ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 902/1301/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кролевець О.А.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Крижопільський елеватор" та Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Маціщук А.В., судді: Мельник О.В., суддя Олексюк Г.Є.)
від 19.09.2022
у справі № 902/1301/21
за позовом Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крижопільський елеватор"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватне підприємство "Лагуна-С"
про стягнення 1 648 642,95 грн,
за участю представників учасників справи:
позивача - не з`явилися
відповідача - не з`явилися
третьої особи - не з`явилися
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Українсько-американське спільне підприємство товариство з обмеженою відповідальністю "КАІС" (далі - УАСП ТОВ "КАІС") звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крижопільський елеватор" (далі - ТОВ "Крижопільський елеватор") про стягнення 1 648 642,95 грн, з яких 1 267 435,00 грн розмір збитків, 282 477,25 грн інфляційних, 98 730,70 грн 3% річних.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки відповідачем не було виконано зобов`язання за договором складського зберігання та не забезпечено збереження переданого йому майна, діями відповідача були нанесені збитки позивачу. При цьому позивач був позбавлений можливості отримати своє майно в необхідний йому час зі зберігання. Також позивачем нараховано інфляційні втрати та річні.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 24.05.2022 у справі №902/1301/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
2.2. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що надані позивачем документи підтверджують виникнення права власності у УАСП ТОВ "КАІС" на товар (сою, врожаю 2016 року, вагою 65 000,00 кг) та розміщення його для зберігання у ТОВ "Крижопільський елеватор".
Разом з тим, враховуючи подану відповідачем заяву про застосування позовної давності, місцевий господарський суд, вважаючи доведеним порушення прав позивача, відмовив у задоволенні позову у зв`язку зі сплином позовної давності. Суд першої інстанції встановив, що позивачем при зверненні до суду з позовом пропущений 3-річний строк позовної давності, тоді як ТОВ "КАІС" не був позбавлений права звернутись до суду за захистом порушеного права починаючи з 16.05.2017 (дати, наступної за датою закінчення договору зберігання) по 16.05.2020, і позивач не зазначив будь-яких причин пропуску позовної давності.
2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 рішення Господарського суду Вінницької області від 24.05.2022 у справі №902/1301/21 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крижопільський елеватор" на користь Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" 681 850,00 грн - збитків. В решті позовних вимог відмовлено.
2.4. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду стосовно застосування судом позовної давності, виходив з того, що відповідно до положень пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки закінчення строку позовної давності припало на визначений урядом період карантину, то строк позовної давності у даній справі не сплинув на час звернення позивача із позовом до суду.
Задовольняючи позов частково та стягуючи з відповідача на користь позивача збитків на суму 681 850,00 грн, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджена вартість переданого на зберігання і втраченого зерна в зазначеній сумі. Така вартість зерна оплачена позивачем, тому після відмови відповідача повернути зерно, така сума є втратою позивача, яка підлягає відшкодуванню зерновим складом. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що визначення позивачем розміру збитків в сумі 1 267 435 грн як вартість 65т зерна сої станом на дату проведення експертизи 02.08.2021 є безпідставним і не відповідає даті звернення до суду з позовом у даній справі. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення нарахованих позивачем сум інфляційних та 3% річних, суд апеляційної інстанції виходив з того, що обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадку відшкодування збитків та шкоди, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав.
Також судом апеляційної інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Крижопільський елеватор" про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, мотивованого тим, що у адвоката Глазова О.В. відсутні повноваження на підписання апеляційної скарги від імені УАСП ТОВ "КАІС", з огляду на те, що суду надані докази (ордер та договір) на підтвердження волевиявлення УАСП ТОВ "КАІС" на надання повноважень адвокату Глазову О.В.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 у справі №902/1301/21, ТОВ "Крижопільський елеватор" подало касаційну скаргу, якою просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
3.2. Оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції, ТОВ "Крижопільський елеватор" зазначив, що апеляційним судом неправомірно відмовлено у задоволенні клопотання про закриття апеляційного провадження, з огляду на те, що апеляційну скаргу підписано особою, яка не має права її підписувати.
Так скаржник зазначає, що апеляційна скарга підписана адвокатом Глазовим Олегом Володимировичем, на підтвердження яким надано ордер на надання правової допомоги, виданого юридичною особою Адвокатським об`єднанням "Глазов та партнери", а не самим адвокатом, оскільки договір укладено з адвокатом. Зазначене суперечить частинам першій та третій статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", оскільки ордер може бути оформлений адвокатом або адвокатським бюро на підставі укладеного договору.
3.3. Також, не погоджуючись з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 у справі №902/1301/21, з касаційною скаргою звернулося УАСП ТОВ "КАІС", якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову та в оскаржуваній частині позов задовольнити.
3.4. Підставою касаційного оскарження УАСП ТОВ "КАІС" визначило пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.5. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
3.6. Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:
- щодо застосування частини третьої статті 623 Цивільного кодексу України від 20.12.2018 у справі №916/2740/17, від 27.02.2020 у справі №912/3933/16;
- від 25.06.2020 у справі №924/233/18 (стандарти доказування);
- щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України від 30.01.2019 у справі №922/175/18, від 10.04.2018 у справі №910/10156/17, від 05.09.2019 у справі №905/600/18.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Між Приватним підприємством "Лагуна-С" та Українсько-американським спільним підприємством товариством з обмеженою відповідальністю "КАІС" 27.12.2016 укладено договір поставки № 2712Ла, на умовах якого ПП "Лагуна-С" поставив позивачеві зерно сої врожаю 2016 року у кількості 65 000 кг в порядку ЕХW (франко-елеватор).
Відповідно до умов пункту 3.1 договору базис поставки ЕХW (франко-елеватор) - Вінницька обл., смт Крижопіль, вул. Савченко, 6 ТОВ "Крижопільській елеватор" відповідно до Інкотермс 2010.
Пунктом 3.3 договору поставки передбачено, що товар вважається поставленим з моменту підписання сторонами видаткових накладних.
Згідно з пунктом 5.1 договору поставки сторонами погоджено наступний порядок оплати товару: попередня оплата у розмірі 1 000 000 грн у строк до 15.01.2017 включно, остаточний розрахунок - протягом 7 банківських днів з моменту поставки товару.
Договір підписаний та скріплений печатками сторін.
На виконання пункту 5.1 договору поставки позивачем перераховано на користь третьої особи ПП "Лагуна-С" 1 000 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1483 від 05.01.2017.
На підставі видаткової накладної № 06/02 від 23.02.2017 постачальник Приватне підприємство "Лагуна-С" передав одержувачу Українсько-американському спільному підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" 65 т сої врожаю 2016 року на загальну суму 681 850 грн.
Між Українсько-американським спільним підприємством товариством з обмеженою відповідальністю "КАІС", як поклажодавцем, та ТОВ "Крижопільський елеватор", як зерновим складом, 23.02.2017 укладено договір складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна № СЗ-23-02/194.
За умовами цього договору поклажодавець зобов`язується передати на зберігання зерновому складу зерно та в установлений строк забрати його зі зберігання, якість якого відповідає ДСТУ, за заліковою вагою в кількості, яка визначається в залежності від якісних показників по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а зерновий склад зобов`язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувачем, у стані, передбаченому цим договором та законодавцем.
Документом, підтверджуючим кількість зерна, яке знаходиться на зберіганні на зерновому складі, є складські документи (складська квитанція, складське свідоцтво).
Передане на зберігання зерно залишається власністю поклажодавця протягом всього часу знаходження його на зерновому складі (пункт 1.1 договору).
Зерновий склад приймає зерно на зберігання за наявності у поклажодавця наступних документів: товарно-транспортної накладної; свідоцтва про вміст пестицидів, токсичних елементів та мікотоксинів, радіонуклідів на кожну партію зерна; карантинного сертифікату; фітосанітарного сертифікату, свідоцтва про вміст ГМО на кожну партію зерна (пункт 2.6 договору).
Пунктом 4.1 договору погоджено тарифи за послуги зернового складу на 2016-2017 маркетинговий рік.
Оплата за договором здійснюється до проведення видачі зерна або його переоформлення, відповідно до актів виконаних робіт та розрахунків, наданих зерновим складом (пункт 4.2 договору). Поклажодавець сплачує вартість послуг складу не пізніше 10 календарних днів з моменту виписки рахунка на зерно (пункт 4.3 договору).
Зерновий склад не має права розпоряджатися зерном (його частиною) поклажодавця (пункт 5.1 договору).
Строк зберігання зерна встановлений до 15.05.2017. Зберігання зерна понад строк, встановлений договором, можливе тільки за домовленістю сторін шляхом укладення додаткового договору (пункти 7.1, 7.2 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.
23.02.2017 зерновий склад видав складську квитанцію на зерно № 9508 на бланку серії АЦ № 715678, у відповідності до якої зерновим складом прийнято від УАСП ТОВ "КАІС" зерно сої (клас відсутній), рік збирання врожаю 2016 року, вага фізична і залікова 65 000 кг, переоформлене з ПП "Лагуна-С", документ який засвідчує якість зерна - аналізна картка №358 від 23.02.2017 (видана ВТЛ ТОВ "Крижопільський елеватор"). У складській квитанції зазначено, що зерновий склад зобов`язується зберігати зерно у строк "до запитання". Складська квитанція містить підписи керівника і головного бухгалтера та скріплена печаткою ТОВ "Крижопільський елеватор".
За поясненнями позивача складську квитанцію останній отримав 23.02.2017 електронною поштою: krelevator@gmail.com на електронну адресу panchuk@kaisgrain.com.
Сторонами складався акт здачі приймання робіт (надання послуг) № 141 від 28.02.2017, в якому відображено послугу зі зберігання зерна сої врожаю 2016 року на підставі договору зберігання №-23-02/194 від 23.02.2017, і платіжними дорученнями підтверджено оплату позивачем відповідачеві 04.04.2017 та 30.05.2018 за послуги зберігання сої згідно з договором № СЗ-23-02/194 від 23.02.2017 по 470,42 грн. Також відповідачем/зерновим складом була видана та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна № 86 від 28.02.2017 на послуги по зберіганню сої на загальну суму 470,42 грн.
Отже, первинними обліковими документами у цій справі підтверджено, що позивач за договором поставки набув у власність 65 т зерна сої, яке було розміщене на зберігання ТОВ "Крижопільській елеватор" - Вінницька обл., смт Крижопіль, вул. Савченко, 6 відповідно до Інкотермс 2010. Договір зберігання укладений сторонами Українсько-американським спільним підприємством товариством з обмеженою відповідальністю "КАІС", як поклажодавцем, та ТОВ "Крижопільський елеватор", як зерновим складом, на строк до 15.05.2017, і додаткових угод про зберігання зерна понад зазначений строк відповідно до пунктів 7.1, 7.2 договору сторони не укладали, докази такого відсутні.
Такі ж обставини - щодо виникнення у позивача права власності на 65 т зерна сої і розміщення його для зберігання у ТОВ "Крижопільський елеватор" встановлені Господарським судом Вінницької області у справі № 902/466/21 за позовом Українсько-американського спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" до відповідача ТОВ "Крижопільський елеватор" за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного підприємства "Лагуна-С" про визнання недійсним договору зберігання як вчиненого під впливом обману та стягнення збитків відповідно до частини другої статті 230 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 16.09.2021 у справі № 902/466/21 у задоволенні позову відмовлено, і рішення набрало законної сили.
Господарський суд Вінницької області відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна № СЗ-23-02/194 від 23.02.2017, оскільки УАСП ТОВ "КАІС" не доведено існування усіх ознак складу правопорушення для кваліфікації вчинення договору під впливом обману, зокрема умислу зі сторони відповідача станом на моменту укладення договору та змісту істотних умов, відносно яких мав місце обман.
Судом встановлено, що відшкодування збитків є похідною позовною вимогою, задоволення якої залежить від встановлення судом обставин недійсності договору, вчиненого внаслідок обману іншою стороною правочину, тому позовні вимоги про стягнення збитків у сумі 2 548 000,00 грн також відхилені, оскільки відмовлено у задоволенні первісної позовної вимоги.
Судом у справі № 902/466/21 встановлено, що позивач 28.09.2017 листом вих.№ 930 звернувся до відповідача з проханням погодити графік відвантаження сої у кількості 65 т.
05.12.2017 позивач отримав від Державного підприємства "Держреєстри України" витяг № 13706 з реєстру складських документів на зерно, яким засвідчено, що УАСП ТОВ "КАІС" станом на 05.12.2017 зберігав на ТОВ "Крижопільський елеватор" зерно згідно з договором складського зберігання від 23.02.2017 № СЗ-23-02/194. На зерно виданий документ складська квитанція № 9508 на бланку серії АЦ № 715678 12.04.2017, складська квитанція погашена.
Позивач 17.01.2018 звернувся до відповідача з претензією вих.№ 39 від з вимогою видати новий бланк складської квитанції на зерно сої, яке знаходиться на зберіганні на зерновому складі згідно з договором складського зберігання від 23.02.2017 №-23-02/194, яка залишена без задоволення.
Позивач 11.05.2018 звернувся до відповідача із запитом вих.№ 211/2 з вимогою провести звірку наявності належного йому зерна шляхом складання і підписання сторонами відповідного акта звірки, який відповідач отримав 14.05.2018 за вх. № 4 (відмітка на запиті).
Доказів реагування відповідачем на зазначені вище звернення і претензію суду не надано.
Позивач 14.05.2018 направив відповідачу запит вих.№ 36 з вимогою провести звірку наявності належного йому зерна шляхом складання і підписання сторонами відповідного акта звірки, який відповідач отримав 24.05.2018, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення, і 08.06.2018 відповідач надав відповідь (вих. № 282) на запит, повідомивши, що акт звірки провести не має змоги, оскільки фактично зерно не передавалось на зберігання, що підтверджується звітом зернового складу "заготовка зерна по підприємству". Одночасно відповідач повідомив, що оригінал складської квитанції № 9508 не видавався і тому ця квитанція була погашена.
Аналогічного змісту повідомлення надане відповідачем позивачеві листом вих. № 460 від 25.09.2018.
Листом за вих.№ 312 від 03.07.2018 ТОВ "Крижопільський елеватор" надав позивачу копію звіту "Заготовка зерна по підприємству" в період з 01 лютого по 01 березня 2017 року на підтвердження того, що зерно сої на зберігання в цей період до нього не поступало.
Крижопільським відділенням поліції Бершадського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницької області за заявою УАСП ТОВ "КАІС" 22.05.2018 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про порушення кримінального провадження № 12018020190000179 за статтею 191 частини п`ятої КК України. У витязі зазначено, що фабулою у кримінальному провадженні є те, що УАСП ТОВ "КАІС" і ТОВ "Крижопільський елеватор" був укладений договір складського зберігання сої; в подальшому посадовими особами ТОВ "Крижопільський елеватор" без видачі зерна складську квитанцію було погашено та на вимогу ТОВ "КАІС" видати зерно в кількості 65 т зерно власнику не видається, чим завдано шкоди підприємству на суму 568 208,33 грн.
В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20.01.2020 (справа № 127/1212/20) 07.02.2020 був проведений обшук в приміщеннях ТОВ "Крижопільський елеватор", під час якого був вилучений оригінал складської квитанції № 9508 на бланку серії АЦ № 715678 від 23.02.2017 без відмітки "погашено".
Українсько-американське спільне підприємство ТОВ "КАІС" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення 1 267 435,00 грн збитків та 282 477,25 грн інфляційних втрат і 98 730,70 грн 3% річних, обрахованих за період з 16.05.2017 (закінчення дії договору зберігання) до 08.12.2021.
Сума збитків 1 267 435,00 грн визначена позивачем у позові як вартість зерна сої у кількості 65 т станом на дату проведення товарознавчої експертизи 02.08.2021, яка була призначена і виконана у справі № 902/466/21.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Предметом оскарження в суді касаційної інстанції за касаційною скаргою ТОВ "Крижопільський елеватор" є постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні клопотання товариства про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, мотивованого тим, що у адвоката Глазова О.В. відсутні повноваження на підписання апеляційної скарги від імені УАСП ТОВ "КАІС".
Згідно з частиною першою статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Частиною першою статті 58 Господарського процесуального кодексу України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно з частиною четвертою статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Відповідно до частин першої та другої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1, частиною третьою статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 №41 (далі - Положення про ордер) ордер на надання правової допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та іншими законами України. В Україні встановлюється єдина, обов`язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням. Ордер, встановленої форми, є обов`язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених статтею 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (пункти 2-5 Положення про ордер).
Ордер, що видається адвокатом, який здійснює свою діяльність індивідуально, підписується адвокатом та посвідчується печаткою адвоката (за її наявності). Ордер, який видається адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням, обов`язково має містити підпис адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера, та підпис керівника адвокатського бюро, адвокатського об`єднання і скріплений печаткою юридичної особи (пункти 9-10 Положення про ордер).