ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 520/6922/2020
адміністративне провадження № К/9901/4152/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Хохуляка В.В., Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промметсплав" на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року (головуючий суддя Мельнікова Л.В., судді: Рєзнікова С.С., Бегунц А.О.) у справі №520/6922/2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промметсплав" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промметсплав" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 31 березня 2020 року №00000580511 щодо визначення ТОВ "Промметсплав" податкового зобов`язання з ПДВ в сумі 546610,0 грн податкового зобов`язання та 273305,0 грн - штрафних санкцій; №00000590511 щодо визначення у ТОВ "Промметсплав" суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду (за квітень 2019 року) на суму 1 103 390,0 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, зокрема на порушення контролюючим органом порядку призначення перевірки, зокрема, відсутність у відповідача правових підстав для призначення такої, оскільки запити контролюючого органу про надання інформації не відповідали вимогам пунктам 73.3. ст. 73 Податкового кодексу України. Окрім того, посилання податкового органу в акті перевірки на податкову інформацію без її конкретики, на думку позивача, не є свідчення нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами. Зазначав, що господарські операції з контрагентом позивача - ТОВ "Дексія Груп" мали реальний характер, що підтверджується первинними документами.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року позов задоволено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарських операцій позивача з контрагентом. Суд відхилив посилання контролюючого органу на дефектність товарно-транспортних накладних, а також невідповідність сертифікатів якості на поставку алюмінієвого сплаву. Також суд першої інстанції відхилив посилання податкового органу на відсутність у контрагента позивача основних засобів та достатньої кількості кваліфікованих працівників.
Апеляційний суд не погодився з таким рішенням суду першої інстанції, скасував його та ухвалив нове про відмову в позові. Суд апеляційної інстанції, врахувавши у сукупності наступні обставини: наявність недоліків у сертифікатах якості та товарно-транспортних накладних, відсутність підтверджуючих документів щодо здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт, відсутність у контрагента позивача необхідних трудових ресурсів та кваліфікованого штату складських працівників, дійшов висновку про обґрунтованість позиції контролюючого органу щодо не підтвердження факту реального здійснення господарських операцій.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року - залишити без змін. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує, що у відповідача були відсутні правові підстави для призначення перевірки, оскільки запити контролюючого органу про надання інформації не відповідали вимогам пунктам 73.3. ст. 73 Податкового кодексу України. Окрім того, доводить, що запит податкового органу про надання письмових пояснень та первинних документів містить вказівку на фактичні та правові підстави його надіслання з урахуванням обставин, встановлених за даними інформаційних систем автоматизованого моніторингу. До того ж вказує, що посилання податкового органу в акті перевірки на податкову інформацію без її конкретики, не є свідчення нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами. Також, обґрунтовуючи касаційну скаргу вказує, що сукупність наданих до перевірки первинних документів (договір поставки, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості) в повній мірі підтверджує дійсність господарської операції позивача з ТОВ "Дексія Груп" щодо придбання алюмінієвого сплаву.
Свої вимоги скаржник також обґрунтовує тим, що суди при прийнятті рішень не врахували відповідних висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24 липня 2020 року у справі №1.380.2019.001685, від 13 червня 2019 року у справі №825/1747/17, які свідчить про неправильне застосування судами положень підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.
Зокрема, позивач вказує, що всупереч висновкам Верховного Суду судами попередніх інстанцій не враховано, що у посадових осіб контролюючого органу відсутнє право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки в приміщенні податкового органу.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження на підставі пунктів 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ПРОММЕТСПЛАВ" з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час господарських взаємовідносин з ТОВ "ДЕКСІЯ ГРУП" за квітень 2019 року та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності, за результатами якої складено акт перевірки від 28 лютого 2020 року № 579/20-40-05-11-10/25611992.
За результатами перевірки встановлено порушення ТОВ "ПРОММЕТСПЛАВ" вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит в квітні 2019 року на суму ПДВ 1 650 000,00 грн, що призвело до заниження податку на додану вартість до сплати в квітні 2019 року на суму ПДВ 546 610,00 грн та до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в квітні 2019 року на суму ПДВ 1 103 390,00 грн.
Не погоджуючись із висновками акту перевірки, ТОВ "ПРОММЕТСПЛАВ" 17 березня 2020 року було подано заперечення на акт перевірки, яке залишено без змін.
За висновками акта перевірки ГУ ДПС у Харківській області винесено податкові повідомлення-рішення від 31 березня 2020 року №00000580511 та №00000590511.
В аспекті заявлених вимог, Верховний Суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно статті 198 Податкового кодексу України, право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1ст.14 Податкового кодексу України ).
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Предметом судового дослідження судами попередніх інстанцій було встановлення фактів реальності господарських відносин між позивачем із його контрагентом ТОВ "ДЕКСІЯ ГРУП".
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 1 квітня 2019 року між позивачем та ТОВ "ДЕКСІЯ ГРУП" укладений договір поставки №01042019, предметом якого є купівля-продаж продукції виробничо-технічного призначення, а саме: алюмінієвий сплав АК12ПЧ згідно ГОСТ 1583-93, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти й оплатити продукцію виробничо-технічного призначення.
Судами встановлено, що придбаний товар використано позивачем у виробництві марочних алюмінієвих сплавів.
Також судами встановлено, що на підтвердження подальшої реалізації вже готової продукції, позивачем було надано договори на поставку алюмінієвого сплаву між позивачем (як постачальником) та наступними покупцями: ПАТ "МК "АЗОВСТАЛЬ" договір №089ЛС-02/652 від 27 березня 2017 року, ПРАТ "ММК ім. Ілліча" договір №1296 від 11 червня 2016 року, ТОВ "АВТОПРИВОД" договір №01022018 від 1 лютого 2018 року, ТОВ "ТОГОВИЙ ДІМ "БІОЛ" договір №02022018 від 2 лютого 2018 року, видаткові накладні на продаж готової продукції, акти, податкові накладні на продаж готової продукції, платіжні доручення на оплату поставленого товару, товарно-транспортні накладні на продаж готової продукції, акти виконаних робіт та рахунки за надання послуг перевезень товару, договори на перевезення та її організацію вантажу: ТОВ "Трейдзон" договір №25042018 від 25 квітня 2018 року, ТОВ "Р.К. Груп" договір №01-1511-к від 7 вересня 2015 року, ФОП ОСОБА_1 договір №5 від 1 квітня 2017 року, декларація з ПДВ з квитанцією № 2 за квітень 2019 року.