Постанова
Іменем України
14 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 569/6317/15-ц
провадження № 61-3319св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Коломієць Г. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Лідовця Р. А., Погрібного С. О., Ступак О. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державний реєстратор ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
треті особи: приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Коломис Ольга В`ячеславівна, Обслуговуючий кооператив «Квартал», відділ опіки та піклування служби у справах дітей Рівненського міськвиконкому, Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Рівненського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Хилевич С. В., Ковальчук Н. М., Шимків С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяв про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог, просила:
- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності з індексним номером: 30742932, видане 10 грудня 2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Бенедищук (Ящук) І. В. (далі - державний реєстратор), на квартиру АДРЕСА_1 , видане на ім`я ОСОБА_3 ;
- скасувати державну реєстрацію права власності за № 8012165, зареєстровану на ім`я ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , проведену державним реєстратором в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 грудня 2014 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 524056956101;
- визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений між дарувальником ОСОБА_3 та обдарованим ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Коломис О. В. (далі - приватний нотаріус) 17 грудня 2014 року за реєстраційним № 4574;
- скасувати державну реєстрацію права власності за № 8114739, зареєстровану на ім`я ОСОБА_2 , на квартиру АДРЕСА_1 , проведену приватним нотаріусом в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17 грудня 2014 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 524056956101;
- виселити з квартири АДРЕСА_1 осіб (хто фактично проживає і/або зареєстровані), а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та їх неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , 2003 року народження, ОСОБА_7 , 2005 року народження, ОСОБА_8 , 2015 року народження, без надання їм іншого житлового приміщення;
- зобов`язати осіб (хто фактично проживає і/або зареєстровані), а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та їх неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , 2003 року народження, ОСОБА_7 , 2005 року народження, ОСОБА_8 , 2015 року народження, не вчиняти перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 .
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона брала пайову участь у будівництві будинку по АДРЕСА_2 , який прийнятий в експлуатацію 01 серпня 2013 року. Квартира № 9 , яка розташована у вказаному будинку, після введення будинку в експлуатацію знаходилась в резерві і не була їй передана, а тому вона змушена була звернутися до суду за захистом своїх майнових прав. Право власності на вказану квартиру у неї виникло на підставі юридичних фактів, встановлених рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 травня 2014 року у справі № 569/2241/14-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 18 серпня 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 листопада 2014 року. Вказаними судовими рішеннями її позов задоволено, а апеляційні та касаційні скарги Обслуговуючого кооперативу «Квартал» (далі - ОК «Квартал») відхилено. Визнано за нею право приватної власності на житлову трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Визнано недійсним та скасовано пункт 38 додатку № 1 розпорядження Рівненського міського голови від 07 лютого 2014 року № 91-р про передачу квартири АДРЕСА_1 .
Вказувала на те, що ОСОБА_3 оскаржувала рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 травня 2014 року та ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 02 лютого 2015 року їй відмовлено у відкритті апеляційного провадження на вказане рішення суду, а ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2015 року вказану ухвалу апеляційного суду залишено без змін. В ухвалах апеляційної та касаційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 не брала участі у справі, однак про наявність спору щодо спірної квартири їй було відомо з огляду на те, що ще у лютому 2014 року судом вживалися заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких дій стосовно спірної квартири, яку за розпорядженням Рівненського міського голови було передано ОСОБА_3 .
Також рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 травня 2014 року у справі № 569/2241/14-ц оскаржував ОСОБА_2 . Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 05 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 08 серпня 2016 року, відмовлено у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 травня 2014 року.
Мотивуючи свої висновки, суд апеляційної інстанції, з чим погодився і касаційний суд, вказував на те, що договір на участь у частковому будівництві був укладений між ТОВ компанія «Інвестжитлобуд» та ОСОБА_1 і цей договір не створював для ОСОБА_2 будь-яких прав та обов`язків, оскільки він не був його стороною. А власником спірної квартири він став не у зв`язку з розглядом справи № 569/2241/14-ц, а внаслідок укладеного з ОСОБА_3 договору дарування від 17 грудня 2014 року (після припинення обтяження на об`єкт нерухомого майна 10 грудня 2014 року згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно).
Зазначала, що ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2014 року у справі № 569/2241/14-ц забезпечено її позов шляхом заборони Управлінню капітального будівництва та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - УКБ міськради), ОК «Квартал», Виконавчому комітету Рівненської міської ради (далі - Рівненський міськвиконком), Рівненському міському голові, Реєстраційній службі Рівненського міського управління юстиції приймати рішення і вчиняти дії з розподілу, оформлення і передачі у власність чи користування, здійснювати реєстраційні дії та будь-які інші розпорядчі дії щодо квартири АДРЕСА_1 . Копію вказаної ухвали для виконання було направлено судом зазначеним особам у день постановлення ухвали, в тому числі до Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції.
Після ухвалення рішення у справі № 569/2241/14-ц про визнання за нею права власності на спірну квартиру, ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 29 серпня 2014 року у справі № 569/2241/14-ц скасовано заходи забезпечення її позову, однак через оскарження цієї ухвали ОК «Квартал» в апеляційному порядку, ухвала про скасування заходів забезпечення позову набрала законної сили тільки 14 листопада 2014 року, коли Апеляційним судом Рівненської області відхилено апеляційну скаргу ОК «Квартал», а ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 29 серпня 2014 року залишено без змін.
Вважала, що ОСОБА_3 не мала права 09 грудня 2014 року звертатися до Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції з заявою про реєстрацію за собою права власності на квартиру АДРЕСА_1 та в подальшому відчужувати вказану квартиру на користь ОСОБА_2 , оскільки їй було відомо про право ОСОБА_1 на цю квартиру і про те, що судом ще 16 травня 2014 року скасовано пункт 38 додатку № 1 розпорядження Рівненського міського голови від 07 лютого 2014 року № 91-р про передачу квартири АДРЕСА_1 та визнано за нею ( ОСОБА_1 ) право власності на спірну квартиру.
З цих самих підстав державний реєстратор зобов`язаний був відмовити у реєстрації права власності на вказану квартиру, оскільки суть спору та ухвалені рішення судами першої та апеляційної інстанції у справі № 569/2241/14-ц були відомі з отриманих Реєстраційною службою Рівненського міського управління юстиції ухвал про забезпечення позову та про скасування заходів забезпечення позову.
ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що відносно предмета договору виникли спірні правовідносини, засвідчила нотаріусу про відсутність судових спорів щодо квартири, а також вказувала, що обтяжень чи будь-яких прав у третіх осіб щодо квартири немає.
При цьому у листопаді 2014 року незаконно, без будь-яких правових підстав, з відома голови ОК «Квартал», з метою перешкоджання їй виконати рішення суду, відповідачі вселились у спірну квартиру.
Зазначала, що відновити її порушене конституційне право на вільне користування своєю власністю можливо лише шляхом скасування акту, який суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси, відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта, витребування майна з незаконного володіння та покладення на відповідача обов`язку усунути перешкоди у користуванні майном та примушення його звільнити зайняте приміщення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03 березня 2021 року, ухваленим у складі судді Ковальова І. М., у задоволенні позову ОСОБА_9 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надала доказів про порушення державним реєстратором реєстраційних дій при державній реєстрації спірної квартири за ОСОБА_3 . Оспорюваний договір дарування від 17 грудня 2014 року не може бути визнаний судом недійсним лише з формальних міркувань, оскільки не надано будь-яких належних та допустимих доказів про визнання його недійсним, а також відсутні правові підстави. Також не підлягають задоволенню позовні вимоги про виселення відповідачів, оскільки виселення може здійснюватися лише з наданням іншого житлового приміщення, яке повинно бути зазначене у рішенні суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 березня 2021 року в частині відмови у визнанні незаконним та скасуванні свідоцтва про право власності та скасуванні державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 , визнання недійсним договору дарування, скасуванні державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 , виселенні з квартири та зобов`язанні не вчиняти перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні квартирою скасовано.
Задоволено частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , державного реєстратора реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Ящук (Бенедищук) І. В., ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи: приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Коломис О. В., ОК «Квартал», Орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради, Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, визнання недійсним договору дарування, скасування державної реєстрації права власності, виселення та зобов`язання не чинити перешкод у володінні, користуванні і розпорядженні майном.
Визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності з індексним номером: 30742932, видане 10 грудня 2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області ОСОБА_10 , на квартиру АДРЕСА_1 , видане на ім`я ОСОБА_3 .
Скасовано державну реєстрацію права власності за № 8012165, зареєстровану на ім`я ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , проведену державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Бенедищук (Ящук) І. В. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 грудня 2014 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 524056956101.
Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Коломис О. В. 17 грудня 2014 за реєстраційним № 4574.
Скасовано державну реєстрацію права власності за № 8114739, зареєстровану на ім`я ОСОБА_2 , на квартиру АДРЕСА_1 , проведену приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Коломис О. В. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17 грудня 2014 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 524056956101.
Виселено з квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 без надання їм іншого житлового приміщення.
Зобов`язано ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не вчиняти ОСОБА_1 перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 .
У решті (у частині відмови у задоволенні вимог до державного реєстратора реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області ОСОБА_10 та до малолітнього ОСОБА_8 ) рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що право позивача на спірну квартиру підтверджується рішеннямРівненського міського суду Рівненської області від 16 травня 2014 року у справі № 569/2241/14-ц. ОСОБА_1 виконала зобов`язання щодо сплати пайових внесків за договором на участь у частковому будівництві від 08 січня 2006 року № 13/2, проте в останньої відсутня можливість зареєструвати права власності на спірне нерухоме майно, так як воно незаконно зареєстровано за ОСОБА_3 , оскільки яка на час реєстрації за ОСОБА_3 права власності на спірну квартиру розпорядження про розподіл, на підставі якого було здійснено таку реєстрацію, було скасовано.
Оскільки на момент державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 не була власником спірної квартири, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 не мала права відчужувати вказану квартиру на підставі договору дарування своєму сину ОСОБА_2 .
Установивши, що вселення ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 до спірної квартири відбулося зі згоди ОСОБА_2 , який не мав речових прав щодо спірного нерухомого майна, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість їх виселення без надання іншого житлового приміщення.
При цьому апеляційний суд врахував, що ОСОБА_3 діяла недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У лютому 2022 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , не врахував, що на квартиру АДРЕСА_1 укладено два інвестиційні договори, а саме з ОСОБА_1 та з нею ( ОСОБА_3 ).
Зазначала, що вона набула право власності на спірну квартиру на підставі договору доручення № 1/10 від 29 серпня 2012 року, який укладений між нею та ОК «Квартал», згідно з яким вона інвестувала кошти у будівництво спірної квартири.
Згідно з актом приймання-передачі нерухомості від 27 січня 2014 року вона у повному обсязі внесла свої пайові внески та 09 грудня 2014 року звернулась до реєстраційної служби для проведення державної реєстрації права власності на вказану квартиру, а 17 грудня 2014 року передала вказану квартиру в дар ОСОБА_2 , після чого ОСОБА_2 з дружиною та дітьми вселились у спірну квартиру.
Таким чином ОСОБА_2 є законним власником спірної квартири, а тому позбавлення останнього права власності на вказану квартиру в обраний позивачем спосіб суперечить законодавству України.
Вказувала на те, що позивач обрала невірний спосіб захисту, оскільки належним способом захисту є вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, однак таку вимогу позивач не заявляла.
Крім того, задовольняючи позовні вимоги позивача про усунення перешкод та виселення, суд апеляційної інстанції не врахував, що сам факт переходу права власності на квартиру до іншої особи не є безумовною підставою для виселення членів сім`ї власника цього нерухомого майна. Законність виселення, яке по факту є втручанням у право на житло та право на повагу до приватного життя у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), має бути оцінено на предмет пропорційності такого втручання.
Також апеляційний суд не врахував, що вона та члени її сім`ї не брали участь у справі № 569/2241/14-ц, а тому рішення суду, ухвалене у вказаній справі, не є преюдиційним.
При цьому суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки судді апеляційного суду: Хилевич С. В., Ковальчук Н. М., Шимків С. С., які приймали участь у розгляді справ № 569/2241/14-ц, № 569/11827/15-ц, не заявили самовідвід у цій справі, безпідставно відмовили у задоволенні заяви про відвід складу суду, а також безпідставно відмовили у задоволенні заяви про оголошення перерви у справі на один-два дні у зв`язку з хворобою ОСОБА_5 .
Вказувала на те, що фактично весь склад суддів судової палати з розгляду цивільних справ Рівненського апеляційного суду висловили свою думку у справі № 569/2241/14-ц щодо належності спірної квартири ОСОБА_1 .
Підставами касаційного оскарження постанови Рівненського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Постанова апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України, в касаційному порядку не переглядається.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У травні 2022 року Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради подало відзив на касаційну скаргу, в якому посилалось на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції», яка набрала чинності 28 січня 2015 року, ліквідовано реєстраційну службу Рівненського міського управління юстиції Рівненської області.
Згідно з Положенням про Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради (нова редакція), затвердженого рішенням Рівненської міської ради від 18 грудня 2021 року № 1534, Управління є виконавчим органом Рівненської міської ради, утвореним для виконання власних (самоврядних) повноважень у сфері надання адміністративних послуг, віднесених до відання виконавчих органів міських рад та інших виконавчих органів, а також делегованих державою повноважень з організаційного забезпечення надання адміністративних послуг через постійно діючий робочий орган - Центр надання адміністративних послуг у місті Рівному.
Управління не є правонаступником Рівненського міського управління юстиції, а є новоствореним суб`єктом владних повноважень, та не є тим суб`єктом, який порушив права позивача.
16 січня 2020 року, тобто під час розгляду справи в суді першої інстанції, набрали чинності окремі положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії Рейдерству» від 05 грудня 2019 року № 340-IX, яким змінено порядок та підстави внесення відомостей до Державного реєстру прав, що передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Так, частиною третьою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка набрала чинності 16 січня 2020 року, передбачено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації права власності не відповідають вимогам статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
У червні 2022 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому посилався на те, що договір дарування відповідає вимогам чинного законодавства України.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції, зупинено виконання постанови Рівненського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року до закінчення касаційного провадження у справі.
У травні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Згідно з протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 07 квітня 2022 року справу призначено колегії суддів у складі: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2022 року заяви суддів Верховного Суду Гулька Б. І. та Луспеника Д. Д. про самовідвід задоволено, справу передано на автоматизований перерозподіл.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 21 жовтня 2022 року справу призначено колегії суддів у складі: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року заяву судді Верховного Суду Черняк Ю. В. про самовідвід задоволено, справу передано на автоматизований перерозподіл.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 25 жовтня 2022 року справу призначено колегії суддів у складі: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.
Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 07 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії суддів Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Гулейкова І. Ю., Лідовця Р. А., Погрібного С. О.
У зв`язку з перебуванням судді Воробйової І. А. у відрядженні, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 21 листопада 2022 року, справу призначено до судового розгляду в складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Лідовця Р. А., Погрібного С. О., Ступак О. В.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
11 квітн