ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 826/13385/17
адміністративне провадження № К/9901/60568/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Єзерова А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2018 (головуючий суддя: Пащенко К.С., судді: Чудак О.М., Шейко Т.І.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 (головуючий суддя: Чаку Є.В., судді: Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І.) у справі №826/13385/17 за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" про визнання протиправними і скасування рішень, пропозиції, плану, зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася з позовом до Національного банку України (далі - НБУ або відповідач-1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО або відповідач-2), третя особа: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" (далі - ПАТ "КБ "Хрещатик"), в якому просила:
визнати протиправним і скасувати рішення НБУ від 02.06.2016 № 46-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик";
визнати протиправним і скасувати рішення ФГВФО від 03.06.2016 № 913 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень ліквідатора банку";
визнати протиправним і скасувати рішення ФГВФО від 05.04.2016 № 463 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку";
визнати протиправним і скасувати пропозиції ФГВФО щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик";
визнати протиправним і скасувати план врегулювання ПАТ "КБ "Хрещатик";
зобов`язати НБУ вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування ПАТ "КБ "Хрещатик" в якості банківської установи - в обсязі та стані, який існував до прийняття постанови Правління Національного банку України від 05.04.2016 № 234 "Про віднесення ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних", розпочата процедура ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" (в т.ч., але не виключно зобов`язати Національний банк України повідомити усі банки про відновлення роботи банку ПАТ "КБ "Хрещатик");
відновити діяльність виведеного з ринку банку;
зобов`язати в порядку, встановленому чинним законодавством України та/або нормативними актами Національного банку України, відновити інформацію про ПАТ "КБ "Хрещатик" як діючу банківську установу (в т.ч., але не виключно - шляхом, розміщення зазначеної інформації на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України, включаючи розміщення такої інформації у відповідному розділі, в якому відображається Довідник діючих банківських установ України та шляхом здійснення публікації у газеті "Голос України");
зобов`язати НБУ та/або ФГВФО та/або будь-яких його посадових осіб та/або будь-яких осіб, уповноважених від його імені здійснювати будь-які юридично значущі дії, в т.ч. щодо ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" (в т.ч. і на підставі довіреностей, доручень або на інших законодавчо встановлених підставах та документах), не здійснювати будь-яких дій (включаючи оформлення та підписання документів, передбачених чинним законодавством України), спрямованих на закриття рахунків банку, будь-яке розпорядження коштами, які належать ПАТ "КБ "Хрещатик" (включаючи і заборону на їх перерахування на будь-які рахунки, в т.ч. накопичувальні, які відкриті або можуть бути відкриті у майбутньому ліквідатором);
зобов`язати НБУ повернути банківську ліцензію НБУ від 11.10.2011 №158 та генеральну ліцензію НБУ від 11.10.2011 №158 на здійснення валютних операцій ПАТ "КБ "Хрещатик";
стягнути з НБУ на користь позивача шкоду у розмірі 259 125,93 грн. (9968,44 доларів США).
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачка подала касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 05.09.2018 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.11.2015 між позивачкою та ПАТ "КБ "Хрещатик" було укладено договір банківського вкладу "Осінній оксамит" в доларах США із щомісячною оплатою процентів №225D-642304, згідно із яким банк прийняв грошові кошти вкладника в сумі 91500 доларів США на термін з 30.11.2015 по 30.12.2016.
Також 05.01.2016 між позивачкою та ПАТ "КБ "Хрещатик" було укладено договір банківського вкладу "Різдвяний сніг" в доларах США із щомісячною оплатою процентів № 225D-650854, відповідно до якого банк прийняв грошові кошти вкладника в сумі 81850 доларів США на термін з 05.01.2016 по 05.07.2016.
Водночас, 04.04.2016 НБУ було прийнято постанову № 231/БТ "Про віднесення ПАТ "КБ "Хрещатик" до категорії проблемних", якою ПАТ "КБ "Хрещатик" віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів.
05.04.2016 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №463 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
02.06.2016, за результатами розгляду пропозиції Фонду щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик", викладеної у листі № 21-25470/16 від 30.05.2016, НБУ було прийняло рішення № 45-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик".
На підставі рішення НБУ від 02.06.2016 № 21-25470/16, НБУ 03.06.2016 прийнято рішення № 913 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно із яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" з 06.06.2016 до 05.06.2018 включно; призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "КБ "Хрещатик", визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Костенку Ігорю Івановичу на два роки з 06.06.2016 до 05.06.2018 включно.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивачка звернулася до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивачка стверджує, що є вкладником банку в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Проте, внаслідок прийняття відповідачами оскаржуваних рішень, відбулося порушення прав вкладників у вигляді неповернутих грошових коштів за вкладами, а також припинення нарахування відсотків. Також позивачка посилається на те, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2017, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 та Вищого адміністративного суду України від 20.07.2017, у справі №826/6665/16 визнано протиправною і скасовано постанову Національного банку України від 05.04.2016 № 234 "Про віднесення ПАТ "КБ "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних", а отже, оскільки спірні рішення, пропозиція та план є похідними від вказаної постанови, такі також є протиправними і підлягають скасуванню.
Відповідачі позов не визнав. Стверджують про відсутність у позивачки права звернення з таким позовом до суду.
Третя особа, заперечуючи проти позовних вимог, посилається на те, що позивачка взагалі не вказує у своїй позовній заяві яким чином визнання протиправним і скасування рішень НБУ, Фонду може відновити її права. Також третя особа посилається на те, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2017 у справі №826/6665/16 не визнано ПАТ "КБ "Хрещатик" платоспроможним, а задовольняючи позовні вимоги, суд виходив виключно із того, що НБУ не було дотримано строку не більше 180 днів після визнання банку проблемним та не надано можливості привести свою діяльність у відповідність до законодавства. При цьому, третя особа вказує на те, що спеціальним Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачений дієвий механізм захисту, як вкладників так і кредиторів банку, що ліквідується, проте позивач отримала 200000,00 грн. гарантованої Фондом суми відшкодування та на залишок грошових коштів мала змогу заявити кредиторські вимоги, однак не зробила цього.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачка є вкладником банку, проте не є власником істотної участі в банку і не володіє великим (значним, істотним) пакетом акцій, що надає їй основоположний, вирішальний ступінь впливу на діяльність банку, тому не може бути визнана особою, яка вправі звертатися до суду із таким позовом. Належною стороною в цьому спорі може бути ПАТ "КБ "Хрещатик" або інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржниця стверджує, що розглядаючи спір у справі №826/6665/16 про визнання протиправною і скасування постанови Національного банку України від 05.04.2016 №234 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних" суд підтвердив право вкладників банку на звернення з позовом до суду про оскарження рішень НБУ, ухвалених у процедурі ліквідації Банку. Відповідно, за позицією скаржниці, з моменту набрання судового рішення у справі №826/6665/16, ПАТ "КБ "Хрещатик" не може вважатися неплатоспроможним, а фактично перебуває у статусі проблемного, а отже процедура виведення ПАТ "КБ "Хрещатик" з ринку і відкликання банківської ліцензії є незаконними. В контексті зазначеного, скаржниця вважає, що перебування ПАТ "КБ "Хрещатик" у статусі проблемного надає їй можливість на отримання з відсотками коштів, розміщених на депозитних рахунках.
НБУ подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що заходи впливу НБУ були спрямовані саме проти банку, відповідно право оскарження таких у судовому порядку належить банку або його акціонеру, який за певними критеріями може бути визнаний потерпілим від дій чи рішень НБУ. Водночас, позивачка, як вкладник, не є учасником цих правовідносин.
Також відповідач-1 наполягає, що діяв у межах та у спосіб визначених законодавства.
Третя особа також скористалася процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу. Просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу без задоволення. Підтримує позицію НБУ щодо відсутності у позивача права на оскарження рішень НБУ, прийнятих під час здійснення банківського нагляду. Додатково третя особа зазначила, що позивачка отримала 200 000 грн гарантованої Фондом суми відшкодування та на залишок грошових коштів мала змогу заявити кредиторські вимоги, проте не зробила цього.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає таке.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України (тут і далі - в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з позовом) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України.
Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на захист має особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 9901/535/18 та від 12.11.2019 у справі №9901/337/19.
Частинами першою та другою статті 71 Закону України від 07.12.2000 № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" (далі- Закон №2121-ІІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожний банк є об`єктом інспекційної перевірки уповноваженими Національним банком України особами. Перевірки здійснюються з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку України.
За приписами частин першої та другої статті 72 цього Закону, Національний банк України має право здійснювати перевірку осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, з метою дотримання законодавства щодо банківської діяльності. При здійсненні перевірки Національний банк України має право вимагати від цих осіб подання будь-якої інформації, необхідної для здійснення перевірки. Інспектовані особи зобов`язані подавати Національному банку України затребувану інформацію у визначений ним строк.
До осіб, які можуть бути об`єктом перевірки Національного банку України, належать власники істотної участі у банку та учасники банківських груп.
У той же час, відповідно до положень статті 2 Закону №2121-ІІІ істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи. Особа визнається власником опосередкованої істотної участі незалежно від того, чи здійснює така особа контроль прямого власника участі в юридичній особі або контроль будь-якої іншої особи в ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи.
Згідно із частиною першою статті 79 Закону №2121-ІІІ банк або інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю НБУ, мають право оскаржити в суді в установленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність НБУ чи його посадових осіб.
Пунктом 12 частини першої статті 73 Закону № 2121-III передбачено, що у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об`єктом перевірки НБУ відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів НБУ, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об`єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, НБУ адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких, зокрема, належить: віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного.
Системний аналіз наведених положень дає змогу дійти висновку, що до суб`єктів оскарження рішень та дій НБУ крім банків віднесено також і інших осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю НБУ, в тому числі власників істотної участі у банку та учасників банківських груп; такі не містять жодних застережень щодо можливості оскарження такими особами лише рішень НБУ, які їм прямо адресовані.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що положення статті 79 Закону №2121-III поширюється на відносини та випадки, коли рішеннями НБУ порушуються права та законні інтереси не лише банку, але також й інших осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю НБУ.