ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 160/12964/21
адміністративне провадження № К/990/19027/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року (суддя: Кадникова Г.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2022 року (судді: Шальєва В.А., Білак С.В., Олефіренко Н.А.) у справі позовом ОСОБА_1 до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до суду з адміністративним позовом до Новокадацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) (далі - Новокадацький ВДВС, відповідач) про визнання протиправною (незаконною) бездіяльності, яка виразилася у невжитті заходів щодо знаття арешту з майна боржника - позивачки при поверненні виконавчого документу стягувачу на підставі постанови у виконавчому провадженні ВП № 50286119 від 23 лютого 2016 року, а також у невжитті заходів щодо зняття арешту з майна позивача після звернення позивача з заявою до відповідача від 29 липня 2021 року; зобов`язання зняти арешт і заборону на відчуження зі всього належного позивачці майна (нерухомого та рухомого) шляхом реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна інформації (запису) про припинення обтяжень у вигляді арешту всього майна (нерухомого та рухомого), що належить позивачці.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2022 року відмовлено у відкритті провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України.
Приймаючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відмовляючи у відкритті провадження, суди посилаючись на висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 серпня 2019 року у справі № 911/1247/18, відповідно до якого вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) й виникають із цивільних правовідносин, відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, статті 20 Господарського процесуального кодексу України можуть бути вирішені судом цивільної чи господарської юрисдикції.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі скаржниця вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Скаржниця стверджує, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний адміністративний суд невірно застосував правову позицію, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 911/1247/18.
Позивачка зазначає, що позовні вимоги направлені виключно на захист її порушених прав внаслідок протиправної бездіяльності державного виконавця шляхом визнання в судовому порядку такої бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, що згідно приписів пунктів 1 і 2 частини 1 статті 4 КАС України є предметом дослідження під час вирішення публічно-правового спору адміністративним судом.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 серпня 2022 року (судді: Загороднюк А,Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року призначено справу до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2022 року замінено відповідача у справі - Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) його правонаступником - Другим Правобережним відділом державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 23 лютого 2016 року по 26 квітня 2017 року на виконанні в Новокадацькому ВДВС перебувало виконавче провадження № 50286119 з примусового виконання виконавчого листа № 2/205/2293/15, виданого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська 10 грудня 2015 року, про стягнення з позивача на користь ПАТ "Альфа Банк" суми боргу в розмірі 42 381,04 грн.
Постановою державного виконавця від 26 квітня 2017 року на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повернуто стягувачу.
Виходячи з повідомлення Новокадацького ВДВС, виконавче провадження знищено у 2019 році на підставі Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07 червня 2017 року № 1829/5.
Позивачем ставиться питання про знаття арешту з її майна, чого не зроблено при поверненні виконавчого документу стягувачу, зняття заборони на відчуження зі всього належного позивачу майна (нерухомого та рухомого) шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також до Державного реєстру обтяжень рухомого майна інформації (запису) про припинення обтяжень у вигляді арешту всього майна (нерухомого та рухомого), що належить позивачу.
Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
За приписами частини 1 статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - № 1404-VIII) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом пункту 5 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню відповідно до цього Закону підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Відповідно до частини 1 статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною 2 статті 74 Закону № 1404-VIII встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Висновки Верховного Суду
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи Верховний Суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги стосуються невжиття заходів відповідачем щодо знаття арешту з майна боржника - позивачки при поверненні виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні В П №50286119 від 23 лютого 2016 року, відкритого на підставі виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська 10 грудня 2015 року у цивільній справі про стягнення з позивача на користь ПАТ "Альфа Банк" суми боргу в розмірі 42 381,04 грн.
При цьому, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, визнав необхідним відмовити у відкритті провадження у цій справі в порядку адміністративного судочинства, оскільки оскаржувана постанова державного виконавця прийнята в ході примусового виконання виконавчого листа у цивільній справі, а тому цей спір підлягає розгляду за правилами ЦПК України.