
Відзив АТ "Альфа-Банк" мотивований тим, що суд повинен був залучити ОСОБА_3 до участі в розгляді справи, що переглядається, оскільки той є власником двох земельних ділянок, які були придбані ним на електронних торгах в межах реалізації арештованого майна позивачки у виконавчих провадженнях № 59624246 з примусового виконання виконавчого листа № 755/187/15-ц та № 60471633 з примусового виконання виконавчого напису.
У відзиві на касаційну скаргу АТ "Альфа-Банк" виклало аргументи по суті справи щодо законності рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 січня 2021 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 в частині оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 січня 2020 року відмовлено, в частині оскарження ухвали Харківського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Відповідно до статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.