ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 380/10743/21
адміністративне провадження № К/990/8217/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року (головуюча суддя-Хобор Р.Б., судді: Бруновська Н.В., Матковська З.М.)
І. СУТЬ СПОРУ
1. У липні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, Академія), в якому просив визнати протиправними дії Академії щодо невиплати середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату індексації грошового забезпечення за період із 09 січня 2018 року по день фактичної виплати заборгованості індексації грошового забезпечення, тобто по 02 червня 2021 року у сумі 647106,40 грн;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату індексації грошового забезпечення за період із 09 січня 2018 року по день фактичної виплати заборгованості індексації грошового забезпечення 02 червня 2021 року у сумі 647106,40 грн, із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15 січня 2004 року.
2. В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 зазначив, що Академія порушила приписи статей 47, 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оскільки не виплатила йому при звільненні індексацію грошового забезпечення( із 09 січня 2018 року по день фактичної виплати заборгованості), а тому позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 647106,40 грн, із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб.
II.ОБСТАВИНИ СПРАВИ
3. 18 грудня 2017 року наказом командувача Сухопутних військ ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) № 492 підполковника ОСОБА_1, провідного наукового співробітника науково-дослідного відділу (ракетних військ та артилерії) Наукового центру Сухопутних військ ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнено у запас за пунктом "а" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
4. 09 січня 2018 року наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) № 8 позивача з 09 січня 2018 року виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1.
5. У зв`язку із не здійсненням відповідачем нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 09 січня 2018 року, позивач звернувся з позовом до суду.
6. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року №380/12397/20, зокрема, зобов`язано Академію здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 09 січня 2018 року.
7. 01 червня 2021 року на виконання вказаного рішення суду відповідач нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 5437,05 грн.
8. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату індексації грошового забезпечення за період із 09 січня 2018 року по 02 червня 2021 року) у сумі 647 106,40 грн, позивач звернувся до суду.
III.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
9.1. Визнано протиправною бездіяльність Академії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
9.2. Зобов`язано Академію нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 5 461,12 грн.
9.3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
10. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове про часткове задоволення позовних вимог.
10.1. Визнано протиправними дії Академії щодо невиплати середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату індексації грошового забезпечення за період із 09 січня 2018 року по день фактичної виплати заборгованості індексації грошового забезпечення, тобто по 02 червня 2021 року із розрахунку середньоденного заробітку 757 гривень 94 копійки.
10.2. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату індексації грошового забезпечення за період із 09 січня 2018 року по день фактичної виплати заборгованості індексації грошового забезпечення, тобто по 02 червня 2021 року, із розрахунку середньоденного заробітку 757 гривень 94 копійки.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
11. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення, прийнявши нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
12. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
13. У касаційній скарзі відповідач вказав про застосування судом апеляційної інстанції частин першої та другої статті 117 КЗпП України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, від 18 березня 2020 року у справі №711/4010/13-ц, та у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, від 28 січня 2021 року у справі № 580/2427/19 від 30 жовтня 2019 у справі №806/2473/18, від 06 червня 2018 року у справі №804/1782/16, від 27 червня 2018 року у справі № 810/1543/17 щодо застосування до спірних правовідносин принципу співмірності з урахуванням розміру недоплаченої суми.
14. Позивач не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу, передбачене статтею 338 КАС України.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
15. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Приписами статті 43 Конституції України регламентовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров`я роботах забороняється.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
17. Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
18. Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
19. Згідно із статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
20. Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати визначає Закон України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" (далі - Закон № 108/95-ВР).
21. Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 108/95-ВР визначається за правилами, закріпленими у "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).
22. Згідно з абзацом 3 пункту 2 Розділу І Порядку №100 середньомісячна заробітна плата, зокрема, обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
23. Пунктом 5 Розділу І Порядку №100 визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
24. Відповідно до пункту 8 Розділу І Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1,4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
26. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в межах касаційної скарги.
27. Предметом спору у цій справі є відносини щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця відповідно до статті 117 КЗпП України.