Постанова
Іменем України
14 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 2-1380/08
провадження № 61-10540св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - Акціонерне товариство "УкрСиббанк",
боржники: ОСОБА_1, ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 листопада 2021року у складі судді Дзюбича В. Л. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Шевчук Г. М., Костів О. З., Міщій О. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви і рішень судів попередніх інстанцій
У вересні 2021 року Акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк") звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 15 вересня 2008 року рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь АКІБ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором від 25 серпня 2005 року № 430 у сумі 29 985,78 грн, судовий збір у сумі 499,06 грн.
28 жовтня 2008 року на виконання зазначеного рішення, Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано два виконавчі листи № 2-1380/2008 про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 29 985,78 грн боргу за кредитним договором, а також 499,06 грн судових витрат.
У межах строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, АТ "УкрСиббанк" звернувся із заявами про відкриття виконавчого провадження до державної виконавчої служби щодо примусового виконання виконавчих листів № 2-1380/2008, виданих Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області.
12 лютого 2010 року державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 17348970 та ВП № 17349313.
30 листопада 2015 року державним виконавцем у рамках виконавчого провадження № 17348970 винесено постанову про повернення виконавчого листа № 2-1380, виданого стосовно боржника ОСОБА_1, у зв`язку із наявністю встановленої Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", заборони щодо звернення стягнення на майно боржника, що виключало можливість виконання відповідного рішення.
Після винесення державним виконавцем постанови від 30 листопада 2015 року про повернення виконавчого листа стягувачу до АТ "УкрСиббанк" оригінал виконавчого листа не надходив.
03 липня 2020 року Тернопільський міський ВДВС Південно Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) направив до АТ "УкрСиббанк" довідку про те, що виконавчий лист на виконанні не перебуває, а втрачений у зв`язку із поверненням виконавчого листа стягувачу при відправці поштовим відправленням. Станом на дату звернення до суду заборгованість не погашена, а місцезнаходження оригіналу виконавчого листа, виданого стосовно боржника ОСОБА_1, є невідомим, що свідчить про втрату виконавчого листа при пересилці органами виконавчої служби стягувачу.
Враховуючи викладене, заявник просив видати дублікат виконавчого листа № 2-1380/08, щодо примусового виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 вересня 2008 року про стягнення суми заборгованості та стягнення судових витрат з ОСОБА_1, ОСОБА_2 .
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 листопада 2021 року у задоволенні заяви АТ "УкрСиббанк" відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що виконавчий документ повернуто у зв`язку з неможливістю його виконання, тому, з урахуванням установлених фактичних обставин справи, згідно з приписами пункту 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 1404-VIII строк для повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання встановлюється з дня повернення такого документа (30 листопада 2015 року) і становить три роки, при цьому стягувач не позбавлений права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом встановлених строків. Стягувач не був позбавлений можливості своєчасно цікавитись станом виконавчого провадження та у встановлений законом строк звернутись до суду із відповідним клопотанням про видачу дублікату виконавчого листа, чого стягувачем зроблено не було та не наведено стягувачем поважних причин такої бездіяльності.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 19 вересня 2022 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що, звертаючись із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, заявник із врахуванням строку переривання, пропустив строк, встановлений для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який сплинув 30 листопада 2018 року.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2022 року АТ "УкрСиббанк" подано до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 листопада 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 вересня 2022 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі зазначає, що суд не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 2608/4065/12, від 17 листопада 2021 року у справі № 419/310/12, від 26 грудня 2019 року у справі № 10/339/10, від 08 січня 2020 року у справі № 760/ 6367/18.
У разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно боржника строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з моменту закінчення дії відповідної заборони (мораторію).
Таким чином, саме із закінченням дії вказаної законної заборони почався новий відлік строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання і станом на дату звернення стягувача із заявою про видачу дубліката виконавчого листа (у вересні 2021 року) строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не закінчився, оскільки такий строк перервався і почав свій новий перебіг із дати закінчення законної заборони (із 23 вересня 2021 року), що не дослідили належним чином суди попередніх інстанцій.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з постановлення нового судового рішення.
Обставини, встановлені судами
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 15 вересня 2008 року у цивільній справі № 2-1380/2008 позов АТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь АТ "УкрСиббанк" 29 985,78 грн боргу за кредитним договором, а також 499,06 грн судових витрат.
28 жовтня 2008 року на виконання вказаного рішення Тернопільським міськрайонним судом видані два виконавчі листи № 2-1380/2008 про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь АТ "УкрСиббанк" 29 985,78 грн, а також 499,06 грн судових витрат.
12 лютого 2010 року державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 17348970 та ВП № 17349313.
30 листопада 2015 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП № 17348970, а саме виконавчого листа у цивільній справі № 2-1380, виданого 28 жовтня 2008 року, у зв`язку із наявністю встановленої Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", заборони щодо звернення стягнення на майно боржника, що виключало можливість виконання відповідного рішення.
Згідно з довідкою Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 03 липня 2020 року № 58048, виконавчий лист від 28 жовтня 2008 року № 2-1380 втрачений у зв`язку з його перенаправленням із одного відділу державної виконавчої служби до іншого.
Відмовляючи у задоволенні заяви АТ "УкрСиббанк", суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що, звертаючись у вересні 2021 року із заявою про видачу дубліката виконавчого листа заявник, із врахуванням строку переривання, пропустив строк, встановлений для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який сплинув через три роки після повернення 30 листопада 2015 року, тобто 30 листопада 2018 року.
Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що доводи заявника про те, що виконавчий лист втрачено при пересилці не можуть бути визнані судом поважними, оскільки вони залежали від волі стягувача, який не був позбавлений можливості своєчасно цікавитись станом виконавчого провадження та у встановлений законом строк звернутись до суду із відповідним клопотанням про видачу дублікату виконавчого листа, чого стягувачем зроблено не було та не наведено стягувачем поважних причин такої бездіяльності.
Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Правове обґрунтування
Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).
Із наведеними конституційними положеннями кореспондується частина перша статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року в справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 вказав, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15 жовтня 2009 року (заява № 40450/04) право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і далі в редакції, чинній на момент повернення виконавчого документу стягувачу постановою від 30 листопада 2015 року) було визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Пунктом 17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.