Постанова
Іменем України
14 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 201/7848/21
провадження № 61-5118св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Держава Україна в особі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Департамент патрульної поліції, ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу адвоката Негольшова Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 31 січня 2022 року у складі судді Демидової С. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2022 року у складі колегії суддів Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Держави Україна в особі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Департаменту патрульної поліції (далі - ДПП), ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої службовою особою органу державної влади при здійсненні своїх повноважень.
Позов мотивувала тим, що 22 березня 2021 року інспектор Управління патрульної поліції (далі - УПП) в Дніпропетровській області ДПП лейтенант поліції ОСОБА_2 склав стосовно неї протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 131274, за яким вона, нібито, 13 лютого 2021 року о 17 год. 51 хв., керуючи в м. Дніпро в районі перехрестя вул. Київська та вул. Ташкентська автомобілем «Peugeot 5008», державний номерний знак НОМЕР_1 , порушила вимоги пункту 12.3. Правил дорожнього руху і здійснила зіткнення із автомобілем «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , за що передбачена відповідальність за статтею 124 КУпАП.
Зазначила, що під час складання зазначеного протоколу надала пояснення про те, що Правил дорожнього руху не порушувала та зі змістом зазначеного протоколу не згодна.
Послалася на те, що постановою від 18 травня 2021 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська (залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2021 року), справу про притягнення позивача до адміністративної відповідальності закрив за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Вважає, що у зв`язку з незаконним притягненням її до адміністративної відповідальності через складання протоколу вона має право на захист її порушених прав, шляхом відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями.
На думку позивача, склад цивільного правопорушення, вчиненого проти позивача службовою особою органу державної влади при здійсненні нею своїх офіційних повноважень, включає: протиправне рішення інспектора УПП в Дніпропетровській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_2 щодо притягнення її (за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення) до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП у зв`язку зі складанням стосовно неї 22 березня 2021 року протоколу про адміністративне правопорушення; протиправну дію інспектора щодо опитування позивача 22 березня 2021 року, за яким її протиправно було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП із порушенням конвенційного права на справедливий суд (права на захист) та конвенційного права на заборону катування; матеріальну шкоду, завдану внаслідок зазначених протиправних діянь інспектора, вчинених ним 22 березня 2021 року у зв`язку із протиправним притягненням позивача до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП; моральну шкоду, завдану позивачу внаслідок зазначених протиправних діянь; причинний зв`язок між протиправними діяннями інспектора УПП в Дніпропетровській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_2 та завданою майновою та моральною шкодою - саме у зв`язку із протиправним притягненням позивача до адміністративної відповідальності.
Зазначила, що вимушено приймала особисту участь у п`яти судових засіданнях в Ленінському районному суді м. Дніпропетровська та в Дніпровському апеляційному суді з метою доведення відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, отримувала професійну правову допомогу, несла додаткові неминучі витрати у зв`язку із необхідністю збору доказів її невинуватості та сплати комісійних платежів банку, неодноразово відривалася від своїх звичайних занять, тривалий час відчувала душевні страждання та негативну емоційну пригніченість через протиправне притягнення до адміністративної відповідальності та порушення її конвенційних прав у зв`язку із незаконними діяннями службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень.
Послалася на те, що витратила 189 267,95 грн на висновок експертного дослідження і гонорар адвоката.
Вважає, що моральна шкода полягає у тривалих глибоких душевних стражданнях, погіршенні самопочуття, фрустрації та у приниженні честі та гідності, яких позивач зазнала у зв`язку із протиправним притягненням її до адміністративної відповідальності.
На думку позивача, грошове відшкодування у 600 000,00 грн буде адекватним відшкодуванням моральної шкоди.
Дійшла висновку, що з метою примусити її діяти всупереч її волі та протиправно спонукати до визнання вини у ДТП, лейтенант поліції ОСОБА_2 навмисно піддав позивача незаконному інтенсивному психологічному тиску та поводженню, що принизило її гідність, викликало у неї відчуття страху, тривоги та неповноцінності.
Демонстративне ставлення до неї як особи, що, начебто, скоїла ДТП та намагається уникнути відповідальності тощо, що призвело до її приниження, залякування, зменшення здатності до морального супротиву та завдало таких негативних емоційних переживань та тривалого руйнівного стресу, що обумовило необхідність виклику до підрозділу поліції швидкої допомоги для надання невідкладної медичної допомоги.
Зазначила, що під час збору доказів інспектор поліції відмовився приймати від неї докази щодо дійсних обставин ДТП для долучення до адміністративних матеріалів докази, які виправдовували позивача, що є порушенням конвенційного права на справедливий суд (права на захист), вчинене цією службовою особою органу державної влади при здійсненні нею своїх офіційних повноважень.
Також інспектор поліції відмовився викладати у її письмових поясненнях обставини ДТП у її версії, що обумовило необхідність власноручного викладання письмових пояснень щодо обставин ДТП, що є також свідченням порушення конвенційного права на справедливий суд (права на захист).
Просила:
1. Стягнути з Держави Україна (шляхом списання через Державну казначейську службу України з єдиного казначейського рахунку коштів Державного бюджету України) на її користь 189 267,95 грн у відшкодування матеріальної шкоди, завданої службовою особою органу державної влади при здійсненні нею своїх офіційних повноважень у зв`язку із незаконним притягненням до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП (через складання 22 березня 2021 року інспектором УПП в Дніпропетровській області ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №131274).
2. Стягнути з держави Україна (шляхом списання через Державну казначейську службу України з (Єдиного казначейського рахунку коштів Державного бюджету України) 600 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої службовою особою органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, що супроводжувалось порушенням конвенційних прав на справедливий суд та заборону катувань.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням від 31 січня 2022 року Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська у позові відмовив.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що позивач не довела незаконності дій відповідачів, оскільки жодного адміністративного стягнення, передбаченого статтею 124 КУпАП, до неї посадова особа УПП в Дніпропетровській області ДПП не застосовувала, а складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, оскільки, відповідно до статей 283, 284 КУпАП, це здійснюється лише судом.
Зазначив, що факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральну шкоду.
Дійшов висновку, що Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в цій справі є неналежним відповідачем.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 17 травня 2022 року Дніпровський апеляційний суд апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Негольшова С. М. залишив без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2022 року залишив без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого суду про те, що складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, оскільки, з огляду на статті 283, 284 КУпАП, це здійснюється лише судом.
Зазначив, що сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачці моральної шкоди.
Погодився із тим, що Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в цій справі є неналежним відповідачем, оскільки наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2011 року № 1707/5 «Про затвердження Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції» передбачені функції та повноваження міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції, зокрема до яких не належить нагляд та контроль за органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органами досудового розслідування, прокуратури і суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2022 року до Верховного Суду, адвокат Негольшов С. М. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження адвокат Негольшов С. М. в інтересах ОСОБА_1 зазначив неврахування судом висновків щодо:
застосування частини другої статті 1166 ЦК України, частини четвертої статті 10, частини третьої статті 12, частини першої статті 13, частин першої та другої статті 263 ЦПК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 554/10836/16, від 10 лютого 2012 року у справі № 761/24143/19, від 17 березня 2021 року у справі № 751/2946/18;
застосування пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», пункту 3 частини другої статті 1167, частини першої статті 1174 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17;
застосування статей 1, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 760/9462/16-а, від 21 липня 2021 року у справі № 646/7015/19;
зазначив про не дослідження доказів у справі.
Касаційну скаргу мотивував тим, що позивач довела фактичні обставини незаконного притягнення до адміністративної відповідальності службовою особою органу державної влади при здійсненні своїх повноважень і завдання матеріальної та моральної шкоди.
Вважає, що відповідачі наведені позивачем доводи не спростували.
Зазначив, що суди попередніх інстанцій порушили принцип змагальності сторін і норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи: не дослідили докази, не оцінили відсутність наданих відповідачами доказів на спростування наведених позивачем обставин, не з`ясували обставини завдання позивачу заявлених до стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди. Під час розгляду справи суди порушили конвенційні права позивача на справедливий суд, на захист власності та на ефективний засіб юридичного захисту у суді.
У липні 2022 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якомуПівденно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
У серпні 2022 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ДПП просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що 22 березня 2021 року інспектор УПП в Дніпропетровській області ДПП лейтенант поліції ОСОБА_2 склав протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 131274 від 22 березня 2021 року стосовно ОСОБА_1 .
За змістом протоколу, 13 лютого 2021 року о 17:51 годин водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Peugeot 5008», державний номерний знак НОМЕР_3 , в районі перехрестя вул. Київська та вул. Ташкентська у м. Дніпрі, своєчасно не вжила заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки і безпечного об`їзду перешкоди, яку могла об`єктивно виявити, через що скоїла зіткнення з автомобілем марки «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався попереду.
У ДТП автомобілі отримали технічні пошкодження, внаслідок чого водію ОСОБА_1 завдана матеріальна шкода і тілесні ушкодження.
Постановою від 18 травня 2021 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постановою від 22 червня 2021 року Дніпровський апеляційний суд постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2021 року залишив без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Ве