ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 707/2487/17
адміністративне провадження № К/9901/19776/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Стародуба О.П., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 (головуючий суддя Руденко А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 (головуючий суддя Василенко Я.М., судді Кузьменко В.В., Шурко О.І.)
у справі №707/2487/17
за позовом ОСОБА_1
до Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області
про визнання протиправним рішення та стягнення збитків
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. 15.12.2017 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області, в якій просить:
- визнати рішення №25-37 від 11.05.2017 неправомірним та скасувати його;
- стягнути з Червонослобідської сільської ради збитки, завдані їй неправомірними діями та рішеннями у сумі 1 793 700 грн.
2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26.03.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019, у задоволенні позову відмовлено.
3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини:
3.1. ОСОБА_1 з 1976 року по серпень 2017 року була одружена з ОСОБА_2, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
3.2. 13.02.2012 ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,5 га в адміністративних межах с. Червона Слобода для ведення особистого селянського господарства.
3.3. Відповідач рішенням № 23-9 від 30.05.2012 у задоволенні вказаної заяви відмовив з підстав відсутності вільних земельних ділянок.
3.4. ОСОБА_2 вказану відмову було оскаржено в судовому порядку та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 у справі № 2340/5054/12 визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
3.5. За вказаним судовим рішенням відкрито виконавче провадження, проте станом на час звернення до суду вказане рішення суду не виконане.
3.6. 15.04.2017 ОСОБА_2 звернувся до відповідача з черговою заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,75 га для ведення особистого селянського господарства. Відповідач листом №25-37 від 11.05.2017 відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
3.7. Позивач вважає, що оскарженим рішенням відповідача №25-37 від 11.05.2017, рішенням №23-9 від 30.05.2012 та тривалою бездіяльністю відповідача щодо невиконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 у справі №2340/5054/12 порушено право ОСОБА_2 на отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, оскільки суб`єктивне право ОСОБА_2 на отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства стало його майном в силу закону з дати подання заяви про виділення йому земельної ділянки в порядку частини 6 статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач оскарженим рішенням № 25-37 від 11.05.2017 відмовив померлому ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,75 га для ведення особистого селянського господарства у власність, а тому право власності на земельну ділянку у останнього не виникло. У зв`язку з цим суди вважали, що у позивача суб`єктивного майнового права на отримання у власність земельної ділянки немає.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Позивач - ОСОБА_1, подала касаційну скаргу на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019, в якій просила їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та допущення ними порушень норм процесуального права. Скаржник обґрунтовує касаційну скаргу порушеним суб`єктивним майновим правом ОСОБА_2 на отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства виникло на підставі частини 6 статті 118 ЗК України з моменту подачі заяви про виділення йому земельної ділянки. У зв`язку з цим скаржник вважає, що земельна ділянка, на яку претендував її чоловік, могла б стати спільним майном подружжя, а позивачка, у свою чергу, мала би свою частку у спільному майні.
5.2. Позивачка вважає оскаржене рішення суб`єкта владних повноважень таким, що порушує приписи частини 7 статті 118 ЗК України.
5.3. Крім того, на думку скаржника, судами попередніх інстанцій не застосовані положення статті 1192 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.
6. Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надходило.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
7. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України, в редакції до 08.02.2020), відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8. Згідно з частиною 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
9. Частиною 6 статті 118 ЗК України (в редакції, чинній на момент звернення позивача з заявою про надання згоди на розробку проекту землеустрою) визначено, що Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
10. Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
11. За правилами частини 8 тієї ж статті проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.