Постанова
Іменем України
14 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 354/680/15-ц
провадження № 61-4924св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -
Ступак О. В.,
суддів:
Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,
Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство»,
відповідачі: Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури на ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2022 року у складі судді Ваврійчук Т. Л.та постанову Івано?Франківського апеляційного суду від 10 травня 2022 року у складі колегії суддів: Василишин Л. В., Максюти І. О., Фединяка В. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У вересні 2015 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України (далі - Держлісагентство), Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» (далі - ДП «Ворохтянське лісове господарство») звернувся до суду із позовом до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державних актів на право приватної власності на земельні ділянки та зобов`язання повернути земельні ділянки з чужого незаконного володіння у державну власність.
Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням Виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 22 січня 2003 року № 2 ОСОБА_1 передано безоплатно у приватну власність земельні ділянки на ділянці « ІНФОРМАЦІЯ_1 », для будівництва та обслуговування житлового будинку с. Поляниця площею 0,2500 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,0850 га. На підставі вказаного рішення 08 липня 2003 року відповідачу видано державні акти на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 034418 на земельну ділянку площею 0,0850 га для ведення особистого селянського господарства, та серії ІФ № 034417 на земельну ділянку площею 0,2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року у кримінальній справі звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, зокрема, Поляницького сільського голову ОСОБА_3 та інженера-землевпорядника ОСОБА_4 , які обвинувачувалися у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 28, частиною першою статті 366, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Разом із тим у вказаній постанові встановлено, що рішення Виконавчого комітету Поляницької сільської ради щодо безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_1 вказаних земельних ділянок не виносилося в установленому законом порядку на засідання Виконавчого комітету Поляницької сільської ради, а було підроблене.
Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 16 жовтня 2015 року до участі у справі як співвідповідача залучено ОСОБА_2 .
Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2022 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 10 травня 2022 року, позов першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Держлісагентства, ДП «Ворохтянське лісове господарство» до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння у державну власність залишено без розгляду.
Залишаючи позов прокурора в інтересах держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство» без розгляду, суд першої інстанції зробив висновок, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що ДП «Ворохтянське лісове господарство» є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, яка дозволяє самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів в суді, і прокурором не надано доказів, що вказане державне підприємство у спірних правовідносинах наділено функціями уповноваженого державного органу, тому звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі зазначеного державного підприємства відбулось із порушенням вимог абзацу третього частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Водночас, рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що позов прокурора в інтересах Держлісагентства подано з порушенням вимог частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» за відсутності підстав для представництва інтересів держави в суді, оскільки перед зверненням до суду прокурором не направлено до Держлісагентства як компетентного органу держави повідомлення про виявлені ним порушення інтересів держави.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
01 червня 2022 року засобами поштового зв`язку заступником керівника Івано-Франківської обласної прокуратури подано до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 травня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не врахували, що звернення прокурора з вимогою про повернення, витребування земельної ділянки із незаконного володіння переслідує легітимну мету, спрямоване на захист інтересів держави, задоволення суспільної потреби у відновленні законності під час вирішення суспільно важливого та соціально значущого питання - використання земель лісового фонду для суспільних потреб та розпорядження цими землями;
- не надали належну правову оцінку тому, що компетентні органи державної влади протягом 2015-2021 років не вживали жодних заходів, спрямованих на витребування спірної земельної ділянки, яка вибула із володіння держави незаконно, за відсутності її належної волі;
- неправильно застосували положення статті 56 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та безпідставно залишили позов без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.
- безпідставно не врахували, що заступником прокурора Івано-Франківської області було підтверджено підстави для представництва інтересів Держлісагентствата ДП «Ворохтянське лісове господарство» в суді;
- не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 та постановах Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, від 25 лютого 2021 року у справі № 910/261/20, від 21 липня 2021 року у справі № 754/8118/18, від 11 серпня 2021 року у справі № 366/2502/17, від 11 листопада 2021 року у справі № 622/1363/19.
Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзивів на касаційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратурине надходило.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 06 червня 2022 року касаційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2022 року відкрито касаційне провадження з підстав, передбачених абзацом шостим частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано з Яремчанського міського суду Івано-Франківської області матеріали цивільної справи № 354/680/15-ц; надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
У червні 2022 року матеріали справи № 354/680/15-ц надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2022 року призначено справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Нормативно-правове обґрунтування та мотиви, з яких виходив Верховний Суд
Згідно з частиною першою статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
У цивільних правовідносинах держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, зокрема цивільних.
У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18).
Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час подання позову до суду, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 257 ЦПК України.
Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень.
З метою, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставою для звернення прокурора до суду.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).
Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Держлісагентства, прокурор зазначав, що останнє знає про порушення інтересів держави внаслідок незаконної передачі у приватну власність землі, проте належно не реагує.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою Перейти до повного тексту