Постанова
Іменем України
14 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 376/1474/19
провадження № 61-1841св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Тугоркан»,
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 30 січня 2020 року у складі судді Клочва В. М., постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня
2020 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Коцюрби О. П., Іванченка М. М. та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 09 березня 2021 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Коцюрби О. П., Нежури В. А.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до
ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Тугоркан» (далі - ТОВ «Тугоркан»), третя особа - ОСОБА_3 , про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позов мотивовано тим, що починаючи з серпня 2014 року по вересень
2018 року ОСОБА_1 орендувала у Великополовецькій сільській раді Сквирського району Київської області, земельну ділянку по
АДРЕСА_1 .
19 червня 2015 року їй, як фізичній особі-підприємцю, було надано дозвіл для провадження підприємницької діяльності у тимчасовій споруді в місці організованого відпочинку населення.
У 2015 році на її замовлення було виготовлено проект розміщення групи павільйонів на орендованій земельній ділянці.
Вважала, що дані обставини підтверджують факт, що нежитлова будівля магазин-кафетерій загальною площею 303,6 кв.м була збудована на її замовлення та належить саме їй, як орендарю відповідної земельної ділянки.
Вказувала, що ухвалою Сквирського районного суду Київської області від
16 листопада 2018 року було затверджено мирову угоду між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , згідно якої за ОСОБА_3 було визнано право власності на нежитлову будівлю (кафетерій), яка розташована по
АДРЕСА_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 27 травня 2019 року ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 16 листопада 2018 року скасовано.
Незважаючи на скасування ували Сквирського районного суду Київської області від 16 листопада 2018 року ОСОБА_3 відчужила спірну нежитлову будівлю ОСОБА_2 , яка в подальшому спірне нежитлове приміщення внесла до статного капіталу ТОВ «Тугоркан».
Незважаючи на те, що правова підстава виникнення права власності скасована, ОСОБА_2 безпідставно не повертає збудований нею спірний магазин-кафетерій.
У зв`язку з викладеним, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просила скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 та ТОВ «Тугоркан» на нежитлову будівлю магазин-кафетерій загальною площею 303,6 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувати у ТОВ «Тугоркан» на її користь спірну нежитлову будівлю та визнати за нею право власності на вказане нерухоме майно.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 30 січня
2020 року позовні вимоги задоволено частково.
Скасовано право власності на нежитлову будівлю магазин-кафетерій, який розташований за адресою:
АДРЕСА_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що жодною стороною у справі не було надано доказів про те, що спірна нежитлова будівля збудована у встановленому законом порядку, тобто з дотриманням будівельних норм і правил на земельній ділянці відведеній для цієї мети і введена в експлуатацію, тобто є самочинним будівництвом.
Відмовляючи в задоволенні вимог в частині щодо витребування майна із чужого незаконного володіння, суд першої інстанції вказував на те, що позивач просить витребувати на її користь нежитлову будівлю, але в розумінні статті 331 ЦК України, дана будівля не є об`єктом права власності, тому позивач має право ставити питання про визнання права власності лише на будівельні матеріали.
Вирішуючи питання щодо скасування державної реєстрації на спірну нежитлову будівлю, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки спірна нежитлова будівля є самочинною, у сторін по справі відсутні первинні правовстановлюючі документи на неї та те, що дана будівля може створювати реальну загрозу життю і здоров`ю громадянам, то суд вважав за необхідне скасувати на неї право власності.
Додатковим рішенням Сквирського районного суду Київської області від
13 березня 2020 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Тугоркан» задоволено.
Рішення Сквирського районного суду Київської області від 30 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачкою не доведено належності їй на праві власності спірної будівлі.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 09 березня
2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи судом першої інстанції у розмірі 12 000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 1 200,00 грн.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
02 вересня 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Сквирського районного суду Київської області від 30 січня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 рокута ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що помилковим є твердження судів про те, що спірна будівля не є об?єктом права власності. Застосовуючи норми матеріального права, суди не звернули уваги на те, що магазин-кафетерій є тимчасовою спорудою для провадження підприємницької діяльності.
10 червня 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати додаткову постанову Київського апеляційного суду від 09 березня 2021 рокута ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Доводи інших учасників справи
02 березня 2021 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 через засоби поштового зв?язку подали до Верховного Суду відзиви, у яких просять касаційне провадження закрити, обґрунтовуючи це тим, що справа є малозначною, а судові справи, на які посилається заявник в касаційній скарзі, не є подібними до справи, яка переглядається.
02 березня 2021 року ТОВ «Тугоркан» через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Сквирського районного суду Київської області від
30 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року - без змін.
Рух касаційних скарг та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Сквирського районного суду Київської області від 30 січня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Сквирського районного суду Київської області.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження додаткової постанови Київського апеляційного суду від 09 березня 2021 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі.
30 вересня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, третьої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
Перевіривши доводи касаційних скарг, а також матеріали справи, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням 47 сесії 6 скликання Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області за
№ 4-47-06 від 21 серпня 2014 року було надано погодження ОСОБА_1 на реконструкцію зупинки громадського транспорту для влаштування торгового павільйону по АДРЕСА_2 .
Рішенням 48 сесії 6 скликання Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області за № 6/5-48-06 від 08 жовтня 2014 року фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, орієнтованою площею 0,07 га, із земель житлової та громадської забудови в межах населеного пункту
АДРЕСА_2 на території Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області для створення озелененої території загального користування та спорудження об`єктів стаціонарної рекреації з метою влаштування місця організованого відпочинку населення.
Рішенням Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області від 19 червня 2015 року № 05/06/19.06.2015 надано дозвіл фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 для провадження підприємницької діяльності (роздрібної торгівлі