Постанова
Іменем України
14 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 504/3238/16-ц
провадження № 61-9909св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю.,Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
стягувач - Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Праведний Михайло Юрійович,
боржник - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на постанову Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог скарги і рішень судів попередніх інстанцій
У березні 2021 року Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону звернулася до суду із скаргою на рішення, дії державного виконавця Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Праведного М. Ю. (далі - державний виконавець Праведний М. Ю.), боржник - ОСОБА_1 .
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 11 серпня 2020 року в справі № 504/3238/16-ц зі ОСОБА_1 на користь Військової прокуратури Південного регіону України підлягають стягненню витрати на сплату судового збору в сумі 1 378,00 грн. Виконавчий лист № 504/3238/16-ц, виданий судом 07 грудня 2020 року та поданий до виконання 11 грудня 2020 року.
Проте 12 січня 2021 року державним виконавцем Праведним М. Ю. прийнято рішення (повідомлення) про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" через відсутність дати народження та реєстраційного номера облікової картки платника податків боржника. Вважає, що повідомлення державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання суперечить вимогам законодавства.
Враховуючи викладене, заявник просив визнати неправомірними дії державного виконавця Праведного М. Ю. щодо винесення 12 січня 2021 року повідомлення про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документа Комінтернівського районного суду Одеської області від 11 серпня 2020 року у справі № 504/3238/16-ц про стягнення зі ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 1 378,00 грн; скасувати повідомлення державного виконавця Праведного М. Ю. про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документа; зобов`язати Другий Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винести постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого документа.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 листопада 2021 року у складі судді Барвенко В. К. скаргу задоволено.
Визнано неправомірним дії державного виконавця Праведного М. Ю. щодо винесення 12 січня 2021 року повідомлення про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документа Комінтернівського районного суду Одеської області від 11 серпня 2020 року у справі № 504/3238/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 1 378,00 грн. Скасовано повідомлення державного виконавця Праведного М. Ю. про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документа. Зобов`язано державного виконавця Праведного М. Ю. відкрити виконавче провадження за виконавчим листом.
Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив із того, що відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.
Постановою Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року ухвалу суду першої інстанції скасовано та постановлено нове рішення про відмову у задоволенні скарги.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що виконавчий лист № 504/3238/16-ц, виданий Комінтернівським районним судом Одеської області 07 грудня 2020 року на боржника ОСОБА_1, не відповідає вимогам, передбаченим частиною першою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки в частині боржника містить зазначення лише прізвища, ім`я, по батькові фізичної особи боржника, його місце проживання та, відповідно, не містить зазначення дати народження, його реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (якщо така фізична особа, яка через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відмітку в паспорті).
Відсутність у виконавчому листі даних про дату народження та реєстраційний номер облікової картки платника податків боржника ОСОБА_1 унеможливлює реєстрацію в Автоматизованій системі виконавчого провадження постанови про відкриття виконавчого провадження, а також унеможливлює внесення даних щодо боржника до Єдиного реєстру боржників, що є не допустимим.
Виконавець не має права самостійно вносити дані у виконавчий документ чи встановлювати дані, які є обов`язковими згідно з вимогами, які закон вимагає до виконавчого документа. Зазначення прізвища, ім`я, по батькові фізичної особи боржника, місця проживання фізичної особи боржника не ідентифікує особу, оскільки фізичних осіб, які мають однакове прізвище, ім`я, по батькові може бути кілька і ці особи можуть мати одне і теж місце проживання (батько, син, онук, просто родич тощо).
Виконавець не має права самостійно встановлювати особу належного боржника, така особа має бути безспірно встановлена (ідентифікована) у справі, яку розглядав суд, та, відповідно, правильно вказана у виконавчому документі. У разі не дотримання таких вимог виконавчі дії можуть бути вчинені щодо особи, яка не має жодного відношення до справи, яку розглянув суд.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2022 року Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року, в якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі зазначає, що відсутність у виконавчому документі відомостей про дату народження боржника, реєстраційного номеру облікової картки платника податків не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документа без прийняття до виконання. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 червня 2022 року у справі № 761/20750/13, від 29 квітня 2021 року у справі № 686/3941/19, від 27 травня 2020 року у справі № 520/13681/14-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 813/2125/16, від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц, від 26 грудня 2018 року у справі № 749/1181/16-ц, від 27 грудня 2018 року у справі № 469/1357/16-ц, які суд апеляційної не застосував під час розгляду цієї справи.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню, а рішення суду першої інстанції - зміні.
Обставини, встановлені судами
07 грудня 2020 року Комінтернівським районним судом Одеської області виданий виконавчий лист № 504/3238/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь військової прокуратури Південного регіону України витрати на сплату судового збору в розмірі 1 378,00 грн. У виконавчому листі № 504/3238/16-ц щодо боржника зазначено його прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання та вказано, що інші відомості суду не відомі.
11 грудня 2020 року Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону звернулась до Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про виконання виконавчого листа № 504/3238/16-ц, виданого Комінтернівським районним судом Одеської області 07 грудня 2020 року.
Державним виконавцем Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 12 січня 2021 року, яким виконавчий лист повернутий стягувачу на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" (відсутня дата народження та ідентифікаційний код боржника).
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи у хвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні скарги, виходив із того, що виконавчий лист не відповідає вимогам, передбаченим частиною першою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки в частині боржника містить зазначення лише прізвища, ім`я, по батькові фізичної особи боржника ОСОБА_1, його місце проживання та, відповідно, не містить зазначення дати народження, його реєстраційного номеру облікової картки платника податків або серії та номера паспорта.
Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Правове обґрунтування
Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий суд, яке передбачає як прийняття судом остаточного рішення, так і його виконання, яке забезпечується державою.
ЄСПЛ вказує, що право на суд, захищене статтею 6 Конвекції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції"). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення ЄСПЛ від 28 липня 1999 року у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії").
Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення ЄСПЛ від 15 жовтня 2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України").
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.