ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 640/21651/21
адміністративне провадження № К/990/17721/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Білак М.В.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Київського апеляційного суду про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Державної судової адміністрації України (далі - відповідач-1, ДСА України), Київського апеляційного суду (далі - відповідач-2), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення належного фінансування фонду заробітної плати Київського апеляційного суду та дії щодо обмеження нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року із застосуванням статті 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік";
- стягнути з Київського апеляційного суду на користь позивача 542 941,50 грн суддівської винагороди в частині суми обмеження, встановленого частиною першою статті 29 Закону України "Про державний бюджету України на 2020 рік" за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року за рахунок бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, в порядку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" і постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників".
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що частина третя статті 29 Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік" із змінами та доповненнями, внесеними Законом України №553-ІХ від 13 квітня 2020 року прямо суперечить нормам Конституції України та нормам Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної судової адміністрації України щодо обмеження нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року із застосуванням статті 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік". Стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 542 941, 50 грн суддівської винагороди в частині суми обмеження, встановленого частиною першою статті 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року за рахунок бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", розпорядником якої є Державна судова адміністрація України в порядку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" і постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників". В задоволенні іншої частини позовних відмовлено. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення недоотриманої частини суддівської винагороди за один місяць.
Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції про те, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що виключає можливість застосовувати інші Закони до правовідносин стосовно суддівської винагороди. При цьому, стягнення суддівської винагороди на користь позивача у розмірі 542 941,50 грн має здійснюватися шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі ДСА України указує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
ДСА України рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються відповідно до вимог пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
На обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження ДСА України зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не правильно застосовані норми матеріального права без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 25 липня 2017 року у справі №804/3790/17 про те, що рішення Конституційного Суду України не має ретроактивної дії та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, отже, таке рішення не може вплинути на спірні правовідносини, оскільки правовідносини у цій справі виникли до прийняття такого рішення (аналогічні висновки зазначені в ухвалі від 23 січня 2019 року у справі №820/2462/17, від 25 липня 2019 року у справі №804/3790/17 та у постанові від 23 грудня 2019 року у справі №814/1274/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі №686/23445/17, за аналогічних фактичних обставин, що й розглядуваний спір, зроблено висновок, що скасування нормативно-правового акту передбачає втрату його чинності з моменту його прийняття, визнання ж закону неконституційним не передбачає його скасування, а зумовлює втрату чинності з дня прийняття Конституційним Судом України рішення про це. Таким чином, у разі визнання закону неконституційним, він втрачає чинність не раніше дня ухвалення такого рішення, тобто залишається чинним протягом певного проміжку часу з дня прийняття до дня втрати чинності, у зв`язку з цим правова основа правовідносин, що діяли в цей період, залишається легітимною."
На переконання ДСА України рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10- р/2020 на спірні правовідносини з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до прийняття такого рішення.
Позиція інших учасників справи
Від позивачки до суду не надходило відзиву на касаційну скаргу ДСА України що відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДСА України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2022 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 21 грудня 2022 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Указом Президента України від 28 вересня 2018 року №297/2018 ОСОБА_1 призначена на посаду судді Київського апеляційного суду.
Відповідно до довідки начальника відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року №64/0421/21, розмір суддівської винагороди неотриманої за період карантину з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у зв`язку із застосуванням обмеження, відповідно до статті 26 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", складає 542 941, 50 грн.
Уважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати позивачці суддівської винагороди в зменшеному розмірі та невжиття заходів до компенсації недоотриманої суддівської винагороди з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року, позивачка звернулася з цим адміністративним позовом до суду першої інстанції.
ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу дій Державної судової адміністрації України щодо нарахування та виплати судді Київського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з квітня 2020 року по серпень 2020 року із застуванням обмеження нарахування.
Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Згідно з преамбулою Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Відповідно до частин першої - другої статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
За змістом частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII обумовлено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє у редакції Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України") базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (далі - Закон № 553-IX), згідно з пунктом 10 розділу І якого Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (далі - Закон № 294-IX) доповнено, зокрема статтею 29 наступного змісту: "установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки (частина перша). Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина друга). Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)".