ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 160/5021/19
адміністративне провадження № К/990/11001/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Пасічник С.С., Васильєвої І.А.,
розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2019 (суддя Озерянська С.І.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021 (судді: Щербак А.А. (головуючий), Баранник Н.П., Малиш Н.І.) у справі №160/5021/19 за позовом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - позивач, контролюючий орган) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення податкового боргу в сумі 866280,01 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наявна сума заборгованості відповідача є узгодженою, у встановлені строки до бюджету не сплачена, а вжиті контролюючим органом заходи не призвели до погашення податкового боргу.
Заборгованість в сумі 866280,01 грн виникла у зв`язку із несплатою відповідачем грошових зобов`язань з орендної плати з фізичних осіб за період з 2013 по 2018 роки, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях від 10.03.2016 № 17/1302, від 19.05.2016 № 4547-1302, від 31.07.2017 №10833-1302 та від 23.02.2018 № 271811-1319-0464.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021, позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_1 на користь бюджету податковий борг по орендній платі з фізичних осіб у сумі 866280,01 грн.
4. Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що податкові повідомлення-рішення, якими було визначено податкові зобов`язання, були направлені на адресу відповідача, в адміністративному або судовому порядку останнім не оскаржувалися, а отже податкові зобов`язання є узгодженими. Враховуючи, що податковий борг в добровільному порядку позивачем не сплачений, а позивачем дотримано процедуру його стягнення наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, де вказуючи на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2019, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом позивачу було визначено орендну плату (за земельну ділянку) за 2013 - 2015 роки у сумі 163130,43 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 10.03.2016 № 17/1302, за 2016 рік у сумі 225368,46 грн на підставі податкового повідомлення-рішення від 19.05.2016 № 4547-1302, за 2017 рік у сумі 238890,56 грн на підставі податкового повідомлення-рішення від 10.06.2017 №10833-1302, за 2018 рік у сумі 238890,56 грн на підставі податкового повідомлення-рішення від 23.02.2018 № 271811-1319-0464.
Зазначені податкові повідомлення-рішення були направленні на адресу ОСОБА_1 .
Податкове повідомлення-рішення від 10.03.2016 № 17/1302 було отримано відповідачем 30.03.2016, що підтверджується поштовим повідомленням.
Податкові повідомлення-рішення від 19.05.2016 № 4547-1302, від 31.07.2017 № 10833-1302 та від 23.02.2018 № 271811-1319-0464 були надіслані відповідачу за її адресою з повідомленням про вручення, однак не були вручені за закінченням терміну зберігання, що підтверджується копіями поштових конвертів, які повернулися до позивача з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 11-13).
ОСОБА_1 в установлені законом строки податкові зобов`язання визначенні податковими повідомленнями-рішеннями від 10.03.2016 № 17/1302, від 19.05.2016 № 4547-1302, від 31.07.2017 № 10833-1302 та від 23.02.2018 № 271811-1319-0464 не сплатила та як встановлено судами попередніх інстанцій, не оскаржувала в адміністративному чи судовому порядку.
Позивачем надано розрахунки суми боргу по орендній платі з фізичних осіб ОСОБА_1 (зворотній бік ІКП з орендної плати за 2016-2019 роки, а.с. 14-17), відповідно до яких у відповідача існує заборгованість у сумі 866280,01 грн.
Також судами встановлено, що позивачем у відповідності до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України було сформовано та направлено відповідачу засобами поштового зв`язку податкову вимогу від 03.11.2017 року № 35379-17 на суму 627389,45 грн, що підтверджується поштовим конвертом, який повернувся до позивача з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 8).
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій відповідач зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328, пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суди при прийнятті рішень не врахували відповідних висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11.04.2022 у справі №160/12072/20, від 30.09.2021 у справі № 640/23566/19.
Відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права в частині не дослідження зібраних доказів у справі, зокрема: рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2017 у справі № 804/4425/16, яким було визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 10.03.2016 № 17/1302; договорів оренди землі, договорів купівлі - продажу нерухомого майна, інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.
Відповідач також вказує, що податкове повідомлення - рішення від 10.03.2016 № 17/1302 було оскаржено в суді, а решти податкових повідомлень - рішень взагалі не було отримано, а отже такі є неузгодженими, проте суди вказаного до уваги не взяли. Суди також не встановили причин невручення податкових повідомлень - рішень.
Відповідач зазначає, що ним 22.11.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду було подано позовну заяву про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.05.2016 № 4547-1302, від 31.07.2017 № 10833-1302 та від 23.02.2018 № 271811-1319-0464 (справа № 160/22892/21), що також свідчить про неузгодженість податкових зобов`язань визначених такими податковими повідомлення - рішеннями.
З урахуванням зазначеного скаржник вказує на порушення судами норм процесуального права, щодо не встановлення всіх обставин справи, що складають предмет доказування у цій справі (факти існування земельної ділянки, укладення договору оренди, його державної реєстрації, укладення договорів купівлі - продажу, обставини щодо обов`язку зі сплати податку у зв`язку з орендою земельної ділянки, обставини вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення боргу на підставі та в черговості встановленій Податковим кодексом України, та ін.), а також неправильне застосування судами положень Податкового кодексу України статей 54, 56, 57 (щодо узгодження грошових зобов`язань), 42,45, 58, 59 (щодо надсилання рішень, вимог платнику податків).
9. Позивачем надано відзив на касаційну скаргу, в якому контролюючий орган зазначає про необґрунтованість доводів касаційної скарги та вказує на правильність рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у зв`язку з чим просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.
Вказує, що питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом доказування у цій справі, суд позбавлений процесуальної можливості у межах розгляду цієї справи здійснювати оцінку податкових повідомлень - рішень.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
10. Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України).
Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (пункт 57.3 статті 57 Податкового кодексу України).
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України).
Таким чином, грошове зобов`язання, визначене контролюючим органом, яке оскаржене платником податків в судовому порядку, набуває статусу узгодженого з дня набрання судовим рішенням законної сили, у разі якщо процедуру оскарження платник податку не розпочинає, останній має сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 вказаного Кодексу визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.